Рішення № 141382879 у справі № 216/3740/25 від 09.11.2026

Справа № 216/3740/25

Провадження № 2/175/1035/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Діджі Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №103898909 в розмірі 23 922, 00 грн., а також стягнути на їх користь сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Представник відповідача - адвоката Якименко Т.С. подав до суду відзив на позовну заяву, вказував, що відповідач вважає позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначав щодо відсудності доказів зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, щодо недоведеності підписання договору відповідачем, щодо нараховання заборгованості за відсотками понадстроково та щодо нікчемності комісії.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, вказував, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у відповіді на відзив просив суд розглянути справу без участі сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення в яких підтримав вимоги викладені у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Встановлено, що 02.06.2021 року ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали Договір про споживчий кредит №103898909, відповідно до п. 1.1. якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,00 грн. у валюті: Українські гривні.

Згідно з п. 1.3. Договору Кредит надається строком на 26 днів з 02.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.06.2021 (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 600.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 700.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору).

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Згідно з п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 Договору).

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

У п. 10 «Реквізити сторін» Договору зазначені відомості про позичальника.

Договір підписано ОСОБА_1 02.06.2021 року о 19:22 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором J98826, що відображено у верхньому лівому куті першого аркушу договору, дослідженого судом за допомогою комп`ютерної програми ADOBE READER.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано не лише сам договір, але й сукупність технічних та письмових доказів, а саме: анкету-заяву на кредит №103898909, довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання одноразового ідентифікатора, хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору, інформацію з електронного файлу щодо застосування коду, згоду на обробку персональних даних, згоду на отримання та передачу інформації, а також платіжні документи щодо видачі кредиту.

З анкети-заяви на кредит №103898909 вбачається, що заявка була створена 02.06.2021 року на сайті tengo.ua, сума кредиту становила 6 000,00 грн, строк кредитування - 26 днів, дата повернення - 28.06.2021 року, а сума до повернення - 8 160, 00грн. У заявці зазначені персональні дані ОСОБА_1 .

З хронології вчинення дій щодо укладення кредитного договору №103898909 вбачається, що 02.06.2021 року о 19:17:29 було введено дані по заяві, о 19:17:42 заяву відправлено на розгляд, проведено автоматичні перевірки, перевірку за даними БКІ та скорингову оцінку, а о 19:17:43 позичальником підписано договір одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір. Цього ж часу друкована форма договору була розміщена в особистому кабінеті позичальника, а кредитні кошти згодом перераховано на картку позичальника.

З довідки ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора вбачається, що для підписання договору №103898909 від 02.06.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 було направлено SMS-повідомлення із секретним кодом підписання договору J98826, статус повідомлення - Sent.

Суд бере до уваги, що зазначений номер телефону збігається з номером, зазначеним у договорі, анкеті-заяві та інших матеріалах кредитної справи. Доказів того, що цей номер телефону не належав відповідачці або що вона втратила доступ до нього станом на дату укладення договору, суду не надано.

На підставі платіжного доручення № 28268572 від 02.06.2021 платник ТОВ «МІЛОАН» здійснило безготівковий переказ грошових коштів отримувачу ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , на банківську картку № НОМЕР_3 , у розмірі 6000,00 грн з призначенням платежу: «Кошти згідно договору 103898909».

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260608/71185-БТ у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Випискою по рахунку картки № НОМЕР_4 підтверджується, що 02.06.2021 на карту було зараховано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн.

Згідно розрахунку ТОВ «Мілоан» відповідач прострочив виконання кредитного зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 23 922, 00 грн., з яких: 5 400, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 922, 00 грн. - заборгованість за відсотками, 600, 00 грн. - заборгованість по комісії.

30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір відступлення прав вимоги № 09Т, згідно з яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Факт здійснення між Сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі Сторін.

04.11.2021 - 03.10.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» оплачено ТОВ «Мілоан» за відступлення права вимоги, про що надані відповідні електронній копії платіжних доручень.

З наданого позивачем в електронній копії витягу з Додатку до Договору факторингу №09Т вбачається перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №103898909 від 02.06.2021 на суму заборгованості 23 922, 00 грн., з яких: 5 400, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 922, 00 грн. - заборгованість за відсотками, 600, 00 грн. - заборгованість по комісії.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини 3 статті12, частини 1 статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа. (постанова Верховного Суду від 04 лютого 2026 року по справі № 758/14925/23).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 103898909 від 02.06.2021 на встановлених судом умовах.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що зміст дослідженого в судовому засіданні кредитного договору № 103898909 від 02.06.2021 року свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладені на сайті кредитодавця і ОСОБА_1 підписала його 02.06.2021 о 19:22 год. електронним підписом одноразовими ідентифікатором J98826, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить податковий номер, паспортні дані, адресу, ОСОБА_1 .. На виконання умов договору на банківську картку № НОМЕР_4 було зараховано кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме платіжним дорученням, листом АТ КБ «ПриватБанк» та випискою з банківського рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Отже, договір було укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», відтак він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не надано жодних пояснень щодо тієї обставини, що її персональні дані відображені у кредитному договорі. При цьому, відповідачем не наведено аргументів та не надано доказів щодо факту неправомірного заволодіння сторонніми особами її персональними даними для укладення кредитного договору.

Зазначаючи про недоведеність позивачем факту незмінюваності умов договору з часу його укладання, відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, на підтвердження своїх заперечень та з метою спростування достовірності поданого позивачем доказу, не надала суду примірника договору № 103898909, підписаного сторонами, в редакції, відмінній від тієї, що долучена до позову. В цій частині доводи відповідача зводяться до концепції негативного доказу з покладанням на позивача надмірного тягаря доказування, що суперечить принципу змагальності цивільного судочинства.

Крім того, судом враховано, що згідно з хронологією вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 103898909 від 02.06.2021, договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та відразу після його укладення розміщено у особистому кабінеті позичальника. Обставин про внесення будь-яких подальших змін в систему щодо вказаного договору судом не встановлено.

Зважаючи, що відповідачу надсилався примірник кредитного договору у її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, після чого зміни до договору не вносилися, тому суд не вбачає підстави вважати вказаний доказ неналежним.

Щодо відповідності долученої позивачем електронної копії електронного договору вимогам процесуального законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

З долученого позивачем до позовної заяви договору вбачається, що він є електронним правочином, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний примірник договору у форматі .PDF долучено позивачем до позовної заяви за допомогою системи «Електронний суд».

Відповідно до пп. 27 п. 2 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо); відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Таким чином, долучений до позовної заяви договір у форматі .PDF подано відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, він є електронним доказом, який поданий у електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе. Саме по собі подання документів через систему «Електронний суд» з одночасним накладенням електронного підпису забезпечує його незмінність, цілісність та справжність цього доказу, оскільки при редагуванні файлу у форматі .PDF за допомогою програмного забезпечення буде втрачено електронний підпис представника позивача.

Підстав вважати, що електронна копія договору не відповідає оригіналу електронного договору, враховуючи дотримання вимог щодо порядку подання електронних доказів, судом не встановлено, а стороною відповідача не надано доказів, які би ставили під сумнів відповідність оригіналу надану позивачем електронну копію договору.

На переконання суду, сукупність доказів у взаємозв`язку свідчить про те, що умови договору, відображені в електронній копії кредитного договору, повністю відповідають тим умовам, які закріплені в оригіналі електронного кредитного договору.

Крім того, позивачем доведено факт належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням та наданими АТ КБ «ПриватБанк» в порядку ст. 84 ЦПК України доказами. Сторона відповідача, заперечуючи проти того, що грошові кошти у сумі 5000 грн були зараховані відповідачу 02.06.2021 на виконання умов договору № 103898909, не надала суду пояснень та доказів щодо відмінних підстав зарахування коштів, не надала деталей вказаного платежу, відображеного у банківській виписці.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.01.2019 у справі №526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Із часу укладення спірного кредитного договору пройшло понад чотири роки, проте ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, спрямованих на розірвання чи визнання недійсним кредитного договору, що свідчить про визнання відповідачем вище наведеного кредитного договору таким, що укладений із досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх коштів, передбачених кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Таким чином, підписавши електронний кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Перевіряючи доводи відповідача щодо незгоди зі здійсненим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, зокрема його процентною складовою, суд дійшов висновку про правомірність наведеної в розрахунку та пред`явленої до стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором з огляду на таке.

Як встановлено судом, сторони при укладенні договору погодили всі істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, порядок його повернення, розмір комісії, процентної ставки, порядок її зміни залежно від умов користування кредитом, а також порядок продовження строку кредитування.

Так, пунктом 1.5.1 Договору сторони погодили одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн.

Пунктом 1.5.2 Договору встановлено, що протягом первісного строку кредитування проценти нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 1.6 Договору сторони погодили стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується у випадках, прямо передбачених договором.

При цьому порядок застосування зазначених процентних ставок детально визначений пунктами 2.2 та 2.3 Договору. Зокрема, пунктом 2.2.2 Договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються до дня завершення строку кредитування з урахуванням можливих пролонгацій, а пунктом 2.2.3 встановили, що після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій нарахування процентів припиняється.

Таким чином, умовами договору чітко визначено як момент початку нарахування процентів, так і момент їх припинення, що виключає довільне чи необмежене у часі нарахування процентів кредитодавцем.

Згідно п. 2.3.1.1 Договору для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені Розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00%; 7 днів 5,00% комісії; 15 днів 10,00% комісії. Якщо позичальник здійснює продовження строку (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію н астандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

У п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що він відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Із розрахунку вбачається, що після видачі кредиту 02.06.2021 року проценти нараховувалися виходячи із фактичного залишку основної суми боргу за ставкою 1,00 %, визначеною пунктом 1.5.2 Договору.

Після часткового погашення відповідачкою 28.06.2021 року частини основного боргу у розмірі 600,00 грн., база для нарахування процентів була відповідно зменшена із 6000,00 грн до 5 400,00 грн, що знайшло своє відображення у розрахунку.

Таким чином, розрахунок здійснювався не від первісної суми кредиту, а від фактичного залишку основного боргу після кожного проведеного платежу, що повністю відповідає умовам договору.

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою здійснювався платіж, пов`язані із пролонгацією кредиту, а саме 28.06.2021 року, під час яких сплачувалася комісія за пролонгацію.

Саме після здійснення таких платежів кредитодавцем застосовано механізм нарахування процентів, передбачений умовами пунктів 2.2 та 2.3 Договору.

Суд звертає увагу, що у даному випадку проценти не нараховувалися кредитодавцем довільно після закінчення строку кредитування, а нараховувалися відповідно до погодженого сторонами механізму продовження строку кредитування, який був передбачений безпосередньо умовами договору та реалізований шляхом здійснення відповідачкою відповідних платежів.

Доводи сторони відповідача про безпідставність нарахування процентів суд відхиляє.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили не лише суму кредиту, а й усі інші його істотні умови, зокрема розмір процентної ставки, порядок її застосування, умови пролонгації та розмір комісії. Матеріали справи не містять доказів недійсності відповідних положень договору.

Крім того, суд враховує, що відповідачкою після отримання кредитних коштів здійснювалися платежі відповідно до умов договору, у тому числі із погашення процентів та комісії за пролонгацію, що свідчить про фактичне виконання нею умов укладеного договору та спростовує доводи про повне неприйняття його умов.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд не встановив арифметичних помилок, подвійного нарахування процентів, нарахування процентів на проценти або інших порушень умов договору.

Також суд звертає увагу, що станом на 04 жовтня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Натомість норма ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки в 1%, набрала чинності з 24 грудня 2023 року, у зв`язку з чим у силу положень ст. 58 Конституції України не поширюється на спірні правовідносини. Для того, щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року, чого у даній справі не встановлено.

Одночасно суд констатує правомірність вказаного правочину (ст. 204 ЦК України), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, він не визнаний судом недійсним і відповідна позовна вимога скаржником не заявлялась.

Суд не вбачає підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки штрафні санкції позивач відповідачу не обраховував, а нараховані у межах строку кредитування відсотки, які значно перевищують тіло кредиту і з якими позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.

Прикметно, що саме порушення відповідачем умов договору закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, оскільки в разі належного виконання позичальником зобов`язань велика сума відсотків за користування кредитом не була б нарахована.

За таких обставин, відсутні підстави вважати нікчемними умови кредитного договору в частині погоджених сторонами процентів за користування кредитом.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25).

Піддаючи сумніву в відзиві наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач не надала ніяких доказів на його спростування, зокрема шляхом представлення інших своїх контррозрахунків.

При цьому, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким та зрозумілим, оскільки містить детальну інформацію щодо дати та суми надання кредиту, періодів та сум нарахування відсотків згідно умов договору, тобто усіх складових кредитної заборгованості, що дозволяє перевірити його обґрунтованість та правильність. Тому суд не вбачає підстав сумніватися у правильності вказаного розрахунку.

Надані позивачем договір факторингу, витяг із реєстру прав вимоги та платіжні документи у своїй сукупності підтверджують факт переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №103898909 від 02.06.2021 року. При цьому будь-яких доказів того, що договір факторингу №09Т від 30.09.2021 року визнаний недійсним, оспорюється у судовому порядку чи не набрав чинності, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту укладення договору факторингу №09Т від 30.09.2021 року та переходу права вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора за договором про споживчий кредит №103898909 від 02.06.2021 року та відповідно право вимагати від відповідачки належного виконання грошового зобов`язання, у тому числі шляхом звернення до суду із цим позовом.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором №103898909 від 02.06.2021 року у розмірі 23 922, 00 грн., з яких: 5 400, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 922, 00 грн. - заборгованість за відсотками, 600, 00 грн. - заборгованість по комісії, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141ЦПК).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником позивача суду надані наступні документи:

- копія детального опису робіт;

- копія договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року;

- копія додаткової угоди №103898909 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року;

- копія акту №103898909 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг);

- копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, приймаючи до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, враховуючи, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 6 000, 00 грн., вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746) заборгованості за Кредитним договором № 103898909 в розмірі 23 922, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова