Рішення № 141382797 у справі № 210/5237/26 від 02.11.2026

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/5237/26

Провадження № 2/210/2841/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 листопада 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючої судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Балкаєвої О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без проведення судового засідання, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Позовна заява обґрунтована тим, що 11.11.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТОВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2001447612101 від 11.11.2019 року.

На підставі зазначеного Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування Відповідач повинен був щомісячно погашати кредит, сплачуючи крім цього проценти за користування коштами.

При цьому, ОСОБА_2 довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. У зв`язку з чим утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 26 червня 2026 р. складала 66046,13 грн., з яких: 39616,78 грн. - заборгованість за кредитом; 26429,35 грн. - заборгованість по процентам.

26 червня 2026 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Аргументи сторін

Відповідач направив до суду відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково з наступних підстав. 11 листопада 2019 року дійсно було укладено кредитний договір №2001447612101 з АТ «ПУМБ» шляхом власноручного підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. При цьому, заява №2001447612101 від 11.11.2019 (Кредитний договір) не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, номінальної/ базової процентної ставки (розміру відсотків), розміру мінімального платежу за кредитним зобов`язанням. В заяві зазначено в залежності від типу кредитної картки. Однак у додаток до позову позивачем не додано доказів, які б містили обраний відповідачем тип кредитної картки з погодженими відповідачем умовами кредитування. Окрім того у розрахунку заборгованості не відображено розмір застосованої процентної ставки. Також, відповідач зауважує, що не підписувала умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, тому їх не можна розцінювати як частину Кредитного договору, укладеного сторонами 11.11.2019 шляхом підписання заяви №2001447612101. Тому, доводи позивача про те, що відповідач особистим підписом у анкеті-заяві висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені посилання не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку дату вони були чинні. Відсутність підпису на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані стороною позивача умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про розмір відсотків (номінальної/базової відсоткової ставки) за користування кредитними коштами, заявлена Банком Публічна пропозиція на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки вона достовірно не підтверджує вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами (номінальна/базова процентна ставка), а тому нарахування та сплата таких процентів є не законими, відповідно позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню.

Також відповідач зауважує, що безпосередньо укладений Кредитний договір від 11 листопада 2019 року у вигляді анкети-заяви №2001447612101, не містить і строку дії кредитного ліміту. З розрахунку наданого позивачем вбачається: заборгованість за тілом кредиту за період з 11.11.2019 по 30.01.2022 складає 39616,78 грн.; фактичне погашення не законно нарахованих процентів за період з 30.11.2019 по 30.08.2022 складає 12627,41 грн. Окрім того з Виписки з Особового рахунку за період 11.11.2019 по 25.06.2026 слідує, що банком нараховано та боржником погашено комісію в рамках договору на ККП (2001447612101 от 11/11/2019 ) на загальну суму 3155,31 грн. (431,69 грн. за 16.08.2020 року + 790,39 грн. за 22.09.2020 року + 807,07 грн. за 08.10.2020 року + 285,71 грн. за 03.12.2020 року + 554,74 грн. за 03.12.2020 року + 285,71 грн. за 22.01.2021 року) При цьому умовами підписаної заяви-анкети не передбачено право банку нараховувати будь-які комісії. Отже ці суми нараховані та погашені протиправно. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту складає 23 834,06 грн., з наступного розрахунку: 39616,78 грн. - 12627,41 грн. (погашені відсотки) - 3155,31 грн. (погашені комісії) = 23 834,06 грн. Щодо судових витрат відповідач зазначила наступне. Згідно з наданими документами, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. При цьому, дана справа є незначної складності (сам позивач в позові посилаючись на малозначність справи просить розглянути її у порядку спрощеного провадження без виклику сторін), а також в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, на теперішній час існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим. Тому, розмір суми за правничу допомогу підлягає зменшенню до 5 000,00 гривень, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню з відповідача на користь позивача: 23 834,06 грн. заборгованість за тілом кредиту та судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Від сторони позивача до суду скеровано відповідь на відзив та зазначено, що ознайомившись із наведеними у відзиві доводами та запереченнями відповідача, позивач з ними не погоджується, виходячи з наступного. У відзиві на позовну заяву Відповідач не заперечує проти існування наступних юридичних фактів: 1) Укладення Кредитного договору з Банком; 2) Отримання кредитних коштів за Кредитним договором, користування ними. На підтвердження розміру заборгованості за кредитом, Банком надано розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку Відповідача. З розрахунку заборгованості відповідача перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ''ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК'' за Кредитним договором №2001447612101 від 11.11.2019 року зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 25.06.2026 р. (включно) користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість. Станом на 25.06.2026 (день, що передує відступленню права вимоги позивачу) заборгованість за наданим кредитним договором становить 66 046,13 гривень, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту 39 616.78 гривень; - заборгованість за процентами 26 429.35 гривень; - заборгованість за комісією 0 гривень. Відповідно виписки по особовому рахунку за період часу з 11.11.2019 по 25.06.2026, відповідач отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту, активно користувався кредитною карткою, здійснював списання та поповнення кредитної картки, тобто відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Відповідачем у поданому відзиві не спростовано доводів позивача викладених у позові, тому позивач до якого перейшло право вимоги вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Відповідач був обізнаний з умовами публічної пропозиції договору з усіма додатками, тарифами та умовами кредитування при підписанні ним заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідач був обізнаний із процентною ставкою 47,88 % річних: її прямо зазначено в заяві, яку він власноруч підписав. Позивач не нараховував пені чи штрафів, діючи у суворій відповідності до закону. Крім того, заява містить підтвердження Відповідача про отримання від Банку примірника заяви №2001447612101 від 11.11.2019 року. У разі незгоди з розміром кредитного ліміту, Відповідач мав безумовне право та можливість звернутися до Банку з відповідною заявою про його зменшення чи скасування, або ж відмовитися від використання карткового рахунку. Оскільки Відповідач цього не зробив і продовжив активно користуватися грошовими коштами, він повністю прийняв оновлені умови кредитування. Заявлена Позивачем сума повністю підтверджена, математично вивірена та складається з двох прозорих елементів, які повністю відповідають даним у Реєстрі боржників та банківській виписці: 66 046,13 грн, в тому числі: - заборгованість за тілом кредиту 39 616,78 грн; - заборгованість за процентами 26 429,35 грн (нарахована як стандартна плата за користування кредитними коштами за базовою ставкою, погодженою підписом Відповідача в Заяві від 11.11.2019). Позовні вимоги у загальному розмірі 66 046,13 грн є повністю обґрунтованими та доведеними.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Розгляд справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігаються лише в електронній формі.

11 листопада 2019 року Єременко (Коваль) підписала заяву № 2001447612101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

У підписаній заяві вказано, що її підписанням відповідач беззастережно підтверджує, що він приймає Публічну пропозицію Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»: pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У заяві відповідач просив встановити на його поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20000,00 грн. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 12577,58 грн..

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту встановлено, що 11.11.2019 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн., 17.04.2020 року кредитний ліміт збільшено до 25000,00 грн., 14.08.2020 року кредитний ліміт збільшено до 30000,00 грн., 11.09.2020 року кредитний ліміт збільшено до 36000,00 грн., 16.10.2020 року кредитний ліміт збільшено до 42000,00 грн..

26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого клієнт зобов`язався передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними в підписаному сторонами Реєстрі боржників, а фактор зобов`язався прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором.

Копією платіжної інструкції № 23 від 26 червня 2026 року підтверджується перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» на рахунок Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» оплати згідно з договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року.

З копії витягу з Додатку боржників № 1 до Договору № 1 від 26 червня 2026 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 2001447612101 від 11 листопада 2019 року в сумі 66046,13 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 39616,78 грн..

Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 перед АТ ''ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК'' за Кредитним договором № 2001447612101 від 11.11.2019 р. зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 25.06.2026 р. (включно) становить 66 046.13 грн. з яких: - заборгованість за сумою кредиту 39 616.78 гривень; - заборгованість за процентами 26 429.35 гривень; - заборгованість за комісією 0 гривень.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно з статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом частин 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться(роздрібна торгівля,перевезення транспортом загального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу положень частин 1-2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Судом установлено, що 11 листопада 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_1 було оформлено кредитні правовідносини шляхом підписання останньою заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Факт підписання відповідачкою зазначеної заяви, отримання та використання кредитних коштів нею не заперечується.

Разом із тим відповідачка заперечує проти визначеного позивачем розміру заборгованості, посилаючись на те, що надані до позовної заяви документи не містять конкретних умов кредитування, які б давали змогу встановити розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, умови сплати комісій та перевірити правильність розрахунку заборгованості.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із наступного.

Особливості правового регулювання відносин між кредитодавцем та споживачем під час надання споживчого кредиту визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтею 9 Законом України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний до укладення договору про споживчий кредит надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення щодо укладення відповідного договору. Така інформація надається у формі паспорта споживчого кредиту.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі та повинен містити визначені законом відомості щодо умов кредитування, зокрема типу кредиту, загального розміру кредиту, строку кредитування, порядку та умов його надання і повернення, процентної ставки, порядку її обчислення, а також інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, на кредитодавця покладено не лише обов`язок до укладення договору надати споживачу інформацію, необхідну для прийняття обґрунтованого рішення щодо отримання кредиту, а й обов`язок забезпечити належне визначення у самому кредитному договорі умов, на яких сторони погодили виникнення та виконання відповідного грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги доводи сторони відповідача про те, що заява № 2001447612101 від 11 листопада 2019 року, на підставі якої виникли спірні кредитні правовідносини, не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, розміру базової (номінальної) процентної ставки, за якою здійснюється нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також розміру мінімального платежу та порядку його визначення.

При цьому суд зауважує, що в зазначеній заяві дійсно вказано реальну річну процентну ставку у розмірі 47,88 %. Однак реальна річна процентна ставка є показником загальної вартості кредиту для споживача, який враховує не лише проценти за користування кредитом, а й інші витрати, пов`язані з кредитуванням, та не є тотожною базовій (номінальній) процентній ставці, за якою безпосередньо здійснюється нарахування процентів на суму кредитної заборгованості.

Таким чином, зазначення у заяві реальної річної процентної ставки не дає можливості встановити конкретний розмір базової (номінальної) процентної ставки, погодженої сторонами, та перевірити правильність нарахування позивачем процентів за відповідні періоди користування кредитними коштами.

Суд враховує правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, відповідно до якого паспорт споживчого кредиту є документом, що підтверджує виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку щодо інформування споживача про основні умови кредитування, однак не є складовою форми кредитного договору та сам по собі не фіксує волю сторін щодо погодження його умов.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи паспорта споживчого кредиту сама по собі не є безумовною підставою для висновку про неукладеність договору або відмови у стягненні заборгованості. Однак за обставин цієї справи така відсутність має оцінюватися в сукупності з іншими наданими доказами, зокрема з огляду на те, чи містять вони достатні відомості для встановлення конкретних умов кредитування, погоджених сторонами.

Як вбачається зі змісту підписаної відповідачкою заяви, нею було погоджено кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн та зазначено реальну річну процентну ставку в розмірі 47,88 %.

Водночас суд звертає увагу, що реальна річна процентна ставка та базова (номінальна) процентна ставка є різними за своїм змістом показниками.

Так, реальна річна процентна ставка є показником загальної вартості споживчого кредиту для споживача, який враховує не лише проценти за користування кредитом, а й інші витрати, пов`язані з його отриманням та обслуговуванням.

Натомість базова (номінальна) процентна ставка є безпосередньою ставкою, за якою здійснюється нарахування процентів на суму кредитної заборгованості.

Отже, зазначення у заяві реальної річної процентної ставки у розмірі 47,88 % саме по собі не дає можливості встановити конкретний розмір базової процентної ставки, за якою банк здійснював нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості відповідачки.

Суд також бере до уваги, що надана позивачем заява не містить повного визначення інших умов кредитування, які мають значення для встановлення обсягу грошових зобов`язань відповідачки, зокрема конкретних умов щодо строку користування кредитом, порядку погашення заборгованості, розміру та періодичності обов`язкових платежів, а також видів, розміру та порядку сплати комісій.

Зокрема, позивачем не надано належних доказів того, яка саме редакція Договору комплексного банківського обслуговування та тарифів банку діяла 11 листопада 2019 року, чи містила вона саме ті положення, на які посилається позивач, а також чи була така редакція доведена до відома відповідачки та прийнята нею під час укладення кредитного договору.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи відповідали положення наданої позивачем редакції договору умовам, які діяли на час виникнення кредитних правовідносин, та чи погоджувала відповідачка саме такі умови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 звернула увагу на те, що витяги з тарифів та умов надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, якщо кредитодавцем не доведено, що саме з такими умовами позичальник ознайомився та погодився під час укладення договору, а також що ці умови діяли на момент отримання кредиту.

Отже, саме по собі посилання позивача на загальні положення банківського договору та розміщені банком тарифи не підтверджує погодження відповідачкою конкретних умов кредитування.

Також, суд оцінює доводи позивача щодо наявності у відповідачки обов`язку сплачувати комісії.

Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, процентів, комісій та інших обов`язкових платежів, пов`язаних із кредитуванням.

Разом із тим зазначена норма визначає склад загальних витрат за споживчим кредитом, але сама по собі не встановлює обов`язку споживача сплачувати будь-які комісії на користь кредитодавця. Наявність такого обов`язку має підтверджуватися відповідними умовами договору, з яких можливо встановити вид комісії, підстави її справляння, розмір або порядок його визначення та послугу, за надання якої вона сплачується.

Як вбачається з підписаної відповідачкою заяви, вона не містить конкретних умов щодо сплати комісій, їх видів, розміру, періодичності та порядку нарахування.

Посилання позивача на загальні положення Договору комплексного банківського обслуговування, зокрема пункти 5.1.7, якими передбачено обов`язок клієнта сплачувати комісії відповідно до встановлених тарифів, не дає змоги встановити, які саме комісійні платежі були погоджені сторонами за спірним кредитним договором та за надання яких конкретно послуг вони підлягали сплаті.

При цьому позивачем не надано належних доказів того, що відповідні тарифи діяли на момент укладення договору та були доведені до відома відповідачки.

Надана банківська виписка, у якій відображено списання коштів із призначенням платежу «комісія», підтверджує факт здійснення відповідних операцій за рахунком, однак сама по собі не підтверджує наявності погодженої сторонами договірної підстави для здійснення таких платежів.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідачки обов`язку зі сплати комісій за спірним кредитним договором.

Разом із тим суд зазначає, що сам факт відображення у виписці певних сум як процентів чи комісій не може бути достатнім доказом правомірності їх нарахування та включення до складу заборгованості, оскільки відповідні платежі мають ґрунтуватися на погоджених сторонами умовах договору.

Щодо оцінки розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 66 046,13 грн, з яких 39 616,78 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 26 429,35 грн - заборгованість за процентами.

На підтвердження зазначених вимог позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку за рахунком відповідачки.

Однак суд вважає, що надані позивачем документи не є достатніми для усунення встановлених недоліків доказування, оскільки не дають можливості достовірно встановити зміст погоджених сторонами умов кредитування, зокрема тих, на підставі яких здійснювалося нарахування процентів та інших платежів за кредитом.

Так, розрахунок заборгованості складений кредитором в односторонньому порядку відображає визначені ним суми заборгованості, однак сам по собі не підтверджує правомірності застосування відповідної процентної ставки, нарахування комісій та правильності визначення залишку основного боргу.

Для перевірки правильності такого розрахунку необхідно встановити умови договору, на підставі яких здійснювалися відповідні нарахування, зокрема розмір процентної ставки, порядок її застосування, строки та порядок погашення кредиту, а також умови справляння додаткових платежів.

Як вбачається із заяви №2001447612101 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої Відповідачці відкрито поточний рахунок, орієнтовна вартість кредиту - 12577,58 грн.

За період користування поточним рахунком Відповідачка сплатила банку 12627,41 грн. відсотків, розмір яких не обумовлено договором, та комісії, не узгодженої договором та не підтвердженої належними доказами на суму 3155,31 грн.

Таким чином Відповідачкою сплачено на користь банку (Первісному кредитору) орієнтовну вартість кредиту в повному обсязі (12627,41 + 3155,31 грн.)

Водночас, матеріали справи не містять доказів, яку саме суму кредитних коштів було видано Відповідачці на виконання умов заяви №2001447612101 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Позивачем не надано належних доказів погодження відповідачкою конкретної базової процентної ставки, умов сплати комісій та редакції тарифів, які діяли на момент укладення договору.

Суд також враховує, що за даними виписки, долученої до позову, за рахунком відповідачки здійснювалися численні операції, зокрема: зарахування та списання коштів, платежі на погашення заборгованості, нарахування процентів і комісій, а також операції з переведення заборгованості до категорії простроченої.

Однак сам факт відображення таких операцій у виписці не дає змоги без належного підтвердження умов кредитування встановити, які саме операції становили фактичне надання кредитних коштів, які суми були спрямовані на погашення основного боргу, а які - на сплату процентів чи інших платежів.

Суд не може самостійно визначати умови кредитування, які не підтверджені належними доказами, обирати на власний розсуд процентну ставку чи порядок нарахування платежів, а також формувати замість позивача інший розрахунок заборгованості.

Зазначене узгоджується з принципом змагальності цивільного судочинства, відповідно до якого саме позивач повинен довести обставини, що обґрунтовують заявлені ним вимоги, а суд не може перебирати на себе обов`язок сторони щодо доказування.

Отже, суд доходить висновку, що надані позивачем документи не дають змоги встановити дійсний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 2001447612101 від 11 листопада 2019 року, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами конкретні умови кредитування, на підставі яких сформовано заявлені до стягнення суми, та не надано розрахунку, правильність якого можливо перевірити з урахуванням підтверджених умов договору.

Суд окремо зазначає, що факт укладення кредитного договору та користування відповідачкою кредитними коштами не є достатнім для задоволення позову в заявленому розмірі, оскільки такі обставини не звільняють позивача від обов`язку довести обсяг невиконаного грошового зобов`язання.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів погодження конкретних умов кредитування, непідтвердження редакції тарифів, які діяли на момент укладення договору, невизначеність базової (номінальної) процентної ставки, відсутність належного підтвердження договірних підстав для справляння комісій та неможливість перевірити правильність розрахунку заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем не доведено розмір грошового зобов`язання відповідачки, який є предметом заявлених позовних вимог.

Таким чином, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на нього, а надані докази не підтверджують належним чином заявлений розмір заборгованості, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Смарт Пей» у повному обсязі.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в позові в повному обсязі, підстав для стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу немає.

Керуючись ст.ст.526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1054 і 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 284, 288, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ: 43696954, НОМЕР_1 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК», місце реєстрації - 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Чайкіна