Ухвала № 141383588 у справі № 214/5297/26 від 10.11.2026

Справа № 214/5297/26

4-с/214/24/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Розстальної К.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Ірини Вікторівни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції у якій просить:

- визнати неправомірними бездіяльність та дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Піхай Ірини Володимирівни щодо не закритя виконавчих проваджень №78067885 та 71949891 у встановлений законом термін після скасування виконавчих документів;

-визнати неправомірними дії державного виконавця щодо списання коштів у квітні 2026 року за скасованим судовим наказом;

-зобов`язати державного виконавця надати суду та скаржнику повний звіт (довідку про розрахунок заборгованості та фактичні стягнення) з усіх солідарних боржників у межа в виконавчого провадження;

-зобов`язати державного виконавця закрити виконавче провадження №71949891 та вжити заходи щодо повернення безпідставно списаних у квітні 2026 року коштів.

Скарга мотивована тим, що в Саксаганському ВДВС Піхай І. В., у провадженні перебували виконавчі провадження № 78067885 та № 71949891, відкриті на підставі судових наказів № 214/9153/24 та № 214/7674/21.

Скаржниця зазначає, що судові накази, на підставі яких здійснювалося примусове виконання, були скасовані Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу, а саме судовий наказ у справі № 214/7674/21 - 07 листопада 2025 року, а судовий наказ у справі № 214/9153/24 - 27 жовтня 2025 року.

Посилаючись на те, що після скасування судових наказів виконавчі провадження не були своєчасно закінчені, скаржниця, просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов`язати державного виконавця вчинити передбачені законом дії.

Крім того, зазначає, що у квітні 2026 року в межах виконавчого провадження № 78067885 з її банківського рахунку було списано грошові кошти у сумі 21 273,48 грн, незважаючи на скасування судового наказу, на підставі якого здійснювалося стягнення.

Протокол автоматизованої системи справу передано судді Сіденко С. І.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року прийнято скаргу та призначено розгляду.

01 червня 2026 року від державним виконавцем Піхай І. В. через електронний суд надійшов відзив на скаргу, у якому вона просить у задоволенні скарги відмовити. виконавче провадження № 71949891 перебувало на виконанні з 03.05.2023 по 11.05.2026 та було закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження № 78067885 перебувало на виконанні з 13.05.2025 по 23.04.2026 та також було закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; за виконавчим провадженням № 78067885 було стягнуто кошти, зокрема 632,03 грн, 75,01 грн та 21 273,48 грн; після звернення боржника державним виконавцем вживалися заходи щодо повернення коштів.

В судове засідання учасники справи не з`явилися повідомлялися судом належним чинном причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Суд, дослідивши матеріали скарги, письмовий відзив державного виконавця та надані сторонами документи, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості, розумності строків виконавчого провадження та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною другою статті 39 цього Закону передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься, зокрема, в день, коли виконавцю стало відомо про відповідні обставини.

Отже, після отримання інформації про скасування судового наказу державний виконавець не має права продовжувати примусове виконання за таким виконавчим документом та зобов`язаний без зволікання вчинити передбачені законом дії.

Судом установлено, що судові накази, на підставі яких здійснювалося примусове виконання у виконавчих провадженнях № 71949891 та № 78067885, були скасовані відповідно 27 жовтня 2025 року та 07 листопада 2025 року.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що скаржниця неодноразово зверталася до державної виконавчої служби із заявами про припинення примусового виконання та надавала копії судових рішень про скасування судових наказів.

При цьому державний виконавець, заперечуючи проти скарги, не надав суду належних доказів, які б достовірно підтверджували дату отримання ним інформації про скасування судових наказів, дату реєстрації відповідних заяв скаржниці, дату ознайомлення з ними державного виконавця та своєчасність вчинення після цього передбачених законом виконавчих дій.

Самого посилання у відзиві на те, що виконавчі провадження в подальшому були закінчені, для підтвердження своєчасності дій державного виконавця недостатньо.

Суд виходить із того, що предметом судового контролю у цій справі є не лише кінцевий факт закінчення виконавчих проваджень, а й своєчасність вчинення державним виконавцем відповідних дій після виникнення передбаченої законом підстави для їх закінчення.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначальним є момент, коли виконавцю стало відомо про відповідну обставину.

Тому для спростування доводів скаржниці державний виконавець мав надати суду документи, з яких можна було б встановити, коли саме він отримав інформацію про скасування судових наказів і коли після цього виніс відповідні постанови.

Таких належних доказів суду не надано.

Навпаки, із самого відзиву державного виконавця вбачається, що виконавче провадження № 71949891 було закінчено лише 11 травня 2026 року, тобто через значний проміжок часу після скасування судового наказу 27 жовтня 2025 року.

Сам по собі факт подальшого винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не свідчить про відсутність попередньої бездіяльності, якщо законом передбачено обов`язок вчинити відповідну дію своєчасно.

Крім того, щодо виконавчого провадження № 78067885 суд звертає увагу на обставини, які безпосередньо випливають із поданих державним виконавцем матеріалів.

З одного боку, у відзиві зазначено, що виконавче провадження № 78067885 було закінчено 23 квітня 2026 року.

З іншого боку, у цьому ж відзиві зазначено про здійснення стягнення грошових коштів за платіжною інструкцією від 28 квітня 2026 року № 7205 на суму 21 273,48 грн.

Таким чином, наведені у відзиві відомості містять часову невідповідність, яка має істотне значення для оцінки правомірності дій державного виконавця.

Державним виконавцем не надано належного документального пояснення щодо того, на якій саме правовій підставі та в межах якого виконавчого провадження 28 квітня 2026 року було сформовано платіжну інструкцію на суму 21 273,48 грн, якщо, за твердженням самого виконавця, виконавче провадження № 78067885 було закінчено 23 квітня 2026 року.

Зазначена обставина не може бути залишена судом поза увагою, оскільки йдеться про фактичне стягнення грошових коштів після скасування судового наказу.

При цьому державний виконавець не надав суду доказів, які б дозволили встановити законність зазначеного стягнення, зокрема документів, що підтверджують правову підставу здійснення платежу від 28 квітня 2026 року та його зв`язок із чинним виконавчим документом.

Суд також бере до уваги, що самим державним виконавцем зазначено про подальше направлення 06 травня 2026 року до КП «Кривбасводоканал» вимоги про повернення коштів, які були надмірно стягнуті з боржника.

Отже, сам державний виконавець визнає необхідність повернення відповідних коштів.

Разом із тим вжиття заходів щодо повернення коштів після їх стягнення не спростовує доводів скаржниці про неправомірність дій або бездіяльності, які передували такому стягненню.

Суд не може вважати достатнім доказом правомірності поведінки державного виконавця лише посилання на подальше усунення наслідків порушення.

Як зазначає Верховний Суд, закон покладає на виконавця обов`язок діяти своєчасно, ефективно та в повному обсязі, а суд при розгляді скарги оцінює надані сторонами докази щодо правомірності поведінки виконавця.

У цій справі державним виконавцем не надано достатніх доказів, які б спростовували наведені скаржницею обставини.

Зокрема, відсутні належні докази:

своєчасного отримання та опрацювання державним виконавцем судових рішень про скасування судових наказів;

своєчасного реагування на заяви скаржниці від 24 листопада 2025 року, 24 квітня 2026 року та 28 квітня 2026 року;

своєчасного винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень;

правової підстави для здійснення стягнення 21 273,48 грн за платіжною інструкцією від 28 квітня 2026 року;

фактичного та повного повернення скаржниці стягнутих коштів.

Суд при цьому не покладає на державного виконавця обов`язок доводити обставини, які законом покладено на скаржницю. Водночас у разі, коли державний виконавець посилається на конкретні факти як на підставу для відмови у задоволенні скарги, такі факти повинні бути підтверджені належними доказами.

Наведений підхід відповідає завданню судового контролю за виконанням судових рішень, оскільки суд має перевірити не формальну наявність постанови про закінчення виконавчого провадження, а дотримання виконавцем вимог закону при здійсненні виконавчих дій.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд вважає доведеним, що державним виконавцем не підтверджено належними доказами своєчасність виконання передбаченого законом обов`язку після скасування судових наказів, а наведені скаржницею обставини щодо несвоєчасного припинення примусового виконання та подальшого стягнення коштів належними доказами не спростовані.

При цьому суд звертає увагу, що задоволення скарги не означає покладення на державного виконавця обов`язку повторно вчиняти дії, які вже належним чином завершені. Судовий контроль спрямований на встановлення неправомірності допущеної бездіяльності та поновлення порушеного права.

Такий підхід відповідає і актуальній практиці Верховного Суду, відповідно до якої належним предметом судового контролю є оскарження конкретної неправомірної бездіяльності чи рішення виконавця, а не повторне покладення на виконавця загального обов`язку виконувати функції, які вже прямо передбачені законом.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 та необхідність її задоволення.

Керуючись статтями 447-451 ЦПК України, статтями 18, 39, 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Ірини Вікторівни - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Ірини Вікторівни, щодо незакриття виконавчих проваджень № 71949891 та № 78067885 у встановлений законом термін після скасування виконавчих документів.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо неналежного та несвоєчасного реагування на звернення ОСОБА_1 про припинення примусового виконання за скасованими судовими наказами.

Зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав ОСОБА_1 , допущені внаслідок встановленої судом бездіяльності, та забезпечити в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», належне вирішення питання щодо повернення стягнутих після скасування судового наказу грошових коштів, з наданням скаржниці відповідного документального підтвердження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сіденко С.І.