Рішення № 141383352 у справі № 509/1435/26 від 04.11.2026

Справа № 509/1435/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в с-щі. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до:Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 990-VІII від 14.12.2022 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. України ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка ОСОБА_1 , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 , придбала жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення в 2013 році подружжя в судовому порядку поділило спільне майно і на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.12.2914 року по справі № 509/5277/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.02.2015 року позивачка стала власницею частини вищевказаного будинку, іншим співвласником також частини жилого будинку став ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 одноосібно звернувся з заявою до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області та рішенням № 719-УІІІ від 25.11.2021р. отримав дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Технічна документація була розроблена ТОВ «НАША БАТЬКІВЩИНА» та подана на затвердження ОСОБА_5 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.

Рішенням Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області №990-УІІІ від 14.12.2022р. вказана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1051 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була затверджена та земельна ділянка за вказаною адресою, кадастровий номер - [номер приховано]:02:001:1533 передана безоплатно у власність гр. ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , невстигнувши зареєструвати право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав.

Спадкоємці ОСОБА_5 , а саме - ОСОБА_4 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вступили до спадщини, що складається з частини жилого будинку у відповідних частках.

Таким чином, право ОСОБА_1 як власника частини жилого будинку на приватизацію земельної ділянки було порушено, оскільки іншому власнику частини жилого будинку ОСОБА_5 передали у власність всю земельну ділянку.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2026 року по справі було відкрито загальнео позовне провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2026 року по справі було витребувано спадкову справу у приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф, щодо померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2026 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.07.2026 рік об 16:30 год.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Конова Л.М. в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав на адресу суду заяву від 26.03.2026 року , в якій розгляд справи просив проводити без його участі з урахуванням наявних у справі доказів та з дотриманням норм чинного законодавства України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надавши на адресу суду письмове пояснення від 06.07.2026р. , в якому не заперечувала проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без її участі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилась про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надавши на адресу суду письмове пояснення від 14.08.2026р. , в якому не заперечувала проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без її участі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.12.2014р. по справі № 509/5277/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04.02.2015 року. Іншим співвласником частини вказаного жилого будинку був ОСОБА_5 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса) , від 23.10.2024 року, актовий запис № 253.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу в Одеській області Куркан Н.Ф, була відкрита спадкова справа № 142/2024. Спадкоємцями померлго ОСОБА_5 є ОСОБА_2 - дружина та доньки від першого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Всі вони вступили до спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину від 15.05.2025 року у відповідних частках.

З матеріалів справи вбачається, що з метою приватизації земельної ділянки, на якій розташовані зазначені будівлі та споруди, ОСОБА_5 одноосібно звернувся до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та рішенням № 719-УІІІ від 25.11.2021р. отримав дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .. Рішенням Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 990-УІІІ від 14.12.2022р. виготовлена ТОВ «Батьківщина» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1051 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була затверджена та земельна ділянка за вказаною адресою, кадастровий номер - [номер приховано]:02:001:1533 передана безоплатно у власність гр. ОСОБА_5 .

Однак за життя ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, незважаючи на те, що жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 перебував у спільній частковій власності в рівних частках двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області прийняла рішення по передачі безоплатно у власність земельної ділянки під вказаним будинком лише одній особі, а саме - ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розмір частки ОСОБА_5 , у праві власності на земельну ділянку, повинен був відповідати розміру частки у праві власності на житловий будинок, що розташований на ній. Однак вказаним рішенням Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області всупереч вимог чинного законодавства та порушення прав позивачки ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку під всім жилим будинком.

Таким чином, в рішенні органу місцевого самоврядування Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 990-VІII, виданого 14.12.2022 року, є факт наявності у позивача порушеного права,а тому вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №318/1274/18 (провадження №61-6807св19).

За загальним правилом, визначеним ст. 377 ЦК України, якій кореспондує ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розташовані, відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена нормаст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 442/5033/16

Відповідно допункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала упунктах 25 - 28 постанови від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Таким чином,суд приходитьдо висновку,що позивачкою ОСОБА_1 обраний належний та ефективний спосіб захисту шляхом зверненнядо суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 990-VІII від 14.12.2022 року.

Суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, вважає доцільним позов задовольнити, визнавши незаконним та скасувавши рішення Овідіопольської селищної ради Одеського районуОдеської області № 990-VІII від 14.12.2022 року.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,76-83,95,213,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області,за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 990-VIІI від 14.12.2022 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.. України ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 990-VIІI від 14.12.2022 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.. України ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Стягнути з Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379172), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), судові витрати на сплату судового збору у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Козирський