Провадження № 2/742/3643/26
Єдиний унікальний № 742/5533/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_3 . На час смерті ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована у належній їй на праві власності квартирі по АДРЕСА_1 , при цьому вона проживала і була зареєстрована сама, що підтверджується Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №7426-1[телефон приховано]. В установлений діючим законодавством України шестимісячний строк її рідний брат і відповідно племінник померлої - ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Могиленко Л.М. із наміром подати заяву про прийняття спадщини після смерті своєї померлої тітки. Проте після надання ОСОБА_2 нотаріусу необхідних документів для оформлення заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомив останнього, що згідно інформації із Спадкового реєстру 12 квітня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори Ярмак Н.О., зареєстрований в реєстрі за №2-168, за яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, нотаріусом було повідомлено ОСОБА_2 , що оскільки існує заповіт на його сестру, то необхідно повідомити її про існування заповіту. ОСОБА_2 повідомив нотаріуса, що його сестра ОСОБА_1 на час його звернення до нотаріуса перебувала в місті Ровеньки Луганської області на тимчасово окупованій території, а він сам зміг виїхати з окупованого міста Алчевська до початку повномасштабного вторгнення, і сам є внутрішньо переміщеною особою, а його сестра не має способу виїхати з тимчасово окупованої території Луганської області в Україну. Після отримання інформації від нотаріуса про існування заповіту на користь його сестри ОСОБА_2 все ж подав заяву про прийняття спадщини, заявивши нотаріусу, що він буде намагатися повідомити свою сестру про існування заповіту.
Отримавши допомогу від міжнародної правозахисної організації, яка організувала переміщення громадян України на територію України, позивач отримала змогу 16.09.2026 через тимчасово закритий пункт пропуску "Мокрани" (РБ) - "Доманове" (Україна) потрапити на територію України, про що свідчить Витяг із списку громадян України, які повернулися на територію України від 16.09.2026 року. Відразу після повернення на територію України позивач отримала статус внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить копія довідки від 22.09.2026 року №7425-7002513708 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. В подальшому, зібравши необхідні документи ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Могиленко Л.М. з наміром подати заяву про прийняття спадщини, проте листом-повідомленням нотаріуса від 25.09.2026 року №331/01-16 їй було відмолено в прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті її тітки ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Спадковим майном після смерті спадкодавця є належна їй квартира по АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі: свідоцтва про право власності на житло від 28.04.1993 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2003 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2018 року.
Позивач зазначає, що не знала про існування заповіту, який склала 12.04..2018 її тітка ОСОБА_3 і заповіла їй все майно. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації позивач не мала жодної можливості самостійно виїхати із окупованої території і потрапити на територію України, і отримала цю можливість лише у вересні 2026 року при допомозі міжнародної правозахисної організації. На момент смерті ОСОБА_3 ніхто із її рідні не знав про існування заповіту, оскільки у померлої тітки на момент її смерті не було, а ні чоловіка, а ні дітей.
Тому позивач звернулась до суду з позовом та просить визначити їй додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.11.2026.
Позивач у підготовче засідання не з`явилась, згідно поданої заяви просить розглянути справу без її особистої участі, оскільки за станом здоров`я не матиме можливості прийняти особисту участь у розгляді справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні. Судовий збір просить не стягувати.
Відповідач у підготовче засідання також не з`явився, проте через канцелярію суду подав заяву згідно якої просить розглянути справу без його особистої участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі: свідоцтва про право власності на житло від 28.04.1993; свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2003; свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2018 (а.с.33-35).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Прилуки Чернігівської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 вересня 2024 року, актовий запис №858 (а.с.16).
Згідно з копії Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №7426-1[телефон приховано] від 02.12.2017, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.08.2008 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).
Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 січня 1977 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Переволочна Прилуцького району Чернігівської області народилась « ОСОБА_4 », батьками якої записані « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » (а.с.23).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 30 листопада 1960 року, між « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_4 » було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.24).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 20 травня 1971 року, шлюб між « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_4 » розірвано. Прізвище дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.25).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 20 листопада 1979 року, між « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 » було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 » (а.с.26).
Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 12 травня 1950 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Переволочна Прилуцького району Чернігівської області народилась « ОСОБА_12 », батьками якої записані « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 » (а.с.27).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , між « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_16 » було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_17 » (а.с.28).
Згідно з копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_8 від 21 серпня 1956 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився « ОСОБА_2 », батьками якого записані « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_18 » (а.с.29).
Згідно з копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_9 від 10 жовтня 1961 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_19 , батьками якої записані ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (а.с.30).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_10 від 17 січня 1981 року, між « ОСОБА_22 » та « ОСОБА_23 » було укладено шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_24 » (а.с.31).
Згідно з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_11 від 26 березня 2014 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 червня 1978 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8,9).
Згідно з копії Витягу зі списку громадян України, які повернулися на територію України через тимчасово закритий пункт пропуску «Мокрани» (рб) - «Доманове» (Україна) від 16.09.2026 наявне прізвище ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_11 (а.с.11).
Відповідно до копії довідки від 22 вересня 2026 року №7425-7002513708 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.09.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Відповідно до копії довідки виданої виконкомом Дідовецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області №1096 від 14 листопада 2016 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дійсно проживає без реєстрації, станом на 14.11.2016 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.21).
Відповідно до копії довідки від 12 листопада 2014 року №7413-16 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.22).
Згідно з повідомлення приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л.М. від 26.10.2026 за №385/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який заявив, що є племінником спадкодавця, проте його родинні відносини з спадкодавцем не підтверджено.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №79187330 від 18.11.2024, у спадковому реєстрі наявний чинний заповіт складений 12.04.2018 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно до копії заповіту посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори Ярмак Н.О. 12 квітня 2018 року за реєстром №2-168, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32).
Згідно інформаційної довідки приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Могиленко Л.М. від 25.09.2026 за №331/01-16, вбачається, що на звернення позивача щодо прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляє, що видати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса на даний час немає підстав, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропущений встановлений чинним законодавством 6-місячний строк для прийняття спадщини. Крім того, рекомендовано звернутись до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.36).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17.
З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі N 484/3221/17 (провадження N 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі N 263/1221/17 (провадження N 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц (провадження N 61-5609св19), від 21 вересня 2020 року у справі №130/2517/18 (провадження №61-14962св19).
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".
Так, позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим 12 квітня 2018 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори за реєстровим №2-168, відповідно до якого спадкодавець заповіла позивачці все належне їй майно, незалежно від його місцезнаходження та складу.
Отже, волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним їй майном на випадок смерті було чітко виражене та належним чином оформлене ще за життя. Заповіт є чинним, відомості про нього містяться у Спадковому реєстрі, а доказів його скасування чи визнання недійсним матеріали справи не містять.
Разом з тим, як убачається з пояснень позивачки та наданих нею доказів, про існування зазначеного заповіту вона не знала, оскільки на момент смерті спадкодавця перебувала на тимчасово окупованій території Луганської області, де не мала реальної можливості самостійно виїхати на підконтрольну Україні територію.
Зокрема, відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, її місце проживання знаходилося на території, на якій внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації виникли істотні перешкоди для вільного пересування громадян України, доступу до державних установ та реалізації передбачених законодавством прав.
Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення цього спору, оскільки позивачка була позбавлена можливості вільно обирати спосіб та час виїзду з місця свого проживання, а її повернення на підконтрольну Україні територію стало можливим лише за сприяння міжнародної правозахисної організації, яка організувала переміщення громадян України з тимчасово окупованої території.
Так, згідно з витягом зі списку громадян України, які повернулися на територію України через тимчасово закритий пункт пропуску «Мокрани» (Республіка Білорусь) - «Доманове» (Україна), 16 вересня 2026 року позивачка перетнула державний кордон України та повернулася на підконтрольну Україні територію.
Наведене свідчить про те, що повернення позивачки відбулося не внаслідок її вільного вибору відкладати реалізацію спадкових прав, а після отримання реальної можливості залишити тимчасово окуповану територію за допомогою сторонньої організації.
Після повернення в Україну позивачка 22 вересня 2026 року була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою № 7425-7002513708. Ця обставина додатково підтверджує факт її переміщення з території, на якій вона раніше проживала, та фактичне відновлення можливості реалізовувати свої права на підконтрольній Україні території.
Суд також бере до уваги, що позивачка не була обізнана про існування заповіту на її користь, а тому об`єктивно не усвідомлювала, що після смерті тітки вона набула статусу спадкоємця за заповітом та повинна вчинити відповідні дії для прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.
При цьому суд виходить із того, що спадкування за заповітом ґрунтується на особистому розпорядженні фізичної особи на випадок смерті та є проявом свободи заповіту. Саме спадкодавець визначає особу, якій бажає передати своє майно після смерті, і така воля підлягає повазі та правовому захисту.
Позивачка не брала участі у складенні заповіту, не була присутня під час його посвідчення, а доказів того, що спадкодавець повідомила їй про факт складення заповіту або передала відповідний документ, матеріали справи не містять.
За таких обставин відсутність у позивачки інформації про існування заповіту слід оцінювати не як звичайну необізнаність щодо своїх прав чи недбалість у їх реалізації, а в сукупності з обставинами її вимушеного перебування на тимчасово окупованій території, відсутністю реальної можливості виїзду та фактичним обмеженням доступу до механізмів реалізації спадкових прав.
Суд враховує, що після повернення на територію України позивачка не зволікала з реалізацією своїх спадкових прав, а вжила заходів для збирання необхідних документів та звернулася до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу з наміром подати заяву про прийняття спадщини. Однак листом-повідомленням від 25 вересня 2026 року №331/01-16 їй було повідомлено про неможливість прийняття заяви у зв`язку із закінченням шестимісячного строку та роз`яснено право на звернення до суду.
Така поведінка позивачки свідчить про її дійсний намір прийняти спадщину та відсутність ознак свідомого ухилення від реалізації спадкових прав або недобросовісного зволікання з їх оформленням після усунення об`єктивних перешкод.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що визначальним у цій справі є не сам факт необізнаності позивачки про смерть спадкодавця чи існування спадкового майна, а поєднання таких обставин: перебування позивачки на тимчасово окупованій території; відсутність реальної можливості самостійно залишити цю територію; необізнаність про існування заповіту, складеного на її користь; об`єктивна неможливість своєчасно реалізувати спадкові права за наявних умов; звернення до нотаріуса після повернення на підконтрольну Україні територію.
Суд наголошує, що право на спадкування, яке виникає у спадкоємця внаслідок смерті спадкодавця, не повинно втрачатися виключно внаслідок обставин, які не залежали від волі спадкоємця та об`єктивно перешкоджали реалізації цього права, за умови належного підтвердження таких обставин.
При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Таке визнання позову узгоджується з наявними у справі доказами та не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Враховуючи обставини справи, оцінюючи в сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд знаходить достовірно встановленим, що причина пропуску строку для прийняття спадщини позивачем є поважною, та не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав інших осіб унаслідок задоволення позову, тому суд вважає необхідним визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.
Визначаючи тривалість додаткового строку, суд враховує, що позивачка просить надати їй два місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Такий строк є достатнім та розумним для звернення до нотаріуса, оформлення і подання відповідної заяви та вчинення необхідних дій для реалізації права на спадкування.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, характер та тривалість об`єктивних перешкод, які існували у позивачки протягом строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, її поведінку після повернення на підконтрольну Україні територію, наявність чинного заповіту на її користь та визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини є поважними.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 328, 1272 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА