Рішення № 141384415 у справі № 350/1594/26 від 10.11.2026

Справа № 350/1594/26

Номер провадження 2/350/1203/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила розірвати шлюб, зареєстрований 30 квітня 2022 року у Рожнятівському відділі ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №42. Після розірвання шлюбу просить прізвище їй не змінювати, а понесені судові витрати залишити за нею.

Позовні вимоги мотивує тим, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачкою. Спільне подружнє життя не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя та сімейні обов`язки, втрату взаємної поваги й любові. Сторони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства, а шлюб існує лише формально. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та дітей. Надання строку для примирення вважає недоцільним, оскільки відновлення сімейних відносин неможливе.

Сторони у судове засідання не прибули.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 02.10.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.11.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки - адвоката Ошуст В.М. поступила заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримала.

Відповідач у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень позивачки щодо заочного вирішення справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до свідоцтва про шлюб сторони у справі зареєстрували шлюб 30 квітня 2022 року Рожнятівським відділом ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області, актовий запис №42.

Копіями свідоцтв про народження підтверджено, що сторони мають двох спільних малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність у них малолітніх дітей, не можуть розірвати в позасудовому порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв`язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем.

Суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка просила не змінювати її прізвище на дошлюбне, враховуючи вищезазначене положення ст.113 СК України, суд вважає її вимогу підставною.

Вирішуючи питання щодо проживання дітей після розірвання шлюбу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною третьою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що після фактичного припинення шлюбних відносин діти проживають разом із нею. Матеріали справи не містять відомостей про наявність між батьками спору щодо того, з ким після розірвання шлюбу мають проживати їхні діти.

У постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. При цьому зазначення у рішенні суду про те, з ким після розірвання шлюбу залишається проживати дитина, не є вирішенням спору про визначення місця її проживання, оскільки суд лише констатує, з ким фактично залишається проживати дитина після припинення сімейних відносин між батьками, не визначаючи та не змінюючи її місця проживання.

Отже, враховуючи фактичне проживання дітей разом із матір`ю, відсутність між батьками спору щодо їхнього місця проживання, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку, що після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом із матір`ю.

При цьому суд звертає увагу, що зазначення у судовому рішенні про проживання дітей разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення їхнього місця проживання, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Суд лише констатує фактичні обставини проживання дітей після розірвання шлюбу, не змінюючи їхнього місця проживання.

Проживання дітей разом із матір`ю не позбавляє батька права та обов`язку брати участь у їхньому вихованні, спілкуванні з ними та матеріальному утриманні.

V. Розподіл судових витрат.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Інших судових витрат позивачкою не заявлено.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, однак позивачка у позовній заяві просила понесені нею судові витрати залишити за нею, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн залишити за позивачкою.

На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 30 квітня 2022 року у Рожнятівському відділі ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №42.

Дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати разом із матір`ю.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: