Рішення № 141383235 у справі № 213/3475/26 від 10.11.2026

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3475/26

Номер провадження 2/213/2472/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «ФК «ЕЙС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №718564013 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №718564013.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №718564013.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором №718564013.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16 850,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 8 045,00 грн та заборгованості за штрафними санкціями - 3 805,00 грн.

Позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а тому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 13 045,00 грн (тіло кредиту та проценти), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

У судове засідання сторони не викликались. Відповідачка відзив не направила.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

17.08.2026 позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою судді Алексєєва О.В. від 21.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №39 від 04.09.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 дану справу передано у провадження судді Хмельової С.М.

Ухвалою судді Хмельової С.М. від 11.09.2026 справу прийнято до свого провадження. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

07.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено електронний договір №718564013, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,83 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.4 договору).

Пунктом 1.5. договору визначено, що з врахуванням положень п.1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 302,95 % річних.

Згідно з п.4.2 договору сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п.1.4 - 1.5 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору.

Відповідно до п.4.3. сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено відповідачці на номер її мобільного телефону, зазначений у заявці на отримання грошових коштів у кредит, 07.07.2019 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Підписавши договір, відповідачка погодилася з його умовами.

У заявці на отримання грошових коштів зазначений номер картки відповідачки: 5168-75XX-XXXX-3631.

Надання кредитором відповідачці грошових коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. Зі змісту наданої банком інформації вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП якої збігається з РНОКПП відповідачки. Випискою з особового рахунку відповідачки підтверджується зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн 07.07.2019.

Відповідачка умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.10.2019 становить 13 695,00 грн: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 8 695,00 грн - проценти.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01.

Додатковими угодами строк дії договору факторингу продовжувався.

Пунктом 2.1. договору факторингу передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Отже, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.

Форма цього реєстру наведена в додатку №1 до договору.

15.10.2019 на виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано реєстр прав вимоги №48, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржників, зокрема до відповідачки за кредитним договором № 718564013 на загальну суму 13 695,00 грн (номер запису в реєстрі - 140).

ТОВ «Таліон Плюс» здійснено нарахування та корегування розміру процентів за кредитним договором №718564013.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

Згідно з реєстром прав вимоги №7 від 28.10.2021 до договору факторингу №05/0820-01 - до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №718564013 на загальну суму 13 045,00 грн (номер запису в реєстрі - 723). Складовими заборгованості є: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 8 045,00 грн - проценти.

05.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем (ТОВ «ФК «ЕЙС») укладено договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлене право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 05.06.2025 до договору факторингу №05/06/25-Е позивачу передано право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №718564013 на загальну суму 16 850,00 грн (номер запису в реєстрі - 20500). Складовими заборгованості є: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 8 045,00 грн - проценти, 3 805,00 грн - пеня/штрафи.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, складеного позивачем, станом на 15.06.2026 заборгованість відповідачки за кредитом становить 16 850,00 грн: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 8 045,00 грн - проценти, 3 805,00 грн - пеня/штрафи.

Розмір заборгованості відповідачкою не спростований.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість без урахування неустойки в розмірі 13 045,00 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.

Також встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачкою електронним підписом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Встановлено, що боржник не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами не сплатив, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі договорів факторингу від 28.11.2018, 05.08.2020 та 05.06.2025 позивач набув права вимоги до відповідачки за договором №718564013 від 07.07.2019.

Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та порушення взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим кредитним договором.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Як вбачається із розрахунку заборгованість відповідачки за тілом кредиту за договором становить 5 000,00 грн, відповідачкою наявність такої заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контррозрахунку не надано.

Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що передбачений договором строк кредитування - 30 днів.

Оскільки умовами договору не передбачено пролонгації на автоматичних умовах, доказів продовження строку користування кредитом позивачем не надано, суд вважає безпідставним нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно з п.4.3 договору №718564013 проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами.

Отже, проценти, нараховані з 06.08.2019, є процентами за понадстрокове користування кредитом.

При цьому, позивачем позовні вимоги в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України не заявлено.

Так, позивач у правових підставах позову не посилається на ч.2 ст.625 ЦК України, вимога про стягнення процентів не розмежована на проценти за правомірне користування кредитом і на проценти за неправомірне (понадстрокове) користування кредитом.

Тому суд вважає, що стягнення процентів за правомірне користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Отже, підлягає стягненню з відповідачки проценти за користування кредитом, нараховані за період з 07.07.2019 по 05.08.2019 включно.

При визначенні розміру процентів, який підлягає стягненню, суд враховує, що на підставі п.4.2 договору у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору на нараховані за ставкою 0,83% проценти підлягають перерахуванню за ставкою 1,7%.

Здійснивши математичні підрахунки, врахувавши неодноразову зміну розміру кредиту, кількість днів, під час яких проценти нараховуються залежно від такого розміру кредиту, судом встановлено, що розмір перерахованих за період з 07.07.2019 по 05.08.2019 процентів за ставкою 1,70% має становити 2 550,00 грн (5000,00*1,7%*30). Саме ця сума підлягає стягненню з відповідачки.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідачки заборгованості у загальному розмірі 7 550,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 2 550,00 грн - проценти. В стягненні решти заборгованості за процентами в розмірі 5 495,00 грн позивачу слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7 000,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачкою не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 051,36 грн (7550/13045*7000).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 540,90 грн (7550/13045*2662,40).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором №718564013 від 07.07.2019 в розмірі 7 550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп., з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 2 550,00 грн - проценти.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 540,90 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 051,36 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", юридична адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб.13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення - 10.11.2026.

Суддя С.М. Хмельова