Рішення № 141384245 у справі № 674/1752/26 від 11.11.2026

Справа № 674/1752/26

Провадження № 2/674/1365/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 18444,80 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18444,80 грн за кредитним договором № 252153 від 27.02.2024 (далі - кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Заборгованість виникла перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙ ІНВЕСТ"; за результатами укладення договору факторингу право вимоги за нею перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Позовну заяву від імені позивача підписав і подав через підсистему "Електронний суд" директор позивача Романенко М.Е., який у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача. Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів в Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Ухвалою судді від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію про емісію на ім`я відповідача платіжної картки, виписку про рух коштів за картковим рахунком із відображенням зарахування кредитних коштів за кредитним договором та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

10.11.2026 до суду надійшла відповідь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на ухвалу про витребування доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙ ІНВЕСТ" (далі - первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір на умовах повернення суми кредиту з процентами, згідно з яким первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 4000,00 грн строком на 90 днів, тобто до 26.05.2024 (п. 1.1, 1.2 кредитного договору), з фіксованою процентною ставкою 2,2 % за кожен день користування кредитом (п. 1.3 кредитного договору). Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідач сплачує первісному кредитору 25 % від суми кредиту; за графіком розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) ця сума становить 1000,00 грн і підлягала сплаті разом із першим платежем 11.03.2024. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 27.02.2024 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Кредитний договір і додаток до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено на номер телефону відповідача та введено ним 27.02.2024, що підтверджується довідкою первісного кредитора про ідентифікацію клієнта.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилася заборгованість у сумі 18444,80 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5444,80 грн - заборгованість за процентами; 1000,00 грн - заборгованість за комісією; 8000,00 грн - заборгованість за пенею.

Заборгованість відповідача за кредитним договором передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 та реєстру прав вимог, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 та витягом з додатку № 1 до договору факторингу. Обов`язок з фінансування за договором факторингу позивач виконав, що підтверджено платіжною інструкцією.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх у сукупності, суд виходив з такого.

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані з невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" про здійснення переказу коштів, за якою 27.02.2024 о 10:34 на платіжну картку № НОМЕР_1 переказано 4000,00 грн з призначенням переказу, що містить номер кредитного договору. Згідно з відповіддю АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 10.11.2026 на ухвалу суду платіжну картку з цим номером емітовано на ім`я відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків і паспортні дані якого збігаються із зазначеними в кредитному договорі, а 27.02.2024 о 10:34 на картковий рахунок, відкритий для її обслуговування, зараховано 4000,00 грн.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України повернути їх на умовах та у строк, передбачені кредитним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Відповідач своєчасно не сплатив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією відповідно до умов договору, що випливає з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно), а з 20.08.2024 включно та надалі - 1 %.

У даному випадку кредитний договір укладено 27.02.2024, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %. Денна процентна ставка, розрахована за ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням процентів за весь строк кредитування (7920,00 грн) і комісії (1000,00 грн), становить 2,48 % ((7920,00 грн + 1000,00 грн) / 4000,00 грн / 90 днів х 100 %) і цього обмеження не перевищує. Отже, встановлена договором процентна ставка в розмірі 2,2 % в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надавався строком на 90 днів з 27.02.2024, відтак термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом визначено 26.05.2024 (п. 1.2 кредитного договору, графік розрахунків).

Позивач у розрахунку заборгованості нарахував проценти за користування кредитом за період з 27.02.2024 по 05.05.2024, тобто виключно в межах строку кредитування: за період з 27.02.2024 по 19.04.2024 за ставкою 2,2 % в день - 4664,00 грн, за період з 20.04.2024 по 05.05.2024 - у меншому розмірі, ніж передбачено договором, по 48,80 грн за день, загалом 780,80 грн, а всього 5444,80 грн. Нарахована сума не перевищує загального розміру процентів за весь строк кредитування, визначеного умовами кредитного договору (7920,00 грн згідно з графіком розрахунків), а нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивач не здійснював. За таких обставин нарахування процентів у сумі 5444,80 грн відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про їх стягнення є правомірною.

Комісія в сумі 1000,00 грн передбачена п. 1.4 кредитного договору, нараховується одноразово за ставкою 25 % від суми виданого кредиту, зазначена в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору, та врахована при розрахунку денної процентної ставки (п. 3.5 кредитного договору), яка й з її урахуванням не перевищує граничного розміру, встановленого на дату укладення договору. Відтак вимога про стягнення комісії в сумі 1000,00 грн є правомірною.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за прострочення сплати платежів, починаючи з 12.03.2024, позивач нарахував пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, передбачену п. 5.3 кредитного договору (у розрахунку заборгованості - "відсотки на прострочці"), яка станом на 20.04.2024 досягла подвійної суми кредиту і становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 цього Кодексу).

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування пені мали місце в період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а вимога про стягнення пені в сумі 8000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в такому розмірі: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за процентами - 5444,80 грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн, загалом 10444,80 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 8000,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування").

Виходячи з наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 18444,80 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 10444,80 грн, що становить 56,63 % від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме в сумі 1507,65 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, укладений з адвокатом Білецьким Б.М., який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.03.2016, додаткову угоду до нього від 21.07.2026, акт надання послуг від 21.07.2026 і детальний опис робіт (наданих послуг), за якими адвокат надав позивачу консультації, здійснив правовий аналіз спірних правовідносин, склав позовну заяву та сформував додатки до неї загальною вартістю 6000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру цих витрат та їх пропорційності складності справи, суд враховує, що справа є малозначною. Нормами ЦПК України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та обсягу робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Дослідивши надані докази, враховуючи обсяг та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Водночас, оскільки позовні вимоги задоволено частково, ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме в сумі 3397,64 грн.

Керуючись ст. 205, 512, 514, 516, 525-527, 530, 549, 617, 627-629, 634, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 252153 від 27.02.2024 у сумі 10444,80 грн, з яких:

-заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн;

-заборгованість за процентами - 5444,80 грн;

-заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" судовий збір у сумі 1507,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3397,64 грн.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Давид БАРАТЕЛІ