Постанова № 141382620 у справі № 732/822/26 від 11.11.2026

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/822/26

Головуючий у першій інстанції - Бойко А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2204/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А. П.,

суддів: Супруна О. П., Шарапової О. Л.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 27 144,68 грн заборгованості за кредитним договором № 540337-КС-002 від 25 червня 2025 року, з яких 9 489,18 грн - неповернута сума кредиту, 11 956,14 грн - проценти за користування кредитом, 5 699,36 грн - проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України. Позивач також просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору.

Позивач обґрунтовував вимоги укладенням електронного кредитного договору від 25 червня 2025 року та додаткової угоди № 1 від 20 серпня 2025 року, перерахуванням позичальникові 10 000 грн та 3 000 грн відповідно, а також неналежним виконанням зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів. Заявлена сума боргу визначена за розрахунком кредитодавця станом на 14 травня 2026 року.

24 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов він визнав частково, посилаючись на пільги, установлені законом для військовослужбовців. На підтвердження проходження служби надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 14 серпня 2026 року № 3305.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати залишено за позивачем.

Суд виходив із того, що відповідач проходить військову службу за мобілізацією, тому на нього поширюється пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Оскільки кредитодавець зарахував із внесених відповідачем коштів 9 814,34 грн на договірні проценти, суд визнав цю суму такою, що підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту. Урахувавши, що вона перевищує заявлений залишок тіла кредиту 9 489,18 грн, суд дійшов висновку про повне виконання цього зобов`язання. У стягненні процентів за статтею 625 ЦК України суд відмовив на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

В апеляційній скарзі від 15 вересня 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що довідка від 14 серпня 2026 року засвідчує проходження відповідачем військової служби на дату її видачі, проте не містить дати призову й не підтверджує перебування на службі в період нарахування договірних процентів. Позивач також ставить під сумнів достатність ідентифікаційних відомостей у цій довідці та наголошує, що пільга не звільняє від процентів, які виникли до початку військової служби. Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 жовтня 2026 року витребувано від військової частини НОМЕР_1 відомості про дату початку проходження ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації. На виконання цієї ухвали 6 листопада 2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заява військової частини НОМЕР_1 вих. № 1123 та довідка від 6 листопада 2026 року № 4167.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 540337-КС-002 про надання споживчого кредиту в розмірі 10 000 грн. Подані оферта, акцепт та примірник договору свідчать про підписання акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7164. Договором погоджені фіксована процентна ставка 1 % на день, комісія за видачу кредиту 2 000 грн, первісний строк до 15 жовтня 2025 року, графік погашення та умови зарахування платежів.

20 серпня 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 1, підписану відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора UA-9748. Нею збільшено суму кредиту на 3 000 грн, передбачено комісію 600 грн і продовжено строк кредитування до 4 лютого 2026 року. У пункті 1 цієї угоди зазначений облікований кредитодавцем залишок основного боргу на 20 серпня 2025 року - 7 326,50 грн; після надання додаткових коштів в угоді вказаний залишок 10 326,50 грн. Ці величини підлягають перевірці з урахуванням установленої законом черговості зарахування раніше внесених платежів.

ТОВ «ПрофітГід» підтвердило успішні перекази 10 000 грн 25 червня 2025 року та 3 000 грн 20 серпня 2025 року на платіжну картку, що закінчується цифрами 5343, із призначенням платежу за відповідним кредитним договором та додатковою угодою. Зазначена картка збігається з реквізитами, відображеними в анкеті позичальника та договорі. Додатково подані матеріали АТ «ОТП Банк» щодо карткового рахунку відповідача. Докази у своїй сукупності підтверджують надання кредитодавцем 13 000 грн кредитних коштів.

З розрахунку кредитодавця та відомостей щодо платежів убачається, що відповідач вніс у рахунок виконання кредитного договору сім платежів: 9 липня, 23 липня, 6 серпня і 20 серпня 2025 року - по 2 540 грн; 2 вересня 2025 року - 1 920 грн; 17 вересня 2025 року - 1 904,40 грн; 5 жовтня 2025 року - 2 741,40 грн. Загалом внесено 16 725,80 грн. Із цих коштів кредитодавець відніс 3 510,82 грн на тіло кредиту, 9 814,34 грн - на договірні проценти, 2 600 грн - на комісії, 800,64 грн - на проценти за статтею 625 ЦК України.

Довідка військової частини НОМЕР_1 від 14 серпня 2026 року № 3305 підтверджувала проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією, але не визначала дати її початку. У довідці від 6 листопада 2026 року № 4167 зазначено, що відповідач проходив строкову військову службу з 7 листопада 2005 року до 7 листопада 2006 року, після чого був звільнений у запас, а 2 липня 2026 року був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 . У ній також наведено посади та періоди служби відповідача у військовій частині НОМЕР_1 після 2 липня 2026 року.

Отже, під час погодженого строку кредитування з 25 червня 2025 року до 4 лютого 2026 року відповідач не проходив військової служби за мобілізацією, про яку йдеться в його запереченнях. Подана на виконання ухвали апеляційного суду довідка усуває невизначеність дати початку відповідного призову, що мала вирішальне значення для правильного застосування спеціальної пільги.

За частиною першою статті 1054, частиною першою статті 1049 та статтями 525, 526, 629 ЦК України позичальник повинен повернути надані йому кошти та виконати погоджені умови кредитного договору, якщо інше не встановлено законом. Частина перша статті 1048 та стаття 1056-1 ЦК України регулюють право кредитодавця на проценти та встановлення їх розміру і порядку сплати. Після закінчення строку кредитування договірні проценти за користування кредитом надалі не нараховуються.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір може укладатися в електронній формі шляхом акцепту оферти, зокрема із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Правомірність електронного правочину оцінюється разом із доказами волевиявлення сторін та його фактичного виконання.

Пунктом 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено ненарахування процентів за користування кредитом та визначених у ньому штрафних санкцій, зокрема військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на весь час такого призову, за встановленими законом винятками. Пільга стосується періоду проходження відповідної військової служби та не поширюється на проценти, законно нараховані до початку такого періоду.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності за прострочення, встановленої статтею 625 ЦК України, та від неустойки за таке прострочення. Ця норма застосовується незалежно від наявності в особи статусу військовослужбовця.

За пунктами 1-3 частини першої статті 19 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» недостатній для виконання зобов`язання в повному обсязі платіж спрямовується насамперед на прострочену суму кредиту та прострочені проценти, далі - на суму кредиту та проценти за користування ним, і лише після цього - на неустойку та інші договірні платежі. Пункт 4.5 кредитного договору сторін прямо передбачає застосування черговості, визначеної статтею 19 цього Закону.

За частинами першою, третьою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 та частиною першою статті 89 ЦПК України учасники зобов`язані доводити юридично значимі обставини належними доказами, а суд оцінює такі докази в сукупності. Частини перша - третя статті 367 ЦПК України регулюють межі апеляційного перегляду та прийняття доказів, які не подавалися до суду першої інстанції. Пункт 2 частини першої статті 374 і частина перша статті 376 ЦПК України визначають повноваження та підстави для скасування рішення з ухваленням нового.

Переглядаючи рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що позивач оскаржує повну відмову в позові та наполягає на стягненні всіх заявлених складових. Отже, перевірці підлягають підстави й розмір вимог про повернення тіла кредиту, сплату договірних процентів та відповідальність за статтею 625 ЦК України, а також пов`язаний із результатом розподіл судових витрат.

Щодо довідки № 4167 від 6 листопада 2026 року колегія суддів враховує, що її складено після ухвалення рішення судом першої інстанції та подано військовою частиною безпосередньо на виконання ухвали апеляційного суду від 28 жовтня 2026 року. Відомості про дату початку мобілізації стали доступними в цій документальній формі після розгляду справи місцевим судом; їх витребування зумовлене необхідністю усунути невизначеність вирішальної обставини, на якій було засновано оскаржене рішення. Ураховуючи винятковий характер причин неподання цього документа до суду першої інстанції та його належність до предмета доказування, колегія суддів приймає його до розгляду відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України.

Наведена довідка встановлює дату призову за мобілізацією - 2 липня 2026 року. Попередня строкова служба відповідача припинилася 7 листопада 2006 року. Тому період військової служби відповідача не збігається з періодом виникнення та нарахування договірних процентів у спірних кредитних правовідносинах, який закінчився 4 лютого 2026 року. Підстав для звільнення від процентів, нарахованих за договором до цієї дати, на підставі пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII немає.

Довідка № 3305 від 14 серпня 2026 року містить повне ім`я особи та була подана відповідачем для підтвердження його власного статусу. З огляду на її зміст у взаємозв`язку з іншими матеріалами твердження апелянта про неможливість ідентифікувати військовослужбовця не є переконливим. Натомість довід апелянта про необхідність встановлення саме періоду служби є обґрунтованим; новий документ підтверджує, що мобілізація відбулася після закінчення кредитування.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 наголошено на необхідності перевірки обґрунтованості кредитної заборгованості й самостійного її перерахунку судом, коли під час кредитування діяли спеціальні пільги. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 розмежовано наявність статусу учасника бойових дій і належне підтвердження передбачених законом умов пільги. Висновки цих постанов підтверджують необхідність установлення конкретних умов та періоду звільнення від нарахувань, а не застосування пільги до всього договору лише з огляду на статус особи на дату судового розгляду. Фактичні обставини наведених справ відрізняються від цього спору, в якому дата мобілізації встановлена документально.

Разом із тим правомірність нарахування договірних процентів до початку мобілізації не підтверджує правильності всього розрахунку позивача. Кредитодавець зарахував 2 600 грн внесених коштів на комісії за видачу кредиту та 800,64 грн - на проценти за прострочення за статтею 625 ЦК України. На дати цих платежів залишалися непогашеними сума кредиту та/або договірні проценти. Тому зарахування коштів на платежі третьої черги раніше за погашення вимог першої та другої черг суперечить пунктам 1-3 частини першої статті 19 Закону № 1734-VIII та пункту 4.5 самого договору.

Погоджена сторонами у додатковій угоді № 1 сума облікованого неповернутого кредиту станом на 20 серпня 2025 року - 7 326,50 грн - відтворює спосіб зарахування попередніх платежів кредитодавцем. Однак погодження цієї суми не змінює встановленої законом черговості зарахування сплачених грошей і не надає кредитодавцеві права повторно включати до основного боргу ту його частину, яка внаслідок правильного зарахування фактичних платежів уже була погашена. Ця додаткова угода не містить положення про надання відповідачеві будь-яких інших нових коштів понад окремо визначені 3 000 грн.

Сума 800,64 грн, віднесена кредитодавцем на платежі за статтею 625 ЦК України, також має бути врахована при розрахунку належного виконання договору, оскільки пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє відповідача від відповідальності такого виду за прострочення під час воєнного стану. Неоскарження відповідачем окремим позовом розподілу проведених платежів не перешкоджає суду правильно визначити обсяг непогашеної заборгованості в межах заявленої кредитором вимоги.

Апеляційний суд перевірив розрахунок заборгованості за погодженою сторонами процентною ставкою 1 % на день із урахуванням фактичного залишку кредиту, збільшення його суми на 3 000 грн 20 серпня 2025 року, здійснених відповідачем платежів та закінчення строку кредитування 4 лютого 2026 року.

Установлено, що відповідач здійснив сім платежів: 9 і 23 липня, 6 і 20 серпня 2025 року - по 2 540 грн, 2 вересня - 1 920 грн, 17 вересня - 1 904,40 грн, 5 жовтня - 2 741,40 грн. Із загальної суми сплачених коштів 16 725,80 грн відповідно до встановленої законом черговості погашення заборгованості 7 736,62 грн зараховано на погашення процентів, 8 989,18 грн - на погашення основного боргу.

Отже, після останнього платежу 5 жовтня 2025 року непогашений залишок основного боргу становив 4 010,82 грн.

Від 6 жовтня 2025 року до 4 лютого 2026 року включно минуло 122 дні користування неповернутими коштами в межах погодженого строку кредитування. Денне нарахування на 4 010,82 грн за ставкою 1 % із округленням до копійки становить 40,11 грн, а за 122 дні - 4 893,42 грн. Таким чином, непогашені заявлені складові кредитного боргу становлять 4 010,82 грн тіла кредиту і 4 893,42 грн договірних процентів, усього 8 904,24 грн. Нарахування договірних процентів після 4 лютого 2026 року до цього розрахунку не включено.

На відміну від договірних процентів, вимога про стягнення 5 699,36 грн на підставі статті 625 ЦК України виникла через прострочення виконання грошового зобов`язання під час воєнного стану. Вона підпадає під звільнення від відповідальності, встановлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Висновок суду першої інстанції про відмову в цій вимозі по суті є правильним, хоча не змінює необхідності скасувати рішення в цілому через помилкове вирішення інших вимог.

Отже, суд першої інстанції неправильно поширив спеціальну військову пільгу на проценти за період, який передував призову відповідача, і внаслідок цього безпідставно визнав погашеним увесь залишок основної суми кредиту. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення слід скасувати й ухвалити нове - про часткове задоволення позову у сумі 8 904,24 грн та відмову в решті вимог.

За подання позову ТОВ «Бізнес Позика» сплатило 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 травня 2026 року № 15934. За подання апеляційної скарги сплачено 3 993,60 грн судового збору.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі ухвалення апеляційним судом нового рішення судовий збір перерозподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволення становить 8 904,24 грн : 27 144,68 грн = 32,80 %. Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 873,34 грн збору за подання позову (2 662,40 х 8 904,24 : 27 144,68) та 1 310,02 грн за подання апеляційної скарги (3 993,60 х 8 904,24 : 27 144,68). Решта цих витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями 141, 367, пунктом 2 частини першої статті 374, частиною першою статті 376, статтями 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 540337-КС-002 від 25 червня 2025 року в сумі 8 904 (вісім тисяч дев`ятсот чотири) гривні 24 копійки, з яких 4 010,82 грн - основна сума кредиту, 4 893,42 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 34 копійки судового збору за подання позову та 1 310 (одну тисячу триста десять) гривень 02 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, з дотриманням правил і строків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: Судді: