Рішення № 141383384 у справі № 205/14315/26 від 02.11.2026

Єдиний унікальний номер 205/14315/26

Номер провадження2-о/205/327/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Айрапетяна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Марківська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» до Новокодацького районного суду міста Дніпра через свого представника - адвоката Здорика Олександра Ігоровича, звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування своєї заяви вказала, що в м. Луганськ Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - громадянин України - ОСОБА_2 , територія якого на теперішній час є тимчасово окупованою територією України.

Отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідне заявниці для державної реєстрації факту смерті батька, реалізації своїх майнових та немайнових прав, в тому числі, подальшого оформлення спадщини.

Посилаючись на викладене, заявниця просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП: НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області Україна.

Заявниця та її представник - адвокат Здорик О.І., у судове засідання не з`явились. Письмових заяв чи клопотань не подавали.

Заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заінтересована особа - Марківська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області, в судове засідання свого представника не направила, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із положеннями ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви виходячи із наступного.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.03.1999р.

ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із чим, змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2022р. вказаний шлюб розірвано, прізвище ОСОБА_1 залишено без змін.

Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області Україна, територія якого є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.09.2026р. НОМЕР_3 , виданим окупаційною адміністрацією так званої лнр. Про смерть складений актовий запис № 170269940001700442003.

Заявниця зазначає, що отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а тому заявниця не може у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію смерті громадянина ОСОБА_2 , що створює перешкоди в отриманні свідоцтва про смерть та подальшої реалізації спадкових прав.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду

Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні, свідоцтво про смерть від 24.09.2026 року серії - НОМЕР_4 , обґрунтування викладені у заяві, які на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, що дають суду можливість дійти висновку, що смерть ОСОБА_2 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаних у заяві обставин.

Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело живого права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов`язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих «de facto» інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади «de facto», включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки») в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території, а також на території країни-агресора рф можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт смерті ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду.

За наведених обставин, враховуючі досліджені судом докази, а також те, що визнання вказаного факту породжує юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Враховуючи, що вся територія м. Луганськ Луганської області є тимчасово окупованою територією України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання цього рішення суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 317-1 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Марківська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алчевськ Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області Україна.

Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Г. Остапенко