Рішення № 141383396 у справі № 509/5812/26 від 10.11.2026

Справа № 509/5812/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Батуріна Ганна Олександрівна до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики грошей та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики грошей та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошей (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 зазначеного Договору ОСОБА_2 прийняв у приватну власність від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 2 184 000 (два мільйони сто вісімдесят чотири тисячі) гривень, що за домовленістю сторін становить еквівалент 78 000 (сімдесят вісім тисяч) доларів США.

Згідно з п. 2 Договору грошові кошти передавалися Позикодавцем Позичальнику безпосередньо під час підписання Договору готівкою. Підписання Договору підтверджує факт одержання Позичальником грошових коштів у сумі, зазначеній у п. 1 Договору, а підписання Договору Позикодавцем є доказом передачі позики.

Відповідно до п. 3, 3.1 Договору сторони погодили, що Позичальник зобов`язаний повернути суму позики в повному обсязі до 14 червня 2022 року включно, таким чином, щоб розмір повернутої позики відповідав доларовому еквіваленту позики за офіційним курсом долара США, встановленим Національним банком України, станом на дату повернення позики.

Згідно з п. 7 Договору у разі неповернення Позичальником позики у встановлений строк Позикодавець має право стягнути заборгованість у примусовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за Договором позики виконав лише частково, внаслідок чого неповернутою залишилася сума позики в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач допустив порушення умов Договору позики, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути неповернуту частину позики в розмірі 60 000 доларів США.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 14 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір (без випуску заставної), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1131.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотека забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Позичальником усіх зобов`язань за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року, зокрема щодо повернення суми позики в розмірі 2 184 000 гривень, що за домовленістю сторін становить еквівалент 78 000 доларів США, у строк до 14 червня 2022 року.

Згідно з п. 1.2 Іпотечного договору сторони погодили, що розмір основного зобов`язання становить 2 184 000 гривень, що за домовленістю сторін становить еквівалент 78 000 доларів США.

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за Договором позики в повному обсязі, включаючи вимоги щодо сплати основної суми боргу, пені, штрафних санкцій та інші передбачені договором вимоги, а також відшкодувати витрати, пов`язані з невиконанням Іпотекодавцем своїх зобов`язань.

Предметом іпотеки відповідно до ст. 2 Іпотечного договору є:

- дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з дачного будинку з господарчими будівлями та спорудами - літ. «А, А1», загальною площею 93,6 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м, балкону літ. «а», загальною площею 11,3 кв. м, та споруд № 1-4, І. Номер запису про право власності 1971640, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121522651237;

- земельна ділянка площею 0,0262 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0910, номер запису про право власності 1972575, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69625151237.

Зазначене нерухоме майно належить відповідачу на праві приватної власності.

Згідно з п. 2.2 Іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки у 2 100 000 гривень, погодивши, що зазначена вартість є умовною та відповідає вартості предмета іпотеки на момент передачі його в іпотеку. У разі примусової реалізації предмета іпотеки його вартість визначається відповідно до ринкових цін на момент реалізації на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із передбачених договором способів, зокрема за рішенням суду.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав у повному обсязі основне зобов`язання за Договором позики, у зв`язку з чим виникли передбачені законом та договором підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року в розмірі, еквівалентному 60 000 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.

Також позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 14 червня 2021 року шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення зазначеної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Суд, перевіривши наявність передбачених ст. 280 ЦПК України умов, вважає можливим розглянути справу в порядку заочного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 14 червня 2021 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений Договір позики грошей, за умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 2 184 000 гривень, що за домовленістю сторін становило еквівалент 78 000 доларів США.

Факт укладення Договору позики та передання грошових коштів підтверджується змістом нотаріально посвідченого договору, зокрема його п. 2, відповідно до якого підписання договору підтверджує факт одержання Позичальником грошових коштів у повному обсязі.

При цьому сторонами було погоджено строк повернення позики до 14 червня 2022 року включно, а також порядок визначення суми повернення з урахуванням доларового еквівалента позики за офіційним курсом Національного банку України на дату повернення.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, що випливають із договору позики, відповідно до яких відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти в обумовлені договором строк та спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц дійшла висновку, що сторони цивільно-правового договору можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний повернути таку саму суму коштів у тій валюті, яка була отримана у позику.

Отже, визначення сторонами у договорі позики грошового еквівалента в іноземній валюті саме по собі не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку судового стягнення заборгованості, визначеної в іноземній валюті, гривневий еквівалент такої суми визначається за офіційним курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.

Таким чином, у разі визначення в договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті та встановлення обов`язку повернути відповідну суму з урахуванням її еквівалента, належним способом захисту порушеного права є стягнення заборгованості в іноземній валюті із зазначенням, що її сплата у гривнях здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув лише частину отриманої позики, внаслідок чого неповернутою залишилася сума в розмірі 60 000 доларів США.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання, а тому позивач має право вимагати повернення непогашеної частини позики в розмірі 60 000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення залишку позики у встановлений договором строк є порушенням зобов`язання та підставою для судового захисту порушеного права позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року в розмірі 60 000 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату основної суми боргу та інші передбачені договором платежі.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом, 14 червня 2021 року між сторонами було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1131.

Зазначеним договором забезпечено виконання зобов`язань відповідача за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року, зокрема зобов`язання щодо повернення суми позики в розмірі 78 000 доларів США в еквіваленті, визначеному сторонами.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м, а також земельна ділянка площею 0,0262 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0910.

Право власності відповідача на зазначене нерухоме майно підтверджується інформаційною довідкою із з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 490303012 від 17.08.2026.

Факт укладення Іпотечного договору та його нотаріального посвідчення підтверджує виникнення між сторонами іпотечних правовідносин, спрямованих на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач не виконав у встановлений строк зобов`язання щодо повернення позики в повному обсязі, у позивача як іпотекодержателя виникло право вимагати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки; інші передбачені законом відомості.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається під час примусового виконання рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом.

Згідно з п. 6 Іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Отже, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем основного зобов`язання, наявність укладеного між сторонами Іпотечного договору та передбачене законом право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення відповідної позовної вимоги шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

При цьому суд враховує, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та не припиняє самого зобов`язання щодо повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 зазначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання забезпечувальним зобов`язанням, а тому одночасне задоволення вимоги про стягнення заборгованості та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про подвійне стягнення.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення судового рішення звернення стягнення на предмет іпотеки має здійснюватися саме в рахунок погашення заборгованості за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року в розмірі 60 000 доларів США.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як встановлено судом, 28 липня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Губський та партнери» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги №1193.

Додатковою угодою №1 від 28 липня 2026 року до зазначеного договору сторони погодили фіксований розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача у цій справі в сумі 45 000 гривень.

Згідно з умовами додаткової угоди оплата гонорару здійснюється на підставі рахунку до ухвалення судом рішення, при цьому остаточна оплата може бути здійснена протягом п`яти днів після його винесення.

На підставі рахунку-фактури №255 від 28 липня 2026 року позивачем сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання 25 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №276629113 від 29 липня 2026 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується погодження сторонами фіксованого розміру гонорару у сумі 45 000 гривень та здійснення позивачем часткової оплати в розмірі 25 000 гривень.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Отже, законодавець передбачає можливість відшкодування не лише фактично сплачених, а й тих витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, за умови належного документального підтвердження відповідного обов`язку.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення статті 137 ЦПК України щодо співмірності таких витрат зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 гривень.

Крім того, згідно з платіжним документом, наданим позивачем, останнім сплачено судовий збір у розмірі 13 312 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, статтями 192, 524, 533, 572, 575, 610, 612, 625, 629, 1046, 1049 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики грошей та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 1130, у розмірі еквівалентному 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 14 червня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 1131, у рахунок погашення заборгованості за Договором позики грошей від 14 червня 2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1130, у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а саме:

-дачного будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з дачного будинку з господарчими будівлями та спорудами - літ. «А, А1», загальною площею 93,6 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м, балкону літ. «а», загальною площею 11,3 кв. м, та споруд № 1-4, І, номер запису про право власності 1971640, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121522651237;

-земельної ділянки площею 0,0262 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0910, номер запису про право власності 1972575, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69625151237.

Ціна реалізації предмета іпотеки визначається під час проведення виконавчих дій відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом, та не може бути нижчою за звичайні ціни на такий вид майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 312,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.С. Козирський