Рішення № 141383430 у справі № 205/1593/26 від 31.08.2026

Єдиний унікальний номер 205/1593/26

Номер провадження2/205/2628/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - Позивач, ТОВ «Діджи фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал»» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «Віва капітал») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451, на виконання якого кредитодавець надав позичальнику суму кредитного ліміту у розмірі 7 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язалася повернути такий кредит до 11.11.2023 року, та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених у договорі.

Далі представник позивача зазначає, що 01.05.2024 року згідно умов Договору факторингу № 01052024, ТОВ «ФК «Віва капітал» відступило право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», а відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 19 054 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 722 грн. 62 коп. та заборгованість за відсотками 12 331 грн. 74 коп.

Також, представник позивача зазначив, що товариством було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення адвокатської вимоги про сплату заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року на адресу відповідача.

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року у загальному розмірі 19 054 грн. 36 коп, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал»» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451, згідно якого останній надано суму кредитного ліміту у розмірі 7 000 грн. 00 коп., на строк 120 днів, тобто до 11.11.2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % (базової процентної ставки) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами узгоджено графік повернення кредиту.

Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Y8Q1Q6».

Договір містить інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор як аналог власноручного підпису позичальника, рахунок № НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 відбулось через систему easy.pay, на підставі укладеного Договору про переказ коштів № М1805/1 від 18.05.2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ « ФК «Контрактний дім».

За інформацією в листі ТОВ « ФК «Контрактний дім», відповідно до зазначеного Договору про переказ коштів № М1805/1 від 18.05.2023 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 7 000 грн. 00 коп., шляхом зарахувань кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 01.05.2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 01052024, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників ТОВ «ФК «Віва Капітал», у тому числі й за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року, укладеним із відповідачем.

Відтак, позивач набув усіх прав первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі права вимоги до відповідача щодо повернення заборгованості за кредитним договором.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 19 054 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 722 грн. 62 коп. та заборгованість за відсотками 12 331 грн. 74 коп.

Оскільки сторона позивача наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Означена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактний дім» від 25.12.2025 за № 36658-1264997023-25122025 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.07.2023 10:09 на суму 7 000 грн. 00 коп., номер картки № НОМЕР_1 , номер транзакції № [номер приховано].

Зазначений документ є належним та допустимим доказом у розумінні вимог процесуального закону та підтверджує виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за укладеним правочином щодо перерахування грошових коштів відповідачу.

Водночас матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів або належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Згідно пункту 1.2. кредитного договору сума кредитного ліміту складає: 7 000 грн. 00 коп. Тип кредиту - кредитна лінія.

Як передбачено п.1.3. договору строк кредитування: 120 днів з 14.07.2023 року по 11.11.2023 року.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 11.11.2023 року або достроково.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредиту.

Пунктом 1.4. тип процентної ставки фіксована.

Дисконтна процентна ставка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.

Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.

Орієнтована реальна річна процуентна ставка на дату укладання договору становить : 76245,5%.

У разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору.

У цій справі позивач заявив до стягнення 12 331 грн. 74 коп. процентів, а з розрахунку вбачається, що їх нарахування припинено після досягнення зазначеної суми. Отже, заявлена сума процентів не перевищує результату нарахування за 120 днів користування кредитом за ставкою 2,5 % на день.

З огляду на викладене, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не має для суду заздалегідь установленої сили. Водночас його зміст у частині нарахування процентів підлягає оцінці разом із кредитним договором та іншими доказами, що підтверджують період користування кредитом і порядок застосування процентної ставки.

Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості, суд виходить із того, що обов`язок позичальника сплачувати проценти та їх розмір визначаються умовами укладеного договору та вимогами законодавства.

Відповідачем власного контррозрахунку не подано, доказів погашення зазначеної заборгованості суду так само не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12 331 грн. 74 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо наявного права вимоги у позивача за наведеним кредитним договором на підставі договору факторингу, суд зазначає про наступне.

Згідно ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги по вказаними кредитними договорами та необхідності сплати заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача по справі.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, суд вважає, що позивач має прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» станом на 01.05.2024 року за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року заборгованості на загальну суму 19 054 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 722 грн. 62 коп. та заборгованість за відсотками 12 331 грн. 74 коп.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявні укладений 01.01.2025 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною, Договір № 42649746 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, надати клієнту правову допомогу за його запитом, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги. Наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує статус Лівак І.М., як адвоката.

Згідно п. 4.4 цього Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.

Відповідно до Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.11.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, адвокатом Лівак Іванною Миколаївною надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій -1,5 год. - 2250 грн. 00 коп., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 год. - 3 000 грн. 00 коп., формування додатків до позовної заяви - 1 год. - 750 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 17(сімнадцять) односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (юридична адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія «СТАРТ» № 1319525572451 від 14.07.2023 року, заборгованість у загальному розмірі 19 054 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 722 грн. 62 коп. та заборгованість за відсотками 12 331 грн. 74 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (юридична адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (юридична адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.