Рішення № 141383021 у справі № 947/29411/25 від 09.11.2026

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/29411/25

Провадження № 2/947/8483/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Мамедової Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21.01.2025-100002569 від 21.01.2025 в розмірі 30 100 грн, з яких 10 000 грн за тілом кредиту, 12 400 грн за процентами, 2 700 грн за комісією, 5 0000 грн неустойки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу перераховано на його платіжну картку кредитні кошти. Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач заборгованість у виді тіла кредиту та процентів за користування останнім не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.10.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочним рішенням суду від 29.12.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.01.2025-100002569 від 21.01.2025 в розмірі 25 100 грн, з яких 10 000 грн за тілом кредиту, 12 400 грн за процентами, 2 700 грн за комісією, а також стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 020,04 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2026 заочне рішення скасовано. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначив, що позивачем не доведено факт перерахування коштів саме кредитодавцем. Також поставив під сумнів копії кредитного договору та долучених документів. Заперечив проти нарахування процентів, комісії та неустойки.

У відповіді на відзив представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що невизнаючи позов, відповідач не надав жодного контрдоказу на спростування доводів позивача. Кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Обґрунтованих сумнівів в укладенні саме наданого договору відповідач не навів. Під час його укладення відповідача належним чином ідентифіковано через систему Bank ID. Будь-якого контррозрахунку відповідачем не надано.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач навів аналогічні аргументи відзиву на позов. Заперечив наявність суперечливої поведінки, позаяк надав суду альтернативні аргументи щодо окремих частин позову (доказів).

У судові засідання представник позивача та відповідач, належним чином повідомлені, не з`явилися. Про причини неявки не повідомили.

Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

З позовної заяви та долучених документів убачається, що 21.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.01.2025-100002569 в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 155 днів, процентна ставка диференційована - 0,5 %, 1 % в день.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, тіло кредиту та нараховані проценти не повернув.

На підтвердження факту зарахування коштів на картковий рахунок відповідача 21.01.2025 в розмірі 10 000 грн позивачем надано довідку № 1-1704 від 17.04.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також на виконання ухвали про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно наданого розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 100 грн, з яких 10 000 грн за тілом кредиту, 12 400 грн за процентами, 2 700 грн за комісією, 5 0000 грн неустойки.

Мотиви прийнятого рішення

Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч. 3 ст. 2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).

Так, з аналізу наданих сторонами доказів, у поєднанні з наведеними нормами права, випливає, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо - є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.

Як установлено судом, представником позивача до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт перерахування кредитних коштів відповідачу в сумі 10 000 грн саме кредитором.

На підтвердження цього факту позивачем надано довідку №1-1704 від 17.04.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також на виконання ухвали про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за банківським картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки про рух коштів за вказаним рахунком за 21.01.2025 встановлено зарахування коштів в сумі 10 000 грн за допомогою платіжної системи «IPAY CREDIT MC1 SPOZHI Kiev UA; карта * НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 », де «IPAY CREDIT» вказує на платіжну платформу, через яку здійснено транзакцію, а «MC1» є внутрішнім кодом транзакції.

Договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», до суду не наданий.

Також будь-яких доказів того, хто саме, з якого рахунку і з якою метою (підстави платежу) здійснив зарахування коштів на рахунок відповідача, позивачем не надано.

З цього приводу суд зазначає, що, окрім іншого, факт надання кредиту повинен бути підтверджений належними та допустимими первинними бухгалтерськими документами, складеними в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Згідно з приписами ст. 1 Закону № 996-XIV активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

До оборотних активів належать грошові кошти.

Відповідно до наказу Мінфіну «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 № 237, дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (п. 4 Національного стандарту № 10).

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю (п. 5, 7 Національного стандарту № 10).

Відповідно до постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» від 04.07.2018 № 75, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (п. 41, 42, 45, 46 Положення).

Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції) (п. 51 Положення).

Також, відповідно до постанови НБУ від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» остання регулює здійснення платіжних операцій як банками, так і небанківськими надавачами платіжних послуг.

Так, надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи (п. 8 Інструкції).

Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (п. 37 Інструкції).

Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція) (п. 37-3 Інструкції).

З кумулятивного аналізу приписів указаних нормативно-правових актів випливає, що, надаючи кошти в кредит, юридична особа (кредитор) зменшує цим свої активи. При цьому виникла дебіторська заборгованість також відображається в бухгалтерському обліку підприємства. Перерахування кредитних коштів здійснюється банком (небанківським надавачем платіжних послуг) на підставі платіжних інструкцій (доручень) кредитора, де вказується, зокрема, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру.

Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

З документів, наданих позивачем, не виключається поза розумним сумнівом ймовірність зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача іншою фізичною або юридичною особою за дорученням кредитора або без такого з будь-яких інших підстав через платіжну платформу «IPAY CREDIT».

Перерахування коштів без підтвердження зменшення активів саме кредитора, може дати суду підстави для обґрунтованого припущення наявності фактів відмивання (легалізації) коштів, отриманих в протиправний спосіб, іншими особами під виглядом надання кредиту із залученням платіжних (небанківських) систем, та їх подальшої легалізації на підставі рішення суду, шляхом стягнення останніх з відповідача та уведення у такий спосіб коштів в законний (легальний) обіг.

Судові витрати

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа