Рішення № 141383924 у справі № 337/5159/26 від 10.11.2026

ЄУН: 337/5159/26

Провадження №: 2/336/6268/2026

10.11.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Наумова О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Цвєткової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтований наступним.

12 лютого 2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №12.02.2022-100004690. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 20 000,00 грн., строком на 140 днів, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти обумовлені сторонами.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38 799,70 грн., що складається з: тіла кредиту - 20 000,00 грн, заборгованості зі сплати процентів - 15 799,70 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3 000,00 грн., яка наразі не погашена, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

На підставі вищевказаного позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 38 799,70 грн. та витрати на сплату судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги задовольнити, про що зазначив у відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проти позовних вимог частково заперечив, про що представник відповідача зазначив у відзиві на позовну заяву, який подав до суду 22 жовтня 2026 року.

У відзиві на позовну заяву зазначив, що факт отримання кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн. не заперечує. Заявлену суму комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 3 000,00 грн., не визнає, оскільки відсутні правові підстави для стягнення. Окрім того, не визнає суму відсотків 15 799,70 грн., оскільки відсутній належний розрахунок (з визначенням періоду, із зазначенням відсоткової ставки, суми заборгованості на яку здійснено таке нарахування).

26 жовтня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки своїм підписом у договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати відсотків. Вважає, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлених комісій, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12 лютого 2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №12.02.2022-100004690.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 20 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 12.02.2022-100004690 від 12.02.2022 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 25.02.2022; 2. Сума Кредиту: 20000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 01.07.2022; 5. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). 7. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. 9. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 3000 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У розділі 2 договору сторонами узгоджено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Додатком до договору є інформаційне повідомлення із даними позичальника, яким відповідач підтверджує, що інформація у даному повідомленні є достовірною.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 20 000,00 гривень, строком на 140 днів з дати надання. Згідно з п.3.3.6 договору проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти, як і інші умови (розділ 3.3 договору).

Сторонами узгоджено, що процентна ставка є фіксованою (незмінною) у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (як плата за надання Кредиту), дорівнює 3000,00 гривень.

Згідно з п. 10.1. договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця, діє протягом одного року.

Так, ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у обумовленій сумі, а, отже, акцептував умови Договору. Для підписання та укладання договору, як видно з пропозиції, застосовано одноразовий ідентифікатор з смс-повідомлення, що відправлено на фінансовий номер позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

У відповідності до ст.ст. 526, 527,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, а також комісії.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник у кредитора), стягнути складові його повної вартості, а саме, проценти за користування кредитом, розмір яких підтверджений належними та допустимими доказами.

Слід наголосити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, за правилами ч.8 ст.11 вказаного нормативно-правового акта, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зазначена стаття 12 Закону визначає, в який спосіб відбувається підписання угод в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами електронного кредитного договору передбачено обов`язок позичальника/відповідача сплатити кредитору/позивачу комісію у випадку невиконання/неналежного виконання будь-яких грошових зобов`язань у встановлені договором строки в розмірі 3000,00 гривень.

Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.

Надані позивачем письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги фінансової установи маються на увазі під вказаним обслуговуванням кредиту або кредитної заборгованості.

Тому, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно.

З урахуванням зазначеного, в частині стягнення заборгованості за комісією слід відмовити.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасив, чим порушив вимоги договору і цивільне право позивача підлягає судовому захисту. При цьому, доказів погашення заборгованості суду не надав. Правильність розрахунку щодо основного тіла кредиту та відсотків банком доведена, така ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Положеннями ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що відповідач скористався свої правом та надав до суду відзив та визнав факт отримання ним кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн., однак заявлену суму комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 3 000,00 грн., та суму відсотків 15 799,70 грн. не визнав. Власного розрахунку відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №12.02.2022-100004690 від 12 лютого 2022 року у розмірі 35 799,70 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 15 799,70 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенні частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у пропорційно до задоволених позовних вимог (92,27%) у розмірі 2 456,54 грн.

Щодо вимог відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому закон вимагає від суду враховувати як матеріальне становище сторін, так і інші обставини, що мають істотне значення, зокрема наявність утриманців у боржника.

Судом встановлено, що на утриманні відповідача перебуває троє неповнолітніх дітей та непрацююча дружина. Вказані обставини свідчать про наявність об`єктивних підвищених щомісячних витрат на забезпечення базових життєвих потреб п`яти осіб, що істотно ускладнює одномоментне повне виконання судового рішення у формі сплати всієї суми боргу в розмірі 35799,7 грн., та може поставити родину у скрутне матеріальне становище.

Разом з тим, як вбачається з наданих довідок, чистий середній щомісячний дохід відповідача у 2026 році становить близько 54 000 грн. Загальний розмір заборгованості (35 799,7 грн.) є меншим за середньомісячний заробіток боржника. З огляду на це, задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення на довший строк у виді 12 місяців призведе до невиправданого затягування виконання законного рішення суду та безпідставного обмеження прав позивача на отримання присуджених йому коштів.

Розстрочка є винятковим заходом і не може перетворюватися на спосіб тривалого ухилення від зобов`язань.

Враховуючи співвідношення розміру доходу відповідача (близько 54 000 грн. чистого доходу щомісячно), кількості утриманців та загальної суми боргу (35 799,7 грн.), суд вважає за необхідне надати розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці рівними частинами з наступним графіком платежів: 1 - сплатити перший платіж у розмірі 11 933,00 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 00 копійок); 2 - сплатити другий платіж у розмірі 11 933,00 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 00 копійок); 3 - сплатити третій (фінальний) платіж у розмірі 11 933,70 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 70 копійок).

Такий строк є розумним, справедливим, дозволяє забезпечити баланс інтересів сторін: забезпечує захист прав багатодітної родини на належний життєвий рівень та водночас гарантує реальне виконання судового рішення перед позивачем у відносно короткий строк.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 12.02.2022-100004690 від 12 лютого 2022 року у розмірі 35 799,70 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 20 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів - 15 799,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 2 456,54 грн.

В іншій частині заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання цього рішення строком на 3 (три) місяці наступним шляхом:

-грудень 2026 року в розмірі 11 933,00 грн.

-січень 2027 року в розмірі 11 933,00 грн.

-лютий 2027 року в розмірі 11 933,70 грн.

Роз`яснити сторонам, що у разі невиконання ОСОБА_1 умов цього рішення (несплати або часткової сплати будь-якого з визначених платежів у встановлений строк), розстрочка скасовується, а рішення суду підлягає примусовому виконанню в загальному порядку на всю суму залишку заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Наумов