Рішення № 141383390 у справі № 509/3930/26 від 02.11.2026

Справа № 509/3930/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості-

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) про стягнення заборгованості за кредитним договором №77199216 від 18.12.2021 року у розмірі 23 934,40 грн., з яких: 10 171,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 763,40 - сума заборгованості за відсотками; судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 18.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1БАНК») та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77199216, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 171,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова % ставка). Договір підписано електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. Після чого відбулось перерахування коштів на платіжну картку відповідача та в зв`язку з невиконання останнім обов`язку щодо повернення позики й сплати процентів кредитодавець був змушений звернутись до суду.

04.01.2022 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77199216 від 18.12.2021 року.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77199216 від 18.12.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог від №30/01/26 від 30.01.2026 року до Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» становить 23 934,40 грн, з яких 10 171,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 763,40 грн - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 та отримання виписки по вищезазначеному картковому рахунку за період з 18.12.2021 року по 21.12.2021 року.

09.07.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Веліксар А.В. в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Заперечувала доведеність укладення договору, видачі позики та розміру заборгованості, наголошувала на недостатності самого розрахунку і витягу з реєстру боржників без первинних документів щодо руху коштів. Також ставила під сумнів доведеність переходу до позивача права вимоги. Зазначала, що строк кредитування закінчився 17 січня 2022 року, а тому нарахування договірних процентів за подальший період є безпідставним. Посилалася на відсутність належних доказів погодження продовження строку кредитування, несправедливість нарахувань та наявність у відповідача статусу військовослужбовця й учасника бойових дій. Заперечувала проти відшкодування витрат позивача на правничу допомогу та заявила попередній розрахунок витрат відповідача на таку допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача підтримала свої вимоги в повному обсязі. Вказувала на ідентифікацію позичальника, підписання ним електронного договору одноразовим ідентифікатором, наявність платіжної інструкції та документів платіжної установи про перерахування 10 171,00 грн. Обґрунтовуючи проценти, посилалася на умови договору й Правила надання позики, зокрема положення про пролонгацію та нарахування процентів після закінчення первісного строку. Щодо військової пільги зазначала, що подана довідка про проходження служби з 30 жовтня 2023 року не підтверджує право на пільгу в період спірних нарахувань. Просила відмовити відповідачу в компенсації витрат на адвоката.

У запереченнях, сформованих 18 липня 2026 року, представник відповідача підтримала відзив та додатково послалася на військовий квиток, за яким відповідач призваний на військову службу під час мобілізації 08 березня 2022 року. Зазначала, що посилання лише на довідку про службу з 30 жовтня 2023 року не відображає попереднього проходження ним військової служби. Наполягала на недоведеності погодження пролонгації та безпідставності нарахування процентів після закінчення строку позики. Також подала клопотання про стягнення з ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на подані заяви суд розглядає справу за відсутності сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18.12.2021 ОСОБА_1 , пройшовши етапи ідентифікації, уклав договір позики №77199216 з ТОВ «1БАНК», який підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3p9cy0gzXt. За умовами договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 10 171,00 грн, строком на 30 днів із процентною ставкою у розмірі 1,99% в день (базова % ставка).

Відповідно до п.5.2. договору позики №77199216 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https:mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно з п.6.5. Правил про надання грошових коштів у позику (з повернення в кінці строку), у редакції, що діяла на момент укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але у будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Факт перерахування 18.12.2021 року ОСОБА_1 від ТОВ «1БАНК» коштів в сумі 10 171,00 грн, згідно договору №77199216 від 18.12.2021 на платіжну картку № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», підтверджується копією платіжної інструкції №56384135-cd14-449f-83c7-a9f410a4bd72 від 18.12.2021 року, довідкою №КД-000140649/ТНПП від 31.03.2026 р. ТОВ «ФК Фінекспрес», листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 20.07.2026 та рухом коштів по картці.

Факт належності банківської картки № НОМЕР_3 відповідачу та отримання ним 18.12.2021 кредитних коштів в розмірі 10 171,00 грн підтверджується випискою за вказаним банківським рахунком, що надана АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором №77199216 від 18.12.2021, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 23 934,40 грн, з яких 10 171,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13 763,40 грн - сума заборгованості за відсотками.

04.01.2022 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77199216 від 18.12.2021 року.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77199216 від 18.12.2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог від №30/01/26 від 30.01.2026 року до Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» становить 23 934,40 грн, з яких 10171,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13 763,40 грн - сума заборгованості за відсотками.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного договору. Обставини укладення договору та виконання його умов суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Нормою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. За змістом частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбаченому статтею 12 порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частинами 1, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач заперечує доведеність отримання позики та правомірність нарахування процентів, а також посилається на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підтвердження проходження військової служби подано військовий квиток і довідку військової частини НОМЕР_4 .

Вирішуючи питання про застосування пільги, суд ураховує не лише дату укладення договору, а й період нарахування заявлених до стягнення процентів. Із військового квитка та заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації 08.03.2022 року. Довідка військової частини НОМЕР_4 щодо проходження служби з 30.10.2023 року підтверджує службу в зазначеній частині та не спростовує попереднього проходження ним військової служби. Заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 18.12.2021 до 24.02.2022 року, тобто до підтвердженого призову 08.03.2022 року. Надані документи не підтверджують право на зазначену пільгу протягом періоду спірних нарахувань. Тому підстав для звільнення від сплати цих процентів за наведеною нормою суд не встановив.

Суд також перевірив доводи відповідача щодо звільнення від судового збору у зв`язку зі статусом військовослужбовця та учасника бойових дій. Пункт 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» стосується справ, пов`язаних із виконанням військового обов`язку. Спірний договір позики є цивільним правочином; зв`язку його укладення або виконання з виконанням відповідачем військового обов`язку не встановлено.

Пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» застосовується з урахуванням статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.06.2026 року у справі № 752/3051/25 зазначила, що у справах щодо захисту соціальних прав відповідна пільга поширюється на учасника бойових дій незалежно від його процесуального статусу. Отже, сам факт участі особи у справі як відповідача не є підставою для відмови в застосуванні пільги.

У цій справі предметом стягнення є борг за договором позики та проценти за період до підтвердженого призову відповідача під час мобілізації. Нарахування за період проходження такої служби до вимог не включено. За встановлених обставин суд не вбачає зв`язку предмета спору з порушенням соціальних прав відповідача як учасника бойових дій. Тому наявність посвідчення сама по собі не дає підстав для застосування зазначеної пільги. Висновок суду ґрунтується на характері спірних правовідносин, а не на процесуальному статусі відповідача чи відхиленні його заперечень.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю та підстав для застосування пільги не встановлено, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив що витрати, понесені на правову допомогу становлять 4 500,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та витяг з акту №9-ДІЛ від 25.02.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025. Згідно даних документів вбачається, що вартість наданих послуг складає 4 500,00 грн.

Представник відповідача заперечувала проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на типовість спору, його незначну складність та завищення вартості послуг. Оцінюючи ці доводи, суд ураховує, що надання правничої допомоги в цій справі охоплювало опрацювання кредитного договору, документів щодо перерахування коштів, переходу права вимоги та розрахунку заборгованості, підготовку позову й відповіді на відзив. Відповідач заперечував укладення договору, отримання коштів, розмір процентів, перехід права вимоги та посилався на військові пільги, що потребувало правового обґрунтування позиції позивача. Типовий характер спору сам по собі не спростовує необхідності й обсягу виконаної адвокатом роботи. З урахуванням ціни позову, змісту наданих послуг і поданих доказів суд визнає заявлені витрати в розмірі 4 500,00 грн необхідними, обґрунтованими та співмірними. Підстав для їх зменшення суд не встановив, у зв`язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України в разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Тому клопотання відповідача про стягнення з позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) заборгованість за договором позики № 77199216 від 18.12.2021 року в розмірі 23 934 (двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) гривні 40 копійок, з яких 10 171,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 13 763,40 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.С.Козирський