Рішення № 141384561 у справі № 398/4035/26 від 09.11.2026

Справа №: 398/4035/26

провадження №: 2/398/3902/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" листопада 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Москалик В. В.,

за участю секретаря Ситник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в особі представника - Воронюк Євгенії Юріївни до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулося до Олександрійського міськрайонного суду з позовною заявою про відшкодування шкоди до ОСОБА_1 в розміні 66 334,29 грн. Даний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", за результатами перевірки, в рамках виконання рішення РНБО від 22.10.2024. Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, було проведено перевірку рішень медикосоціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадових осіб державних органів, справи яких були направлені Національною поліцією України. За результатами перевірки медичної документації рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.04.2025 № 1844 державної установи. Український державний науково-дослідний інститут медикосоціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, було скасовано рішення про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 06.08.2024. В період з 01.09.2024 по 30.04.2025 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на яку не мав права. В результаті виникла переплата пенсії в сумі 66 334,29 грн за період з 01.09.2024 по 30.06.2025. У зв`язку з цим пенсію по інвалідності ОСОБА_1 припинено з 01.07.2025. ОСОБА_1 направлено листи від 30.06.2025 та 01.05.2026 про повернення зайво отриманих коштів за період з 01.09.2024 по 30.06.2025 в сумі 66 334,29 грн, на які 13.05.2026 отримано заяву від ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів.

30.09.2026 від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого зазначено, що 14.11.2023 під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав бойове поранення та після лікування, був направлений Військовою частиною на проходження ВЛК, за наслідками проходження якого 23.01.2024 був визнаний обмежено придатним до військової служби. За результатами повторного направлення військовою частиною на проходження ВЛК ОСОБА_1 30.05.2024 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики та зв`язку. 08.08.2024 за наслідками огляду МСЕК ОСОБА_1 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, було встановлено третю групу інвалідності, про що була видана довідка Міністерства охорони здоров`я України серії 12 ААГ № 840260. На підставі цієї довідки у вересні 2024 року ОСОБА_1 подав документи на призначення пенсії, також вказана довідка стала підставою для звільнення ОСОБА_1 із лав ЗСУ. Пенсію ОСОБА_1 було призначено із 08.08.2024, а у квітні 2025 року виплату пенсії було припинено. ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатами перевірки медичної документації рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.03.2025 № 1844 державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних потреб інвалідності МОЗ» було скасовано рішення про визнання його особою з інвалідністю. Зазначає, що ОСОБА_1 вказаного рішення направлено не було, він також не викликався на засідання комісії, яка здійснювала перевірку законності скасованого рішення. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Офісу Президента України, за наслідками розгляду якої ОСОБА_1 було направлено на медичне обстеження до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних потреб інвалідності МОЗ», де він знаходився на стаціонарному лікуванні з 23.09.2025 по 26.09.2025, але до цього часу висновок щодо встановлення групи інвалідності чи відмові у цьому відповідачеві не надано. ГУ ПФУ у Кіровоградській області зверталося до ОСОБА_1 із письмовими вимогами про повернення нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 в сумі 66 334,29 грн, однак відповідач не має наміру повертати ці кошти, які отримав цілком правомірно, на підставі довідки, виданої державною установою, за наслідками обстеження його стану здоров`я. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. ОСОБА_1 жодних протиправних дій під час проходження МСЕК та під час оформлення пенсійних виплат не вчиняв, на момент призначення пенсії надав усі необхідні документи, передбачені законом. Довідка МСЕК на той момент була чинним офіційним документом, ОСОБА_1 не підроблював документи, не приховував важливі факти та не обманював працівників ПФУ, виплата пенсії здійснювалася правомірно, подальший перегляд чи скасування рішення МСЕК, навіть якщо це сталося з ініціативи правоохоронних органів, інших комісій чи самої МСЕК, не робить відповідача недобросовісним. Пенсія є основним джерелом існування для ОСОБА_1 . Надання пенсійним виплатам статусу боргу через певний час після їх споживання порушує справедливий баланс між інтересами суспільства та правом особи на мирне володіння своїм майном. Держава не може перекладати ризики та наслідки власних адміністративних помилок чи переоцінки рішень медико-соціальних експертиз на пересічних громадян, адже це є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На момент призначення та отримання пенсійних виплат правові підстави для їх виплати існували (чинна довідка МСЕК та рішення ПФУ про призначення пенсії). ОСОБА_1 не міг знати про майбутнє скасування рішення МСЕК. Отримані ним кошти були витрачені на забезпечення базових життєвих потреб, тому вимога про їх повернення є незаконною. Закон чітко розрізняє поняття «рахункова помилка» та «переплата через зміну обставин чи скасування документів». У цьому випадку ПФУ правильно порахував пенсію на підставі поданих, чинних документів, а сума пенсії ОСОБА_1 виплачувалася у передбаченому законом розмірі, отже жодної рахункової помилки не було. Відповідно, правові підстави для стягнення виплачених ОСОБА_1 сум пенсії на підставі ст. 1215 ЦК України відсутні. Також відповідач просить стягнути із позивача судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 100 від 21.09.2026, додатковою угодою до договору № 1 від 21.09.2026, квитанцією про оплату юридичних послуг.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду заяву про про розгляд справи без участі представника, підтримав позов, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, представник відповідача направила заяву, якою просила провести судове засідання без її участі та без участі відповідача, зазначила, що усі аргументи викладені у відзиві на позов підтримують та просять їх врахувати, у задоволенні позову просять відмовити у повному обсязі та стягнути із позивача на користьвідповідача витрати на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у Збройні Сили України з 25.02.2022 (довідка форми 5 від 02.09.2023 № 458).

Відповідно до довідки ВЛК від 23.01.2024 № 285 ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби, стан після вибухової травми.

Згідно з довідко ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2024 солдат ОСОБА_1 14.11.2023 отримав акубаротравму під час виконання бойового завдання, на підставі направлення ТЦК на МСЕК від 18.07.2024 ОСОБА_1 був направлений для встановлення групи інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 08.08.2024, ОСОБА_1 з 06.08.2024 встановлено третю групу інвалідностію на строк до 01.09.2025.

02.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності.

Відповідно до подання про призначення пенсії № ФГ44717 від 06.09.2024, ОСОБА_1 представлено до призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до пенсійної справи № [номер приховано] ОСОБА_1 , а саме протоколу за пенсійною справою від 01.09.2024, останньому призначено пенсію по інвалідності у розмірі 40 % грошового забезпечення, група інвалідності 3, дата встановлення 06.08.2024, період встановлення з 06.08.2024 до 31.08.2025.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, що надсилаються до територіальних органів Пенсійного фогнду України, від 24.03.2025 рішенням № 1844 від 24.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано групу інвалідності.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.06.2025 ОСОБА_1 було повідомлено, що за результатами перевірки медичної документації рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.03.2025 № 1844 Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" було скасовано рішення про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, в результаті чого в період з 01.09.2024 до 30.04.2025 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на яку не мав права, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії в сумі 66 334,29 грн, яку ГУ ПФУ в Кіровоградській області просило повернути ОСОБА_1 як зайво отримані кошти.

Відповідно до розрахунку сум, що підлягають стягненню за пенсійною справою № [номер приховано], за період з вересня 2024 року по червень 2025 року ОСОБА_1 отримав пенсію в загальному розмірі 66 334,29 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності визначені статтею 35 Закону, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, зокрема, залежно від групи інвалідності.

Статтею 34 Закону № 1058 визначено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Згідно зі ст. 35 Закону № 1058 у разі якщо особа не з`явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплатапенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, уякому вона мала з`явитися на повторний огляд.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомити територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результатиповторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явленняцих осіб на зазначений огляд.

Відповідно до ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» . Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я. Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону №1058 державною установою Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Згідно зі ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного ФондуУкраїни №6-4 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, статтею 50 Закону № 1058 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Зловживанням збоку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв`язку з автоматизованою помилкою, законодавством не передбачено. При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Водночас, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

За змістом статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку Управління ПФУ чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань відповідача при отриманні пенсії, позивачем не надано.

При зверненні з заявою про призначення пенсії відповідач надав увесь необхідний перелік документів, зокрема документ про встановлення відповідачу третьої групи інвалідності.

Позивач не надав жодних документів щодо підстав скасування групи інвалідності. Доказів, що відповідач подав до органу МСЕК завідомо неправдиві дані або підроблені документи - суду не надано.

Позивачем не зазначено і про жодні зловживання з боку відповідача при отриманні пенсії.

Отже, позивач не довів факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.

Позивач не надав доказів щодо факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною Управлінням Пенсійного фонду України.

Нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1215 ЦК України, згідно з якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, відсутні правові підстави для повернення виплачених пенсійних виплат відповідачем.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 21.09.2026 № 100, додаткову угоду № 1 від 21.09.2026, відповідно якої ОСОБА_1 сплатив АО "Вікторія Харута, Тетяна Бугайченко та партнери" відповідно платіжної інструкції №8428-1768-3137-6727 від 21.09.2026 гонорар в сумі 10 000 грн, за наступні послуги: юридична консультація 500 грн, правовий аналіз справи 2500 грн, складання позовної заяви 2000 грн, представництво (захист) у суді 5 000 грн. За змістом договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми за кожен вид адвокатської послуги.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд зважає, що справа є незначної складності, розглядалася в спрощеному провадженні, в цій категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд дійшов висновку, що відшкодуванню відповідачу підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, оскільки саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, адреса місцезнаходження:м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК