Ухвала № 141383431 у справі № 205/7022/26 від 05.10.2026

Єдиний унікальний номер 205/7022/26

Номер провадження6/205/210/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі подання головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Соколова Олега Олексійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Департамент патрульної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділення частки майна боржника із спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Соколов Олег Олексійович звернувся до суду із поданням про визначення розміру частки майна боржника ОСОБА_1 .

На обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 79444286 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафів на загальну суму 204 000 грн 00 коп.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем ужито заходів щодо перевірки майнового стану боржника, виявлення його доходів, грошових коштів та іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Зокрема, 06 березня 2024 року, 17 липня 2024 року, 21 березня 2025 року, 12 травня 2025 року та 06 травня 2026 року державний виконавець здійснював виходи за адресою боржника: АДРЕСА_1 . Згідно зі складеними актами перевірити майновий стан боржника за зазначеною адресою не вдалося, оскільки двері квартири ніхто не відчинив. Боржнику залишено виклики до державного виконавця.

За результатами направлених запитів відомостей про отримання боржником пенсії, його працевлаштування та джерела доходів не встановлено.

Станом на 01 травня 2026 року виявлено три банківські рахунки боржника, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк». У ході примусового виконання з боржника стягнуто 879 грн 57 коп., які надійшли на депозитний рахунок відділу 09 жовтня 2025 року.

За розрахунком державного виконавця загальна заборгованість станом на 01 травня 2026 року з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження становить 229 076 грн 43 коп.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Під час перевірки майнового стану встановлено, що боржник є співвласником квартири АДРЕСА_2 , яка належить йому та іншим співвласникам на праві спільної сумісної власності.

Посилаючись на необхідність подальшого примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець просив визначити частку ОСОБА_1 у праві власності на зазначену квартиру в розмірі 1/4.

У судове засідання державний виконавець, сторони виконавчого провадження та заінтересовані особи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Причин неявки суду не повідомили.

Суд вкзує, що ОСОБА_1 неодноразово викликався в судове засідання шляхом надсилання судових повісток за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України». В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В даному випадку, вказана заінтересована особа достеменно обізнана про відкрите відносно нього виконавче провадження. Крім того, всі процесуальні документи суду, прийняті в рамках цієї справи, розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а дати судових засідань на електронному сайті Новокодацького районного суду м. Дніпра, тобто інформація по справі є доступною та відкритою для ознайомлення. Таким чином, небажання боржника за виконавчим провадженням отримувати судову кореспонденцію за місцем своєї реєстрації, у сукупності із його пасивної поведінкою щодо ознайомлення зі станом справи, яка стосується стягнення із нього грошових коштів, дає суду підстави розглянути справу у відсутність такого учасника справи.

В силу ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених цим Законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний уживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 зазначеного Закону до заходів примусового виконання рішень віднесено, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, у тому числі майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною першою статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Суд встановив, що 18 січня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73852335 з примусового виконання постанови ЕАС № 6636921 від 05 березня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 40 800 грн 00 коп.

Постановою державного виконавця від 27 жовтня 2025 року виконавчі провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 об`єднано у зведене виконавче провадження № 79444286.

Матеріалами провадження підтверджено, що 15 травня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. При цьому вжиті державним виконавцем заходи не забезпечили виконання виконавчих документів у повному обсязі.

Згідно з інформацією КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Право власності виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 травня 1998 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» згідно з розпорядженням № 1499-98. Право власності зареєстроване в реєстровій книзі за № 418п, реєстровий № 217-181.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Під час розгляду подання в порядку статті 443 ЦПК України суд визначає розмір частки боржника у праві власності на майно, яким він володіє спільно з іншими особами. Визначення такої частки не є поділом майна або виділом його частини в натурі та не передбачає передачі боржнику конкретних приміщень квартири.

Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

Оскільки зазначена квартира належить чотирьом співвласникам на праві спільної сумісної власності, а доказів установлення іншого розміру їхніх часток суду не надано, суд виходить із рівності часток співвласників. Отже, частка боржника ОСОБА_1 у праві власності на зазначену квартиру становить 1/4.

З огляду на невиконання виконавчих документів у повному обсязі та необхідність визначення частки боржника у спільному майні для подальшого вчинення виконавчих дій суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання.

Керуючись статтями 247, 260, 261, 443 ЦПК України, статтями 368, 370 ЦК України, частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Подання головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Соколова Олега Олексійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Департамент патрульної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділення частки майна боржника із спільної сумісної власності - задовольнити.

2. Визначити частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у розмірі 1/4.

.

Ухвала суд може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан

.