Постанова № 141384343 у справі № 461/3158/26 від 10.11.2026

Справа № 461/3158/26 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/3372/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Федчун Н. С.,

з участю - представника відповідача - Процик Г.М., представника позивача - адвоката Медвідь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

в квітні 2026 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був військовим пенсіонером.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року у справі № 380/19468/23 позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії та зобов`язано здійснити її перерахунок і виплату з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.05.2023 № С/8552. 19.03.2024 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виконання зазначеного рішення суду. Листом від 03.04.2024 відповідач повідомив, що рішення виконано шляхом проведення перерахунку пенсії, а сума доплати за період з 01.04.2019 по 30.11.2023 становить 434 306, 71 грн. Водночас зазначено, що виплата вказаної суми буде здійснена після виділення відповідних бюджетних асигнувань. У відповідь на адвокатський запит листом від 20.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало розрахунок, згідно з яким сума нарахованої, але фактично не виплаченої доплати до пенсії ОСОБА_3 становить 434 306, 71 грн.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу заведено спадкову справу № 74492796. Позивач ОСОБА_1 є сином померлого, спадкоємцем першої черги за законом та звернувся із заявою про прийняття спадщини. У зв`язку з оформленням спадкових прав приватний нотаріус звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитами щодо наявності недоотриманих сум пенсії спадкодавця. Листами від 23.09.2025 та 10.03.2026 відповідач повідомив, що пенсія за квітень 2025 року була перерахована до АТ «Ощадбанк», а виплата сум пенсії, нарахованих, але не одержаних пенсіонером за життя, здійснюється в порядку, визначеному статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому відповідач зазначив, що такі суми не входять до складу спадщини та можуть бути виплачені лише особам, визначеним зазначеною нормою, за умови звернення протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера.

Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав на суму нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії у позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У зв`язку з вищенаведеним, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просили суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у вигляді нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_3 пенсії в загальному розмірі 434306, 71 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь грошові кошти, набуті ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 434 306, 71 грн.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у вигляді нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_3 пенсії на загальну суму 434 306 грн 71 коп, яка виникла на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 380/19468/23, яке набрало законної сили, та нарахована за період з 01.04.2019 по 30.11.2023.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 434 306 грн 71 коп, які набуті ним у порядку спадкування за законом як сума пенсії, нарахована ОСОБА_3 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в дохід Держави судовий збір у розмірі 4 343, 07 грн.

Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши в серпні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2026 року, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року в справі № 380/19468/23, в якому предметом розгляду було право ОСОБА_3 на перерахунок пенсії, носило зобов`язальний характер. Останньому на виконання вищевказаного рішення суду проведено відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, в порядку встановленому законодавством. Сума доплати пенсії на виконання судового рішення становить 434 306 грн 71 коп. ОСОБА_3 до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії в розмірі 434 306 грн 71 коп. не звертався. Судового рішення з цього приводу не існує.

Мотивують апеляційну скаргу також і тим, що відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Закон - 2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону-2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Вказана норма закону є спеціальною щодо інших норм законодавства України і виключно нею регламентовано порядок виплати сум пенсії за вислугу років, які залишилися недоодержаними у зв`язку з смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Така процедура не підлягає вирішенню в порядку заміни сторони у справі чи стягувача у виконавчому листі за рішенням суду, за яким пенсіонеру зараховано відповідні суми пенсійних виплат, та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Вважають, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Щодо стягнення коштів саме із Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, вказують, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Окрім того, стягнення з рахунків Пенсійного фонду призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувати за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій.

В жовтні 2026 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення суду.

Крім того, у відзиві на апеляційну скарга сторона позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені ним в суді апеляційної інстанції. Наведено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що такий становить 15 000, 00 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились до суду апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 380/19468/23 повністю задоволено позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Згідно розрахунків на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою № ХВ36452 ОСОБА_3 після перерахунку пенсії, здійсненої Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 380/19468/23 доплати до пенсії, яка мала бути виплачена ОСОБА_3 за період з 01.04.2019 по 30.11.2021 склала 434306,71 грн.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелька І. В. заведено спадкову справу № 74492796, що підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи у спадковому реєстрі.

Згідно Довідки від 24.04.2026 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки І. В. спадкова справа відкрита за заявою ОСОБА_1 , інші спадкоємці не звертались.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Управління з питань виплат) від 23.09.2025 року за результатами розгляду запиту від 20.08.2025 № 1226/02-14 повідомлено, що пенсія за квітень 2025 року, нарахована ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , була перерахована до AT «Ощадбанк».

Відповідно до довідки № б/н з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 (спадкодавець) та його онук ОСОБА_2 .

Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.1959, відповідно до якого ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту статті 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами першою, десятою статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Приписами статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При постановленні вказаного рішення, суд керувався правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), відповідно до яких статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК).

Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Зміст вказаної статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України та із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 380/19468/23 повністю задоволено позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, яке набрали законної сили було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 .

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.

З наведеного встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації права позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, а саме нарахованої ОСОБА_3 , але не виплаченої відповідачем доплати до пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Встановивши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 380/19468/23, яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в загальному розмірі 434 306, 71 грн, що йому належали, залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, місцевий суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми недоотриманої пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь.

Відтак, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич