Рішення № 141383569 у справі № 188/2854/25 від 05.11.2026

Справа № 188/2854/25

Провадження № 2/188/1237/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Бібікова В.В.,

за участю прокурора в режимі відео конференції: Замула Т.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явилась

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі злісним невиконанням батьківських обов`язків по відношенню до їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06.12.2021 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області було визначено місце проживання дітей з батьком. Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2022 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Позивач зазначає, що після припинення спільного проживання відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей, не має постійного місця роботи, зловживає спиртними напоями, не має самостійного доходу, що свідчить його повне ігнорування позивачем своїх батьківських обов`язків, вона не цікавиться життям, здоров`ям, розвитком дітей, взагалі не приймає участі в їх вихованні, що на думку позивача, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до їх двох неповнолітніх синів.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, зазначивши, що діти з травня 2025 року почали проживати разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , але все одно позивач наполягає на позбавленні останньої батьківських прав.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволенні позовних вимог, виклавши свої заперечення проти позовних вимог у відзиві на позов, та повідомила, що діти з травня 2025 року почали проживати разом із нею в м. Шахтарське Дніпропетровської області, оскільки батько перебуває в Лавах Збройних Сил України, а його дружина, з якою діти проживали, погано до них ставиться. Також відповідач зазначила, що вона працює в квітковій крамниці, має стабільних дохід, винаймає житло, де і проживає разом із дітьми.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та вважав за недоцільне позбавляти відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей, долучивши відповідний висновок.

Прокурор в судовому засіданні також висловила думку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу щодо невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін та прокурора, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.12.2021 року було визначено місце проживання дітей з батьком. Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2022 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Позивач також зазначає, що після припинення спільного проживання відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей, не має постійного місця роботи, зловживає спиртними напоями, не має самостійного доходу, що свідчить його повне ігнорування позивачем своїх батьківських обов`язків, вона не цікавиться життям, здоров`ям, розвитком дітей, взагалі не приймає участі в їх вихованні.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , складеного 03.10.2025 року головним спеціалістом ССД Шахтарської міської ради Дніпропетровської області, встановлено, що по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_5 із синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з весни 2025 року. Для виховання та розвитку дітей є спальні місця, шафа для одягу, одяг за сезоном. В квартирі газо-, водо-, електропостачання підключено, меблі та побутова техніка в наявності, продукти харчування в наявності.

Крім того, відповідно до довідки про місце проживання особи без реєстрації від 18.09.2025 року, ОСОБА_2 фактично проживає по АДРЕСА_1 разом із дітьми: ОСОБА_8 , 2011р.н. та ОСОБА_9 , 2008р.н., без реєстрації.

У висновку виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 1010 від 10.09.2026 року зазначено про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , 1988р.н. батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю достатніх та належним чином підтверджених підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України, для застосування такого заходу.

Так, підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Згідно ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позивач посилався, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не приймає участі у їх житті, не спілкується з ними.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд не погоджується з обставинами, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання матір`ю батьківських обов`язків, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про злісне та свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Між тим, судом встановлено та особисто підтверджено позивачем в судовому засіданні, що діти з весни 2025 року дійсно проживають разом із матір`ю у м. Шахтарське Дніпропетровської області.

Отже, судом зроблено висновок, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували винну поведінку відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків.

Доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей матеріали справи також не містять.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність достовірних та достатніх даних, що свідчили б про підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра