Ухвала № 141384568 у справі № 398/4956/24 від 21.08.2026

Справа №: 398/4956/24

провадження №: 2/398/119/26

УХВАЛА

Іменем України

"21" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи в об`єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, в якій просить суд визнати недійсним з моменту вчинення заповіт від імені ОСОБА_7 , посвідчений 01.02.2024 року секретарем Пантаївської селищної ради м. Олександрії Кіровоградської області, зареєстрований за № 1-11, згідно якого все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_5 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина. Оскільки син ОСОБА_7 та батько позивача - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до смерті ОСОБА_7 , позивач є спадкоємцем за правом представлення свого батька ОСОБА_8 . Після смерті бабусі позивачу стало відомо про складений ОСОБА_7 заповіт від 01.02.2024 року, який посвідчено Пантаївською селищною радою, згідно якого ОСОБА_7 все своє майно заповіла ОСОБА_5 . Остання не є близькою родичкою померлої бабусі позивача, а лише здійснювала догляд за нею, за що отримувала грошові кошти, а саме за рахунок пенсії бабусі. Також позивач забезпечувала бабусю всім необхідним, надаючи відповідачу ліки, засоби гігієни, продукти харчування, тощо. Позивач вважає, що її бабуся була введена в оману та не розуміла значення своїх дій при складенні заповіту від 01.02.2024 року, оскільки даний заповіт був складений через 5 днів після смерті її сина ОСОБА_8 , що є непритаманним людині, яка втратила близьку людину та перебуває в певному стані жалоби. Дана обставина ставить під сумнів усвідомленість з її сторони своїх дій. Відповідач за два місяці до смерті бабусі зареєструвалась в її будинку. Бабуся мала поважний вік, була лежачою та не усвідомлювала в повній мірі значення своїх дій, у неї були розлади орієнтації і порушення мислення через деменцію. Всі ці обставини вказують на те, що на час складання оспорюваного заповіту, волевиявлення ОСОБА_7 не було вільним та не відповідало її волі, оскільки в силу похилого віку, стану здоров`я та перебуваючи під моральним та психологічним тиском відповідача, вона не розуміла значення своїх дій і не мала можливості в повній мірі керувати ними, що також можуть підтвердити свідки.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі та в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання.

13.01.2025 року представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Ковальовим А.І. через канцелярію суду подано відзив на позов ОСОБА_1 , в яких зазначено, що відповідач 18.01.2024 року уклала шлюб з сином спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , а до цього майже 11 років проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, а шлюб уклали за наполяганнями ОСОБА_8 незадовго до його смерті. ОСОБА_5 сама здійснювала поховання чоловіка та його матері ОСОБА_7 , з якою, за проханням останньої, проживала та доглядала до дня її смерті. ОСОБА_7 до останнього дня цілком усвідомлювала значення своїх дій, могла керувати ними. ОСОБА_7 вільно, свідомо та самостійно прийняла рішення про складення заповіту на користь ОСОБА_5 . Крім того, перевірка стану та волевиявлення ОСОБА_7 здійснювалась посадовими особами Пантаївської селищної ради Олександрійського району при посвідчення оспорюваного заповіту. Доказів захворювань, які б унеможливлювали адекватне сприйняття ОСОБА_7 реальності та введення її в оману відповідачкою, позивачем не надано. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

14.01.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бугайченко Т.А. було подано відповідь на відзив, в якому остання просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що для доведення факту того, що ОСОБА_7 під час оформлення оскаржуваного заповіту не розуміла значення своїх дій і не могла в повній мірі керувати ними, стороною позивача заявлено клопотання про призначення судової-психіатничної експертизи, а також заявлені свідки, які можуть підтвердити факт того, що ОСОБА_7 хворіла деменцією, а також те, що ОСОБА_5 скористалась безпорадним станом бабусі позивачки та оформила незаконний заповіт.

Відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду від 15.01.2025 року, за клопотанням представника позивача, суду передано цивільну справу №398/5277/24 (провадження №2/398/560/25) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним, для вирішення питання про об`єднання в одне провадження зі справою №398/4956/24.

Так, 15.10.2024 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , в якій просить суд визнати недійсним з моменту вчинення заповіт від імені ОСОБА_7 , посвідчений 01.02.2024 року секретарем Пантаївської селищної ради м. Олександрії Кіровоградської області, зареєстрований за № 1-11, згідно якого все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_5 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина. Позивач є спадкоємцем першої черги за правом представлення, оскільки її батько та син ОСОБА_9 спадкодавиці ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другий син спадкодавці - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тож іншим спадкоємцем за правом представлення є ОСОБА_1 . Спадщину вона прийняла своєчасно звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою. Після смерті спадкодавці позивачу стало відомо про наявність заповіту від 01.02.2024 року, який посвідчено Пантаївською селищною радою, згідно якого ОСОБА_7 заповіла на користь ОСОБА_5 все своє майно. ОСОБА_5 не була членом родини чи близькою людиною спадкодавці, яка була в стані, що унеможливлював адекватне сприйняття нею реальності, хворіла, страждала деменцією та когнітивними розладами. Вважає, що складення спадкодавицею заповіту є наслідком введення її в оману та використання ОСОБА_5 відповідного стану заповідача, в якому в силу віку та захворювань вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та в повній мірі керувати ними. Спадкодавець, ОСОБА_7 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останні 10 років після перелому шийки стегна була лежачою, з будинку не виходила, потребувала постійного стороннього догляду. Останні роки в неї також перестали функціонувати руки, у зв`язку з чим телефоном вона не користувалася. Хоча в її будинку був телевізор, щонайменше рік перед смертю, ОСОБА_7 вже не цікавилася ані новинами, ані серіалами. Не розуміла, що відбувається. ОСОБА_7 часто не впізнавала відвідувачів, в тому числі і родичів. Лише лежала та дивилася у вікно. Про такий стан бабусі було достеменно відомо і сусідам, і сімейному лікарю Пантаївської амбулаторії. Постійний догляд за бабусею здійснював її син - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачі, онуки, систематично відвідували бабусю, надавали матеріальну допомогу, та постійно цікавилися її станом. Коли помер син спадкодавці, ОСОБА_8 , що відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 не була здатна усвідомити що сталося, хто саме помер та чому прийшли люди до будинку, не впізнавала родичів. Враховуючи, що зі смертю ОСОБА_8 , бабуся фактично втратила доглядальника, проте потребувала постійного стороннього догляду, то постало питання щодо найму такого працівника, який би міг за плату здійснювати догляд за ОСОБА_7 . Оскільки ОСОБА_5 певний час перебувала в стосунках з сином спадкодавиці - ОСОБА_8 , була знайомою з бабусею та бувала в будинку, проживала неподалік, то їй було запропоновано роботу доглядальниці за відповідну плату, на що вона погодилася. Вона не могла передбачити того, що отримавши фактично вільний доступ до старої хворої людини, яка перебуває в стані , в якому не здатна об`єктивно сприймати реальність, розуміти значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_5 шляхом обману вже на 3-тій день після смерті сина заповідача організує оформлення заповіту на свою користь. В подальшому відповідач також шляхом обману організувала реєстрацію свого місця проживання за адресою спадкодавиці по АДРЕСА_1 , що напевно мало на меті спростити подальше прийняття спадщини та надати достовірності заповіту фактом спільної реєстрації місця проживання зі спадкодавцем. Пантаївська селищна рада в своїй відповіді від 25.09.2024р. підтвердила факт реєстрації 07.03.2024 року ОСОБА_5 за вказаною адресою. Щодо процедури проведеної реєстрації зазначено, що за зверненням ОСОБА_5 адміністратором ЦНАПу було роздруковано примірник відповідної заяви, після чого ОСОБА_5 підтвердила правильність внесених відомостей власним підписом. Також зазначено, що ОСОБА_7 засвідчила власним підписом згоду щодо реєстрації місця проживання відповідача за даною адресою. Копію зазначеної заяви у відповідь на адвокатський запит надано не було. Такі пояснення Пантаївської селищної ради є абсурдними, оскільки ОСОБА_7 , будучи лежачою хворою та з розладом функцій рук не могла ні прийти до Пантаївської селищної ради, ні підписати власним підписом цю заяву. Таким чином, здійснюючи реєстрацію місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем, уповноваженою особою не встановлювалася особа ОСОБА_7 та не перевірялося, чи дійсно саме їй належить підпис, виконаний від її імені на такій заяві. Отже, волю та згоду власника будинку на реєстрацію в ньому відповідача, належним чином перевірено не було. Вищеописані обставини вказують на те, що на час складення оспорюваного заповіту волевиявлення ОСОБА_7 не було вільним та не відповідало її волі, оскільки в силу похилого віку, стану здоров`я та перебуваючи під моральним та психологічним тиском відповідача, вона не розуміла значення своїх дій і не мала можливості в повній мірі керувати ними. А відповідач шляхом обману організувала складання такого заповіту та реєстрацію місця проживання в будинку спадкодавця. Той факт, що ОСОБА_8 на час складання заповіту в силу віку та стану здоров`я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що дає обґрунтовані підстави сумніватися в тому, що її заповіт відповідав її внутрішньому волевиявленню, може бути підтверджено показами свідків, медичною документацією та відповідною судовою психіатричною експертизою.

Ухвалою суду від 06.02.2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 , присвоївши номер справи №398/4956/24.

04.12.2024 року представником третьої особи, Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, до суду подано письмові пояснення відповідно до яких селищна рада заперечувала проти позову ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що посилання позивача про наявність у ОСОБА_7 деменції, що унеможливлювало адекватне сприйняття останньою реальності не підтверджено належними доказами, оскільки дані висновки може зробити лише під час психіатричної експертизи на підставі відповідних обстежень та досліджень, з врахуванням загальної клінічної картини та анамнезу хворої. Рішень про обмеження ОСОБА_7 в цивільній дієздатності позивачем до суду не надано. Крім того, позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що відповідач шляхом обману, з метою заволодіння чужим майном, в насильницьких діях щодо ОСОБА_7 , ввівши в оману ОСОБА_7 з використанням відповідного її стану, організувала реєстрацію свого місця проживання за адресою спадкодавця та складення заповіту на свою користь. Зазначив, що заповіт посвідчено у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, в присутності двох свідків. За спадкодавця ОСОБА_7 підписалась ОСОБА_11 , на підставі п. 2.3 Порядку. Оскаржуючи посвідчений заповіт позивач не заявляє про недотримання будь-яких вимог Закону при його посвідченні. Відповідач ОСОБА_5 довгий час проживала з ОСОБА_8 в незареєстрованому шлюбі, а в подальшому була з ним одружена. Спочатку ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 доглядали його матір, а після його смерті вона сама продовжила доглядати ОСОБА_7 , тоді як ОСОБА_3 проживала в цей час в іншому населеному пункті. Факти викладені в позові є надуманими та не відповідають дійсності.

В підготовчому судовому засіданні 26.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Ковальовим А.І. подано письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_3 аналогічні викладеним у відзиві.

На виконання ухвали суду від 26.03.2026 року КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрія» ОМР надано амбулаторну карту ф.025-о №2274 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та виписку з амбулаторної карти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том.2 а.с.186).

Ухвалою суду від 04.06.2025 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні судом розглянуто та задоволено: клопотання позивача ОСОБА_1 про допит свідків (том1 а.с.15) ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; клопотання позивача ОСОБА_3 про допит свідків (том2 а.с.6) ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; клопотання відповідача ОСОБА_5 про допит свідків (том1 а.с.84) ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 .

Подані позивачами клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи (том1 а.с.17, том2 а.с.8) вирішено розглянути на стадії дослідження доказів у справі, після допиту заявлених сторонами свідків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подане клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи померлої ОСОБА_7 (том1 а.с.17) підтримали. Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 подане клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи померлої ОСОБА_7 (том2 а.с.8) підтримали. Просять на вирішення експерта поставити наступні питання: чи страждала ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасовий психічний розлад, психічне захворювання на момент складання заповіту - станом на 01.02.2024 року; чи впливав вік та стан здоров`я ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними під час складання заповіту - 01.02.2024 року; чи могла ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту? Проведення експертизи просили доручити експертам КФСЕДУ «Інститут судової психіатрі Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заперечували. Вважають питання №1 та №2 зайвими та такими, що не мають доказового значення у справі.

Третя особа Пантаївська селищна рада подали заяву про проведення розгляду справи без участі їх представника.

Вислухавши думку присутніх учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема висновками експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п.1 ст.105 ЦПК України, призначення експертизи є обов`язковим у разі якщо у справі необхідно встановити, зокрема, психічний стан особи.

Враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, суд вважає, що для з`ясування питання про психічний стан померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на час складання заповіту - 01.02.2024 року, необхідно призначити посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно з положеннями частин 3-6 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто - експертну установу визначає суд. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

З урахуванням позиції учасників справи, суд вважає за можливе доручити проведення експертизи експертам КФСЕДУ «Інститут судової психіатрі Міністерства охорони здоров`я України» на вирішення яких поставити питання запропоновані стороною позивачів.

Відповідно до ст.104 ЦПК України, суд відображає дані, які мають значення для проведення експертизи.

Матеріали цивільної справи містять зокрема світлокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том1 а.с.11), інформаційний лист КП «ЦПМСД м. Олександрія» ОМР №322/2/01-103 від 25.04.2025 року (том2 а.с.185), виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми 027/о від 25.05.2025 року (том2 а.с.186).

На виконання ухвали суду від 26.03.2025 року (том2 а.с.157) КП «ЦПМСД м. Олександрія» ОМР надало медичну амбулаторну карту форми 025/о №2274 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (поміщена до полімерного прозорого пакета, підшитого до обкладинки справи том2).

Також в судовому засіданні сторони дали суду наступні пояснення.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що ОСОБА_7 є її бабусею. В 2014 році ОСОБА_7 було складено заповіт на свого сина (батька позивача) ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 з 2019 року був встановлений діагноз «деменція». З нею постійно проживав та здійснював догляд її син ОСОБА_8 . Також, з поміж інших родичів, більш активно доглядала бабусю онука ОСОБА_23 . З 2023 року ОСОБА_7 перестала впізнавати родичів, не орієнтувалась в порах року та днях, не могла усвідомлювати свої дії. В грудні 2023 року ОСОБА_8 представив їй ОСОБА_5 як знайому. Після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за бабусею ОСОБА_7 за усною домовленістю почала доглядати ОСОБА_5 за що остання отримувала пенсію ОСОБА_7 .

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бугайченко Т.А. додатково суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_7 після чого позивачу стало відомо про складений бабусею 01.02.2024 року заповіт, згідно якого ОСОБА_7 заповіла все своє майно ОСОБА_5 . Остання не є близькою родичкою померлої бабусі, а лише здійснювала догляд за нею, за що отримувала грошові кошти. Позивач вважає, що її бабуся була введена в оману та не розуміла значення своїх дій при складенні заповіту, оскільки даний заповіт був складений через 5 днів після смерті її сина ОСОБА_8 . Дана обставина ставить під сумнів усвідомленість з її сторони своїх дій. Відповідач за два місяці до смерті бабусі зареєструвалась в її будинку. Бабуся була лежачою та не усвідомлювала в повній мірі значення своїх дій, у неї були розлади орієнтації і порушення мислення через деменцію. Всі ці обставини вказують на те, що на час складання оспорюваного заповіту, волевиявлення ОСОБА_7 не було вільним та не відповідало її волі.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 знає з 2011 року як жительку селища Пантаївка та лише на похоронах її дядька ОСОБА_8 вони дізнались, що ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_8 . До цього вони знали, що ОСОБА_5 є знайомою ОСОБА_8 та вони спілкуються, але не з бабусею ОСОБА_7 . Після смерті дядька ОСОБА_8 , який доглядав за бабусею, яка погано пересувалася через отриману в 2020 році травму шийки стегна, а в 2023 році впала з ліжка і більше не вставала та була прикута до ліжка. Самопочуття ОСОБА_7 погіршилось. Вона перестала впізнавати родичів, не вела діалоги, не відчувала почуття голоду, не розуміла пори доби. Бабуся її любила, тож саме вона займалася питанням догляду за нею. ОСОБА_5 сама запропонувала доглядати бабусю ОСОБА_7 . З січня 2024 року за їх домовленістю ОСОБА_5 почала доглядати за ОСОБА_7 та отримувати пенсію останньої. Кожні вихідні вона навідувала бабусю, прала її речі, кормила, доглядала. Також зазначила, що бабуся завжди ставила галочку замість підпису, а в заяві на прописку власноручно написала своє прізвище, що є нетиповим. Крім того в заповіті стоїть підпис сторонньої особи. В зв`язку з чим вважає, що заповіт є недійсним.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Гулян Я.В. в судовому засіданні додатково пояснила, що ОСОБА_7 мала двох синів, які померли раніше неї та у кожного з них було по доньці, які є онуками покійної. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , доглядав ОСОБА_7 до дня своєї смерті. За два тижні до смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_5 уклала з ним шлюб і прописалась в будинку ОСОБА_7 . Оскільки позивачі не проживають в селищі Пантаївка, то ОСОБА_5 запропонувала доглядати за ОСОБА_7 та погодилась отримувати за свої послуги її пенсію в розмірі 6000 грн. Крім того, онуки допомагали засобами гігієни, ліками та продуктами харчування. Через 3 дні після смерті її сина ОСОБА_8 - ОСОБА_7 склала заповіт на ОСОБА_5 . Проте з 2019 року ОСОБА_7 встановлено діагноз «деменція», тому вважає, що остання не розуміла значення своїх дій при складенні заповіту. Така поведінка не є притаманною людині, яка втратила близьку людину. Дана обставина ставить під сумнів усвідомленість з її сторони своїх дій. Вважає, що ОСОБА_5 шляхом зловживання довіри скористалась цим та зареєструвалась в будинку ОСОБА_7 та підштовхнула до складення заповіту на її користь. ОСОБА_7 до останнього дня не розуміла що її син ОСОБА_8 помер, не розуміла свого місця в суспільстві, не впізнавала родичів, друзів, а тому є великі сумніви в правомірності складання заповіту.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що в родину ОСОБА_7 прийшла в 2013 році в якості жінки ОСОБА_8 . Продовж 2013-2014 років родичі їздили в гості. Потім їздити перестали бо заповіт був на ОСОБА_8 . В 2018 році у ОСОБА_24 стався накол стегна. В листопаді 2022 року у ОСОБА_8 була кровотеча шлунку. ОСОБА_25 все розуміла, син сказав їй, що хворіє і вона не залишиться одна. Вона з ОСОБА_8 жили 11 років. Перед смертю він запропонував їй одружитися і вона не змогла відмовити. В присутності матері ОСОБА_8 сказав, щоб вона доглядала ОСОБА_26 . Коли ОСОБА_8 помер ОСОБА_25 думала, що він на заробітках та заробляє собі на лікування. ОСОБА_8 в хаті обмили і винесли на холод. До ОСОБА_24 зайшли куми тільки привітатися. Домовленості з позивачами, що вона доглядатиме ОСОБА_26 та братиме її пенсію не було. Їй доручив ОСОБА_8 доглядати матір. Пенсію ОСОБА_24 витрачали на харчування, вона розписувалася замість неї коли приносили пенсію. ОСОБА_25 пила ранітідін, піколакс, інколи цитрамон від головного болю, інших проблем не мала, приймала гостей, до неї навідувалися сусіди та колишні співробітники. В 2022 році ОСОБА_25 впала. Вона її доглядала. ОСОБА_25 сказала «гукай напишу на тебе заповіт». За життя ОСОБА_8 казав «хто догляне - тому все дістанеться». Лікаря до бабусі не викликали. В травні викликали бо стала погано почуватися, лікар сказала тиск в нормі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Ковальов А.І. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 на протязі 11 років підтримувала стосунки з ОСОБА_8 та перед його смертю, за його волевиявленням уклала з останнім шлюб. ОСОБА_5 була вхожа до будинку матері її чоловіка і допомагала доглядати за нею, як до смерті ОСОБА_27 так і після його смерті. Після смерті ОСОБА_27 позивачі звернулись до неї з проханням про догляд за ОСОБА_7 , бо вони проживали в м. Олександрія та не мали змоги доглядати бабусю, на що вона погодилась. Зі слів ОСОБА_5 знає, що у ОСОБА_7 були вікові зміни в стані її здоров`я, але це не означає що вона не розуміла значення своїх дій. Зі слів ОСОБА_5 , свідків з їх сторони та посадових осіб Пантаївської селищної ради, ОСОБА_7 під час складення заповіту проявила вільне волевиявлення щодо його складання. Зазначив, що ОСОБА_7 в силу свого похилого віку мала когнітивні питання, але про наявність у ОСОБА_7 усвідомлення чи не усвідомлення своїх дій може відповісти лише експерт. Вважає, що в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 після смерті сина ОСОБА_7 продовжувала доглядати за нею, остання і вирішила скласти на неї заповіт. Зі слів ОСОБА_5 , свідків для участі під час складення заповіту на прохання ОСОБА_7 запросила ОСОБА_5 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_28 є її знайомою та вона з сином ОСОБА_27 з нею підтримували добрі відносини, ходили в гості один до одного. В 2022 році ОСОБА_29 зламала ногу і не могла ходити, тож вона 2 рази на тиждень її навідувала. А коли ОСОБА_29 перестала її впізнавали перестала ходити до неї. Коли ОСОБА_27 помер вона прийшла ОСОБА_29 навідати, остання кликала сина та не розуміла, що він помер, не могла зрозуміти хто до неї прийшов і що проходить похорон. На той час ОСОБА_29 не розрізняла пори року. Зазначила, що ОСОБА_7 за пів року до смерті сина ОСОБА_27 вже нікого не впізнавала, перепитувала одне й те саме, хто прийшов і чого. Їй відповідали і вона знову «хто ти така, де живеш». Одні й ті самі питання. Припускає, що ОСОБА_29 сина впізнавала, бо постійно шукала ОСОБА_27 , питала про нього. Такий її стан почався з 2020 року. Тому в лютому 2024 року ОСОБА_28 не могла розуміти значення своїх дій. Після смерті ОСОБА_27 вона перестала навідувати ОСОБА_29 , бо ОСОБА_30 її не пускала, хвіртка завжди була на замку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що в ОСОБА_31 жила 15-16 років та з ОСОБА_29 спілкувалася кожного дня. З 2014 р до 2024 року допомагала купати останню, варила, консервувала. ОСОБА_32 відлучався, а вона залишалася з бабусею ОСОБА_33 . Останнім часом вона не впізнавала її. Два роки бабуся ОСОБА_34 не користувалася телефоном. Таблетки вона не пила, до лікаря її водив ОСОБА_32 . В її присутності заповіт не обговорювали, але вона бачила заповіт на ОСОБА_35 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_32 . На той час бабуся ОСОБА_34 повністю втратила пам`ять і не усвідомлювала, що ОСОБА_32 помер. Після цього вона до бабусі не приходила. ОСОБА_30 прийшла після похорону і сказала віддати ключі від будинку. До 09.01.2024 року ОСОБА_36 в будинку бабусі ОСОБА_37 не бачила. Після повернення ОСОБА_35 з лікарні Інна почала приходить.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є дружиною старшого сина ОСОБА_7 - ОСОБА_38 . ОСОБА_39 років спілкувалися з ОСОБА_7 (20 років після смерті чоловіка). Остання її називала «улюблена невістка». Коли ОСОБА_25 вже захворіла і перестала її впізнавати, спілкування як такого вже не було. Вона медичної освіти не має, але розуміла, як людина, що ОСОБА_25 неадекватно реагувала при спілкуванні. По вихідним та у відпустки вона приїздила доглядала за свекрухою, прибирала, купала, варила їжу та прала. Приїзд свій узгоджувала з ОСОБА_40 , який просив допомогти помити матір. Графіка відвідувань не було. ОСОБА_25 постійно перепитувала «хто ти?», на відповідь впізнавала і потім знову перепитувала. ОСОБА_41 більше за все впізнавала. Постійно питала за нього. З поміж родичів виділяла її і ОСОБА_42 . На похорони молодшого сина ОСОБА_27 з нею розмовляли родичі, але вона вже нікого не впізнавала і питала «хто це?». ОСОБА_7 не усвідомлювала, що відбувається похорон її сина, постійно звала ОСОБА_43 . Після того як пішла похоронна процесія ОСОБА_26 залишили в дома. Впевнена, що ОСОБА_25 в лютому 2024 року не здатна була скласти заповіт. З усіх родичів вона обожнювала ОСОБА_44 . Раніше склала заповіт на молодшого сина ОСОБА_43 і всі родичі про це знали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_7 їй свекруха. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_8 спілкувалася з нею. У період з зими 2022 року до вересня 2023 року бачилися 3 рази, приїздила з онукою. В 2022 році ОСОБА_7 її не впізнала постійно питала «Хто ти така?». В 2023 році стан ОСОБА_7 був гірший, вона в пам`яті мала минулі роки коли працювала. ОСОБА_45 розповідав, що питала про сусідів, шукала їх очима у дворі. В 2022 році ОСОБА_45 потрапив у лікарню. Після виписки він питав, як готувати дієтичні страви, говорив, що маму годує, а купати йому допомагають. З ОСОБА_46 бачилася на похороні ОСОБА_47 , вона нікого з присутніх людей не впізнавала та не розуміла, що відбувається похорон її сина. Як медичний працівник вона розуміє, що у бабусі була вікова деменція. При деменції «просвітлень» немає. Про смерть ОСОБА_24 вона дізналася від ОСОБА_23 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що є донькою ОСОБА_38 , ОСОБА_7 її бабуся. З 2020 року бабуся була лежачою, мала проблему з пам`яттю, погано впізнавала родичів. Вона з матір`ю ОСОБА_48 займалася доглядом бабусі. В 2023 році бабуся не орієнтувалася в часі не впізнавала оточуючих. В 2024 році бабуся не усвідомлювала, що ОСОБА_45 помер, вона була в будинку, але на похороні не була. Постійно з бабусею жив саме ОСОБА_8 , а ОСОБА_30 його знайома, з ними не жила. Бабусею опікувалася ОСОБА_23 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила, що вона з 2010 року живе в селищі та з цього часу та знає ОСОБА_5 . Остання є її свахою. ОСОБА_49 знайома бо з 2019 року ОСОБА_5 жила з ОСОБА_50 . З цього часу знайома з ОСОБА_27 . Вони разом святкували родинні свята, зустрічалися на сватанні дітей. ОСОБА_30 доглядала ОСОБА_26 , як невістка на прохання ОСОБА_27 . Два рази на добу ходила до неї, вранці і ввечері. ОСОБА_25 до ОСОБА_5 добре ставилася. Зі слів ОСОБА_51 знає, що ОСОБА_25 хотіла, щоб тільки ОСОБА_52 за нею доглядала. За життя з ОСОБА_46 не спілкувалася, вона була не балакуча. Не чула, щоб психічний стан останньої був поганий. До похорону ОСОБА_27 в будинку у ОСОБА_9 вона не була. На «40 днів» ОСОБА_27 зайшла поздороватися з ОСОБА_46 , ОСОБА_52 до останньої зверталася і вона відповідала. Вважає, що поведінка ОСОБА_24 була адекватна. Зі слів ОСОБА_51 знає, що ОСОБА_25 була адекватна. ОСОБА_30 на прохання ОСОБА_53 на протязі 11 років доглядала за ОСОБА_7 . Остання була лежача, пошкоджений тазостегновий суглоб. Коли ОСОБА_45 їхав на заробітки ОСОБА_25 жила у ОСОБА_51 . Знає про це зі слів ОСОБА_51 . Про заповіт ОСОБА_24 знає. Інна їй казала, що приїздили із селищної ради по ініціативі ОСОБА_27 . Поминки були в хаті ОСОБА_27 , на кухні. Вона зайшла до ОСОБА_24 в кімнату привітатися, остання їй відповіла.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є чоловіком позивачки ОСОБА_3 . Спілкувався з ОСОБА_46 , святкували свята. Ця бабуся виховувала його дружину. Будучи похилого віку, дивлячись на дружину вона питала «хто ти?», на пояснення що це онука ОСОБА_54 , довго пригадувала. Бували просвітлення і вона згадувала її (не надовго). На нього вона не реагувала. Відвідували вони ОСОБА_26 2 рази на місяць, привозили продукти та засоби гігієни. Також приїздили на її дні народження. ОСОБА_55 там не було і її речей там не було. Після травня 2022 року він особисто не бачив, щоб бабуся пересувалася, ноги були атрофовані. Вона сиділа весь день. В його присутності про заповіти мови не було, вона не виявляла свідомий інтерес до спілкування. ОСОБА_26 постійно доглядав її син ОСОБА_27 , який до хвороби працював на будівництві коло ОСОБА_56 . Його робота 700 м від дому. ОСОБА_25 була вже в такому стані, що годував її ОСОБА_27 . Коли ОСОБА_27 помер, бабуся навіть не зреагувала на труну і похоронну процесію. Відспівували померлого в хаті. Вперше ОСОБА_57 побачив після смерті ОСОБА_58 , її найняла ОСОБА_54 доглядати бабусю. ОСОБА_52 говорила бабусі, що ОСОБА_45 в Польщі на заробітках. Чого саме ОСОБА_36 запросили доглядати за бабусею не знає. Що ОСОБА_52 дружина ОСОБА_47 йому сказала ОСОБА_59 вже після смерті ОСОБА_47 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що є правнуком ОСОБА_7 та син ОСОБА_23 . З дитинства часто їздив до ОСОБА_7 . З 2019 року вчився в університеті і почав помічати, що бабуся змінилася, важко спілкувалася. Він часто нагадував їй хто він є. ОСОБА_60 плутала його з ОСОБА_40 . Після перелому ОСОБА_7 перестала пересуватися. В 2018-2019 роках вона вже лежала, з ліжка сама не вставала. ОСОБА_61 її доглядав. Останні 2 роки життя спілкування з бабусею було обмежене. Він вважає, що ОСОБА_7 розуміла, що перебуває вдома, але оточуючих не впізнавала. Він був присутній на похороні ОСОБА_53 , заходив привітатися з бабусею, але вона його сприймала як ОСОБА_43 . Вона не усвідомлювала, що її син помер. Труна стояла на подвір`ї, бабусю до труни не виносили за станом здоров`я.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_5 , знайомі з 1978 року та живуть по сусідству. З ОСОБА_7 працювали на морозівському розрізі, в ті часи спілкувалися. По сусідські не спілкувалися бо жили далеко. Ще до 2010 року вона носила ОСОБА_7 гроші за газ. Після цього, бачила ОСОБА_7 на 40 днів її сина ОСОБА_62 та при складанні заповіту. Зі слів ОСОБА_5 знає, що як ОСОБА_47 не стало ОСОБА_52 ночувала у бабусі і наглядала за хатою. ОСОБА_30 та ОСОБА_8 жили разом з 2013 року, тож доглядали бабусю разом. На день складання заповіту її запросила бути свідком ОСОБА_5 . Також були присутні ОСОБА_63 . Це було навесні, після смерті ОСОБА_62 . Стан ОСОБА_7 був нормальний. Про смерть сина ОСОБА_7 не казала нічого, вона не знала, що ОСОБА_45 помер. Напевно її пожаліли та не сказали. Секретар сільської ради запитала ОСОБА_7 чи погоджується вона зробити заповіт на ОСОБА_57 . ОСОБА_7 їм сказала, що погоджується бо ОСОБА_30 за нею дивиться. Сказала, що добровільно це робить. Розповіла, що ОСОБА_30 їй пере, прибирає, миє. Також секретар запитала у ОСОБА_7 , чи не проти вона, щоб підпис в документах за неї поставила ОСОБА_64 , бабуся дала згоду. Секретар питав бабусю чи впізнає вона ОСОБА_65 і ОСОБА_66 . ОСОБА_7 про них сказала «куми». Також секретар питав хто дивиться за нею, скільки їй років, адресу. ОСОБА_7 відповідала. Секретар читав заповіт два рази після чого на столі в прихожій вона його підписала за ОСОБА_7 бо останній було за 90 років. Окрім неї заповіт підписали ОСОБА_63 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що ОСОБА_7 знає 60 років. Останні роки вона не вставала. Його вона впізнавала, за 3 дні до смерті бачив ОСОБА_26 . Остання сиділа, їла самостійно, тримала ложку. Самостійно гігієнічні процедури робити не могла. Він з ОСОБА_46 згадували його і ОСОБА_35 дитинство, розмовляли про погоду. Бабуся користувалася телефоном. У ОСОБА_5 з ОСОБА_8 були близькі стосунки з 2017 року. ОСОБА_67 носила їсти регулярно. ОСОБА_27 просив її дивитися за матір`ю, щоб її не відправили в будинок для людей похилого віку. Після смерті ОСОБА_8 . ОСОБА_68 доглядала. Бабусі що ОСОБА_45 помер не говорили, повідомили, що він на заробітках. На похороні вона не була, знаходилася в своїй спальні. Чи чула бабуся, як ОСОБА_27 одягали він не знає. в іншій кімнаті. ОСОБА_30 запросила його бути присутнім при складанні заповіту. Це документ складався про догляд, що бабуся буде доглянута. Прийшов з сільської ради секретар, прочитав, запитував у баби ОСОБА_37 , вона відповідала та сама підписала. Вони також підписали. Коли складала заповіт ОСОБА_7 не питала де ОСОБА_45 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_7 знала. ОСОБА_69 онука останньої, а ОСОБА_30 - невістка. ОСОБА_5 з 2013 року мала стосунки з ОСОБА_8 , з ОСОБА_7 жили разом в одній хаті. ОСОБА_52 з ОСОБА_70 доглядали ОСОБА_26 коли та пошкодила стегно. Чи допомагали їм ОСОБА_3 та ОСОБА_71 не знає. Знає, що останні були на похороні і іменинах. Після травми ОСОБА_25 була лежача. ОСОБА_25 , коли вони були в гостях розпитувала їх про дітей, погано бачила, але розмову підтримувала. Вона з чоловіком бували у ОСОБА_7 кожні 3-4 дні. ОСОБА_72 спілкувався з бабою ОСОБА_33 . Остання розповідала про невістку ОСОБА_73 про її мати, сваху. Розповідала спогади. За війну говорила, погоду обговорювала. Їла ОСОБА_7 самостійно, тримала ложку, але її треба було посадити. У бабусі був телефон, вона дзвонила ОСОБА_74 та питала де він, коли останній був у них в гостях. Потім ОСОБА_32 не схотів поповнювати рахунок, щоб не утримувати два телефони. На похороні у ОСОБА_35 вони з чоловіком були присутні. Похорон був у дворі. Вважає, що баба ОСОБА_34 не розуміла, що іде похорон, її вирішили не турбувати. ОСОБА_7 знала, що син хворий, говорила, що ОСОБА_45 поїхав заробити гроші. Чому через три дні після смерті ОСОБА_35 був заповіт вона не знає. Перший заповіт був на сина ОСОБА_35 . Чому ОСОБА_7 вирішила написати заповіт на ОСОБА_5 вона не знає. При складенні заповіту вона була свідком. ОСОБА_30 покликала секретаря сільради, їх запросили бути свідками, а ОСОБА_64 підписувала документи. На запитання секретаря, як звати, де живе, ОСОБА_25 відповідала. Щодо змісту заповіту ОСОБА_25 сказала робити його на ОСОБА_36 . Говорила «все, що маю хай переходе до ОСОБА_51 , вона мене доглядає». Підписати самостійно заповіт ОСОБА_7 не могла, руки тремтіли. Чи орієнтувалася ОСОБА_7 в часі, вона не знає, адресу свою і сусідів вона знала. Зміст заповіту оголошували всім присутнім. Текст був надрукований. Потім кожен почитав його і всі підписали.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 252 та п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, у випадку призначення судом експертизи суд з власної ініціативи, може зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.252 та п.9 ч.1 ст.253 ЦПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі, оскільки для проведення експертизи потрібен значний час.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 197, 252, 253, 258, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити в об`єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи: Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним, посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи страждала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасовий психічний розлад, психічне захворювання на момент складання заповіту - станом на 01.02.2024 року?

2. Чи впливав вік та стан здоров`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними під час складання заповіту - 01.02.2024 року?

3. Чи могла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту?

Проведення експертизи доручити Кропивницькій філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрі Міністерства охорони здоров`я України», яка знаходиться за адресою:25491, Кіровоградська область, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Металургів, буд. 2А, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за статтями 384, 385 КК України.

В розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи №398/4956/24, провадження № 2/398/489/25 (в трьох томах), амбулаторну карту ф.025-о №2274 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та виписку з амбулаторної карти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том.2 а.с.186).

Витрати за проведення експертизи покласти солідарно на позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В зв`язку з значним навантаженням експертів КФСЕДУ «Інститут судової психіатрі Міністерства охорони здоров`я України» термін проведення експертизи не встановлювати.

Зупинити провадження по цивільній справі на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині зупинення провадження у справі може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, в іншій частині ухвала суду не оскаржується.

Судове рішення проголошено 21.08.2026 року.

Повне судове рішення складено 21.08.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова