Рішення № 141384798 у справі № 750/8348/26 від 10.11.2026

Справа № 750/8348/26

Провадження № 2/750/4049/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю: секретаря Буглака А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в якому просить розірвати договір купівлі-продажу люстри, укладений 05.08.2026 між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за товар грошові кошти в сумі 7200 грн, збитки у розмірі 1475 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 05.08.2026 ОСОБА_4 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 люстру, вартістю 7200 грн, про що відповідачем видано товарний чек. Розрахунок за товар здійснено частинами, а саме 1000 грн позивач сплатив шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок відповідача, а решту вартості товару - готівкою. Для забезпечення монтажу придбаної люстри позивачем залучено спеціаліста-електрика, вартість послуг якого становила 800 грн. На початку грудня 2025 року в придбаному товарі виявлено недолік - порушення роботи частини освітлювальних елементів, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача для усунення недоліків товару. 11.01.2026 відповідачем здійснено заміну блоку живлення в люстрі. На вимогу відповідача позивач додатково сплатив 300 грн на картковий рахунок відповідача; жодних документів щодо виконаних ремонтних робіт відповідачем не надано. У подальшому аналогічний недолік виник повторно - знову перестала функціонувати частина освітлювальних елементів люстри через вихід з ладу блоку живлення. 26.05.2026 позивач направив відповідачу письмову претензію з вимогою розірвати договір купівлі-продажу, проте від отримання листа останній ухилився; за поштові послуги позивачем сплачено 148 грн. 07.07.2026 копію претензії вручено відповідачу, а 26.07.2026 позивач особисто звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів. Однак відповідач відмовився повертати кошти за товар, запропонувавши повторний ремонт товару, чим порушив його право як споживача на розірвання договору купівлі-продажу при наявності істотного недоліку товару. Позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області з метою ініціювання перевірки стосовно відповідача як суб`єкта господарювання, проте йому було відмовлено. Внаслідок придбання у відповідача товару з істотним недоліком позивачу завдано матеріальних збитків на суму 1475 грн, з яких: 800 грн - витрати на монтаж несправного товару; 300 грн - витрати на ремонт люстри; 148 грн - витрати на поштове пересилання досудової вимоги; 227 грн - витрати на підготовку документів для звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області. Окрім того, такі дії відповідача спричинили позивачу моральну шкоду, яка полягала у тривалій неможливості використовувати за призначенням придбане освітлювальне обладнання, вимушеному перебуванні без належного освітлення в помешканні, а також у зневажливому ставленні з боку продавця, його демонстративній відмові підписати претензію та категоричному ухиленні від виконання законних вимог споживача, що змусило позивача зазнати додаткових психологічних навантажень, витрачати значний особистий час, сили та кошти на особисті візити до магазину відповідача, візити до Держпродспоживслужби, транспортні витрати, поштові відправлення, а також на підготовку позовної заяви. Це порушило звичайний ритм життя позивача та вимагало додаткових зусиль для організації захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 05.10.2026.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив факт укладення договору купівлі-продажу товару з позивачем. На переконання відповідача, надані позивачем документи містять істотні внутрішні суперечності та не містять доказів наявності у відповідача гарантійних зобов`язань перед позивачем. Відповідач вказав на відсутність доказів недоліку виробничого походження в придбаному позивачем товарі, істотність цього недоліку, доказів вини відповідача у виникненні недоліку в товарі та причинно-наслідкового зв`язку. Також, відповідач вказав на недоведеність факту понесення позивачем витрат, пов`язаних зі встановленням люстри та її ремонтом; витрат на поштове листування з відповідачем та зверненням позивача до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області; зазначив про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

05.10.2026 розгляд справи відкладено на 05.11.2026 за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 05.11.2026 позивач підтримав заявлені вимоги з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з позовною заявою позивач просить розірвати договір купівлі-продажу люстри, укладений 05.08.2025 між ним і ФОП ОСОБА_3 . Водночас у судовому засіданні позивач зазначив про придбання ним у відповідача люстри 01.08.2025, за яку він того ж дня розрахувався з відповідачем готівкою в сумі 6200 грн та 1000 грн перерахував на банківський рахунок відповідача, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 . Суд звертає увагу, що вказані твердження є суперечливими щодо дати укладення договору купівлі-продажу, який просить розірвати позивач. На переконання позивача, укладення договору купівлі-продажу підтверджено товарним чеком від 05.08.2025, копію якого додано до позовної заяви.

Згідно з позовною заявою 05.08.2025 позивач придбав у відповідача товар - люстру № 0679-16, вартістю 7200 грн. У подальшому під час експлуатації придбаного товару позивач виявив істотний недолік придбаної люстри, у зв`язку із чим він звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми в порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів», проте йому було відмовлено. Такі дії відповідача спричинили йому майнову шкоду у розмірі 1475 грн та моральну шкоду, яку позивач оцінив у 5000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач надав наступні докази:

-товарний чек від 05.08.2025, в якому зазначено назву товару - «0679-16», його кількість - 1 шт., вартість - 7200 грн, гарантійний термін - 1 рік, неповний номер телефону « НОМЕР_1 » та ім`я « ОСОБА_6 ». Вказаний документ також містить неідентифікований підпис та позначку «сплачено»;

-квитанція № TBX7-7CH6-6A5T-B79A від 01.08.2025, згідно з якою 01.08.2025 о 10 год. 03 хв. позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 1000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; ім`я одержувача « ОСОБА_7 »; призначення платежу: переказ особистих коштів;

-квитанція № 05MB-3HM2-BM60-X88A від 11.01.2026, відповідно до якої 11.01.2026 о 18 год. 21 хв. позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 300 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; ім`я одержувача « ОСОБА_7 »; призначення платежу: переказ особистих коштів;

-квитанції № 64848469425 від 26.05.2026 та № 67139063487 від 24.07.2026, згідно з якими позивач здійснив сплату за товар в терміналі на суму 148 грн та 227 грн відповідно;

-поштові документи, а саме: опис вкладення до поштового відправлення, інформація про поштове відправлення № R14[телефон приховано] від 26.05.2026 та поштовий конверт, відповідно до яких 26.05.2026 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку претензію щодо розірвання договору купівлі-продажу та копію товарного чеку;

-трекінг поштового відправлення № R14[телефон приховано], згідно з яким вказане вище поштове відправлення повернуто адресанту (позивачу) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання; зазначено про невдалу спробу його вручення 29.05.2026;

-фотографія люстри з частково ввімкненими освітлювальними елементами;

-претензія позивача від 26.05.2026 на ім`я відповідача, відповідно до якої ОСОБА_4 вимагав у ФОП ОСОБА_3 розірвати договір купівлі-продажу товару - люстри № 0679-16, та повернути сплачені за товар кошти в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». На зворотній стороні цього документа наявний рукописний запис про те, що 26.07.2026 ФОП ОСОБА_3 відмовився приймати зазначену претензію з підписом свідка ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 показала, що 01.08.2025 придбала разом із сином ОСОБА_1 люстру у ФОП ОСОБА_3 , який надав відповідний чек на їхню вимогу тільки 05.08.2025. В подальшому в люстрі перегорали світлодіоди, тому син самостійно їх замінював. Потім люстра припинила працювати, тому вони запросили продавця до своєї квартири для ремонту. ФОП ОСОБА_3 відремонтував люстру, однак у подальшому вона знову належним чином не працювала. На їхні вимоги ФОП ОСОБА_3 відмовився повертати грошові кошти, сплачені за товар.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, у тому числі, на захист своїх прав державою, належну якість продукції, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Позивач стверджує, що придбав у відповідача товар - люстру № 0679-16, вартістю 7200 грн, з істотним недоліком, який не усунуто відповідачем, який відмовився розірвати договір купівлі-продажу та повернути сплачені за товар грошові кошти.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зважає на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Частиною ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

На підтвердження заявлених вимог позивачем, серед іншого, надано товарний чек від 05.08.2025, квитанції № TBX7-7CH6-6A5T-B79A від 01.08.2025 та 05MB-3HM2-BM60-X88A від 11.01.2026 щодо перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 1000 грн та 300 грн відповідно, а також фотографію люстри з частково ввімкненими освітлювальними елементами.

Разом з тим, надані позивачем докази не містять об`єктивних відомостей, які б свідчили про придбання ним зазначеного товару саме у відповідача. Так, наданий товарний чек від 05.08.2025 не містить ідентифікуючих ознак відповідача як продавця товару, оскільки цей документ підписано невідомою особою із зазначенням лише імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; товарний чек не містить печатки ФОП ОСОБА_3 . Отже позивачем не доведено факту укладення договору купівлі-продажу від 05.08.2025, який він просить розірвати. Надана позивачем квитанція № TBX7-7CH6-6A5T-B79A від 01.08.2025 не містить відомостей про те, що вказані кошти перераховано саме як оплата частини вартості товару (в графі призначення платежу зазначено «переказ особистих коштів). Також, позивачем не доведено факт часткової оплати вартості зазначеного товару готівкою; не доведено те, що вказаний товарний чек від 05.08.2025 стосується саме купівлі-продажу люстри, фотографію якої він надав суду, оскільки у цьому документі зазначено виключно код товару № 0679-16. Суд звертає увагу на суперечливі твердження позивача щодо укладення спірного договору купівлі-продажу люстри 01.08.2025 та 05.08.2025.

Аналогічно, позивачем не доведено факт його звернення до відповідача з метою усунення недоліку придбаного товару, оскільки до позовної заяви не додано документів, які б свідчили про виконання відповідачем ремонту люстри; квитанція від 11.01.2026 про перерахування грошових коштів у розмірі 300 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 не є належним доказом надання таких послуг відповідачем чи проведення позивачем оплати за ремонт товару, з огляду на відсутність відомостей про призначення платежу (зазначено: «переказ коштів»).

Окрім того, представник відповідача слушно зауважив про відсутність доказів понесення відповідачем витрат на монтаж люстри, а також про відсутність доказів вини продавця у виникненні недоліку товару. При цьому позивачем не надано жодних доказів існування недоліків придбаного товару, істотність відповідних недоліків товару, їх виникнення з вини виробника чи продавця товару. Суд зауважує, що за твердженням позивача описана ним несправність люстри виникла на початку грудня 2025 року, коли збройні сили держави-агресора здійснювали масовані обстріли енергетичної інфраструктури України, зокрема, м. Чернігова, тому несправність електроприладу могла бути пов`язана з перепадами напруги в електричній мережі. Окрім того, позивач у судовому засіданні зазначив про ремонт електромережі в квартирі, що також могло бути причиною виникнення несправності використовуваних електроприладів у квартирі.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на поштове листування з відповідачем та його звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, суд зважає на таке.

Позивачем доведено факт направлення ним відповідачу претензії щодо розірвання договору купівлі-продажу, про що об`єктивно свідчать поштові документи, а саме: опис вкладення до поштового відправлення, інформація про поштове відправлення № R14[телефон приховано] від 26.05.2026, поштовий конверт, а також трекінг вказаного поштового відправлення. Однак, сам по собі факт направлення позивачем на адресу відповідача поштового відправлення з вимогою (претензією) щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошових коштів не може свідчити про наявність у сторін взаємних прав та обов`язків як у покупця та продавця.

Окрім того, до позовної заяви не додано жодних документів, які б свідчили про звернення позивача до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області з метою ініціювання перевірки діяльності відповідача як суб`єкта господарювання у зв`язку з обставинами оспорюваного договору купівлі-продажу люстри.

Суд окремо наголошує, що у даному випадку спірні правовідносини можливо вирішити лише двома способами: між сторонами у позасудовому порядку та в судовому порядку. У свою чергу, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області є контролюючим органом, який реалізує державну політику, зокрема, в частині контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667), проте до кола повноважень цього органу державної влади не входить відновлення порушених прав споживачів, зокрема, шляхом розірвання договорів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків про недоведеність факту укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу товару - люстри; факту наявності вини відповідача у виникненні зазначеного у позовній заяві недоліку електроприладу, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених останнім матеріальних збитків.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (п. 2). При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач вказав, що внаслідок дій відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягала у тривалій неможливості використовувати за призначенням придбане освітлювальне обладнання, вимушеному перебуванні без належного освітлення в помешканні, а також у зневажливому ставленні з боку продавця, його демонстративній відмові підписати претензію та категоричному ухиленні від виконання законних вимог споживача, що змусило позивача зазнати додаткових психологічних навантажень, витрачати значний особистий час, сили та кошти на особисті візити до магазину відповідача, візити до Держпродспоживслужби, транспортні витрати, поштові відправлення, а також на підготовку позовної заяви. Це порушило звичайний ритм життя позивача та вимагало додаткових зусиль для організації захисту своїх порушених прав.

Однак, з огляду на висновок суду про недоведеність вини відповідача у порушенні прав позивача як споживача, наведені вище твердження ОСОБА_1 про заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовним вимог у цій частині слід також відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; номер запису в ЄДР 2064000[телефон приховано].

Суддя Б.В. Крапивний