Рішення № 141382765 у справі № 173/3152/26 від 10.11.2026

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3152/26

Номер провадження2/173/2472/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 листопада 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем існує тривалий майновий спір щодо житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року у справі № 173/493/20 здійснено поділ спільного майна подружжя, внаслідок чого за ОСОБА_2 визнано право власності на 5/8 частин зазначеного житлового будинку, а за ОСОБА_1 - на 3/8 частини.

Позивач вказує, що, незважаючи на наявність зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач у 2025 році повторно звернувся до суду з позовом до неї у справі № 173/575/25 про припинення її права власності на належну їй частку житлового будинку та визнання за ним права власності на всю 3/8 частину будинку з посиланням на положення ст. 365 Цивільного кодексу України.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. На час звернення з цим позовом відповідачем ініційовано касаційне провадження.

Позивач зазначає, що у зв`язку з необхідністю захисту своїх майнових прав та інтересів у зазначених судових провадженнях вона була змушена звертатися за професійною правничою допомогою.

Так, між ОСОБА_1 та ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» укладено договори про надання правничої допомоги, а саме: договір № 28052508 від 28 травня 2025 року щодо ознайомлення з матеріалами справи та участі представника в судовому засіданні вартістю 15000,00 грн; договір № 17022612 від 17 лютого 2026 року щодо підготовки проєкту відзиву на апеляційну скаргу вартістю 14000,00 грн; договір № 18052605 від 18 травня 2026 року з додатковою угодою від 05 червня 2026 року щодо підготовки проєкту відзиву на касаційну скаргу з поданням його до суду вартістю 15000,00 грн.

За твердженням позивача, зазначені послуги надані в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а загальний розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу становить 44000,00 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що тривалі судові спори, необхідність неодноразового захисту своїх майнових прав, психологічне напруження та невизначеність правового статусу належного їй житла негативно позначилися на її емоційному стані, сімейному житті та можливості належним чином виконувати сімейні обов`язки й обов`язки з виховання дітей.

З огляду на викладене позивач вважає, що діями відповідача їй завдано майнової та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 44000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн, а також судові витрати у справі.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44000,00 грн є судовими витратами у справі № 173/575/25, які підлягають розподілу виключно в порядку, передбаченому процесуальним законом, а тому не можуть бути стягнуті в межах окремого позову як збитки. Крім того, звернув увагу на відсутність підписів позивача на окремих договорах про надання правничої допомоги та належних платіжних документів, які б підтверджували фактичну сплату заявленої суми. Також вказав на необґрунтованість вартості окремих послуг, оскільки ознайомлення з матеріалами справи та аналіз судової практики охоплюються підготовкою відповідних процесуальних документів.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн відповідач зазначив, що саме по собі звернення до суду є реалізацією гарантованого Конституцією України права на судовий захист і не свідчить про протиправність його поведінки чи зловживання процесуальними правами. Позивачем не надано належних доказів заподіяння їй моральних страждань, їх інтенсивності, тривалості та причинного зв`язку з діями відповідача. Також заперечував наявність своєї вини та зазначив про обставини, пов`язані з користуванням спірним житловим будинком і проживанням спільних дітей.

Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як установлено судом, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року у справі № 173/493/20 було здійснено поділ спільного майна подружжя, за результатами якого за ОСОБА_2 визнано право власності на 5/8 частин житлового будинку, а за ОСОБА_3 - на 3/8 частини цього будинку.

У подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення її права власності на частку у спільному майні та визнання за ним права власності на її частку нерухомого майна з виплатою їй компенсації за цю частку.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року у справі № 173/575/25 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2026 року зазначене рішення залишено без змін.

Згідно з касаційною скаргою ОСОБА_2 звернувся до Верховного суду з метою оскарження рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року у справі № 173/575/25 та постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.

Також встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» укладено договори про надання правничої допомоги, а саме: договір № 28052508 від 28 травня 2025 року щодо ознайомлення з матеріалами справи та участі представника в судовому засіданні вартістю 15000,00 грн; договір № 17022612 від 17 лютого 2026 року щодо підготовки проєкту відзиву на апеляційну скаргу вартістю 14000,00 грн; договір № 18052605 від 18 травня 2026 року з додатковою угодою від 05 червня 2026 року щодо підготовки проєкту відзиву на касаційну скаргу з поданням його до суду вартістю 15000,00 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг до відповідних договорів від 14.08.2025, від 13 квітня 2026 року, 14 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є реальні збитки - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 44000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, позивач посилається на понесені витрати на надання правничої допомоги згідно з укладеними з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» договорами про надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок визначення та розподілу таких витрат установлений ст. 137, 141 ЦПК України.

Отже, законодавцем передбачено спеціальний процесуальний порядок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених учасником справи у зв`язку з її розглядом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 дійшла висновку, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, які можуть бути стягнуті шляхом подання окремого позову, а підлягають розподілу виключно за правилами, встановленими відповідним процесуальним законом.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи № 173/575/25, за своєю правовою природою є судовими витратами, а не збитками у розумінні ст. 22, 1166 ЦК України.

При цьому наявність договорів про надання правничої допомоги, актів приймання-передачі послуг та документів про оплату може підтверджувати факт виникнення договірних відносин і понесення відповідних витрат, однак не змінює їх правової природи та не створює самостійної підстави для стягнення таких коштів з іншої сторони в порядку деліктної відповідальності.

Отже, питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі № 173/575/25, мало вирішуватися в межах цієї справи відповідно до положень ст. 137, 141 ЦПК України.

Звернення з окремим позовом про стягнення таких витрат як матеріальної шкоди не відповідає встановленому законом порядку їх компенсації.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права в частині вимоги про стягнення 44000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим ця вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати моральну шкоду необхідно встановити факт її заподіяння, протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок між такою поведінкою та завданими стражданнями, а також вину заподіювача шкоди.

На обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок тривалих судових спорів зазнала психологічного стресу, душевних страждань, погіршення емоційного стану, була змушена відволікатися від сімейних обов`язків та виховання дітей, а також перебувала в стані невизначеності щодо правового статусу житла.

Суд бере до уваги, що тривалий майновий спір між сторонами та необхідність участі в судових процесах об`єктивно можуть супроводжуватися негативними емоційними переживаннями.

Разом із тим сам факт наявності таких переживань не є безумовною підставою для виникнення обов`язку іншої сторони компенсувати моральну шкоду.

Визначальним у цьому випадку є встановлення того, що такі страждання стали наслідком саме протиправної поведінки відповідача.

Однак, як установлено судом, відповідач реалізував передбачене Конституцією України та процесуальним законом право на звернення до суду. При цьому матеріали справи не містять достатніх доказів того, що таке звернення було здійснене з протиправною метою, супроводжувалося зловживанням процесуальними правами або іншими неправомірними діями щодо позивача.

Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими нею моральними стражданнями.

Лише посилання на психологічний стрес, погіршення емоційного стану та необхідність приділяти час судовим процесам не дають підстав для висновку про наявність усіх передбачених законом умов деліктної відповідальності.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між його діями і моральними стражданнями позивача, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України відсутні.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 100000,00 грн моральної шкоди задоволенню не підлягає а тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, судові витрати, у тому числі витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12,13, 15, 16, 22, 23, 76-81, 133, 137, 141, 247, 1166, 1167 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної с карги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту .

Суддя: Є.В. Челюбєєв