Рішення № 141384908 у справі № 742/5432/26 від 11.11.2026

Провадження № 2/742/3586/26

Єдиний унікальний № 742/5432/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання - Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання -

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1 29.09.2026 р. представник позивача - адвокат Дуденок О.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення навчання (30.06.2028 р.), але не більше ніж до досягнення ним 23 років, а також про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 917,60 грн.

Позов обґрунтований тим, що син сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 є повнолітнім та навчається на 3 курсі денної форми Прилуцького технічного фахового коледжу. На даний час перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на його утримання не надає, хоча має таку змогу, ухиляється від зазначеного обов`язку, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання спільного сина сторін до закінчення ним навчання.

1.2 22.10.2026 р. відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, а у разі часткового задоволення просив зменшити розмір аліментів до 1/10 частини доходу. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних доказів додаткових витрат на проживання чи навчання сина, оскільки навчальний заклад та місце проживання знаходяться в одному місті.

Крім того, відповідач є військовослужбовцем, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого сплачує аліменти за виконавчим провадженням № 53922096, а також має тяжке захворювання (варікозна хвороба вен нижніх кінцівок) і потребує коштів на оперативне лікування. Також просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

ІІ. Пояснення та заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач виклав прохання здійснити розгляд справи у грудні 2026 р.

Розглядаючи клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у грудні 2026 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Провадження у справі відкрито 02.10.2026 р.

Відповідач реалізував своє процесуальне право на подання відзиву та надання доказів у повному обсязі, детально виклавши свою правову позицію. Жодних належних обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів саме у даному судовому засіданні чи необхідності подання додаткових доказів відповідачем не зазначено.

З огляду на це, а також враховуючи вимоги щодо розумності строків розгляду справи та наявність у матеріалах справи усіх необхідних доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити рішення у даному судовому засіданні.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.10.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.3/. Шлюб між ними розірвано 13.04.2017 року /а.с.4/.

Відповідно до довідки Прилуцького технічного фахового коледжу №6193 від 20.08.2026 року, ОСОБА_3 є студентом 3-го курсу (група 31Г3) денної форми навчання за спеціальністю 193 «Геодезія та землеустрій», термін навчання з 02.09.2024 року по 30.06.2028 року /а.с.5/.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з ДРАЦС № 569 від 10.12.2013 р.), на утримання якого з нього щомісячно стягуються аліменти на підставі виконавчого документа (ВП № 53922096).

Згідно довідки № 08.2/71988/26-Вн від 26.08.2026 р. ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України.

Відповідач ОСОБА_2 має захворювання судин нижніх кінцівок (варікозна хвороба вен лівої нижньої кінцівки, помірна лімфедема), що підтверджується медичними висновками від 28.08.2026 р., 31.08.2026 р. та 16.09.2026 р. (Львівський військово-медичний клінічний центр ДПСУ, ДНТ «ЛНМУ ім. Данила Галицького»), і потребує планового оперативного лікування та постійного медикаментозного забезпечення.

V. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

За змістом ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.1,3 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При цьому згідно з частиною другою статті 200 СК України суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, а також дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином платника аліментів.

Таким чином, саме по собі досягнення дитиною повноліття та продовження нею навчання не спричиняє безумовного обов`язку батьків щодо надання утримання. Реалізація цього обов`язку залежить від наявності сукупності юридичних фактів: продовження навчання за денною формою; наявність реальної потреби повнолітнього сина/дочки у матеріальній допомозі; та фінансова спроможність платника аліментів надавати таку допомогу.

Стягувач має право претендувати на такий розмір аліментів, який відповідає реальним потребам повнолітньої дитини, що продовжує навчання, та фінансовим можливостям платника аліментів.

Визначаючи розмір утримання, суд повинен забезпечити справедливий баланс між потребами одержувача аліментів і можливостями особи, яка зобов`язана їх сплачувати, з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України, та спеціальних положень статті 200 цього Кодексу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, позивач, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, повинна була навести обставини та подати докази, які давали б змогу встановити потреби повнолітнього сина в матеріальному забезпеченні та оцінити обґрунтованість саме такого розміру аліментів.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є повнолітнім та продовжує навчання за денною формою у Прилуцькому технічному фаховому коледжі. Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження та довідкою навчального закладу, сумнівів у достовірності яких у суду немає.

Факт продовження навчання є передбаченою законом підставою для виникнення обов`язку батьків брати участь у матеріальному забезпеченні повнолітнього сина за умови наявності потреби в такій допомозі та можливості її надавати.

Водночас суд розмежовує наявність права повнолітньої дитини на матеріальну допомогу та обґрунтованість конкретного розміру аліментів, про стягнення якого просить позивач.

Позивач та її представник, обґрунтовуючи позов, фактично обмежилися лише посиланням на повноліття сина, продовження ним навчання, перебування на утриманні матері та відсутність матеріальної допомоги з боку батька. Однак такі твердження, хоча й мають значення для вирішення питання про саме право на утримання, не розкривають обсягу матеріальних потреб сина та не обґрунтовують необхідності стягнення аліментів саме у заявленому розмірі - 1/4 частини доходу відповідача.

Зокрема, позивачем не надано розрахунку щомісячних витрат на утримання сина, не конкретизовано розмір коштів, необхідних для забезпечення його повсякденних потреб, не наведено відомостей про витрати на харчування, одяг, транспорт, навчальні матеріали та інші необхідні потреби. Також не подано доказів додаткових витрат, пов`язаних із навчанням, зокрема оплати проживання, навчання чи проїзду до місця навчання.

При цьому суд не вважає відсутність доказів таких додаткових витрат самостійною підставою для висновку про відсутність у повнолітнього сина потреби в матеріальній допомозі. Однак за відсутності будь-якого розрахунку та конкретизації потреб ці обставини не дають можливості встановити обґрунтованість заявленої позивачем частки аліментів.

Крім того, позивач не надала відомостей про власний майновий стан, доходи та фактичну участь у матеріальному забезпеченні сина. Зазначене має значення з огляду на положення статей 141 та 200 СК України, відповідно до яких обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним, а при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину суд враховує можливість надання утримання другим із батьків.

Отже, позивачем доведено обставини, які підтверджують продовження сином навчання та наявність підстав для вирішення питання про його матеріальне утримання батьками, однак не доведено обсяг потреб, який би обґрунтовував стягнення саме 1/4 частини доходу відповідача. Саме по собі посилання на те, що відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги, не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтується заявлений розмір аліментів.

З іншого боку, відповідачем надано докази обставин, які підлягають врахуванню при визначенні його можливості надавати матеріальну допомогу та її розміру.Так, відповідач має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь якого з нього стягуються аліменти у виконавчому провадженні №53922096. Наявність іншої дитини, яка також потребує належного матеріального забезпечення, є обставиною, яку суд відповідно до ст.182 СК України повинен врахувати, оскільки визначення розміру аліментів на повнолітнього сина не повинно призводити до непропорційного обмеження можливості відповідача виконувати обов`язок щодо утримання іншої дитини.

Крім того, відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та має захворювання судин нижніх кінцівок, що підтверджується наданими медичними документами. Згідно з ними він потребує планового оперативного лікування та постійного медикаментозного забезпечення.

Суд враховує, що сам факт проходження військової служби не свідчить про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові. Так само наявність захворювання не звільняє його від батьківського обов`язку. Однак ці обставини в сукупності з наявністю іншої дитини на утриманні мають значення для оцінки реальної фінансової спроможності відповідача та визначення співмірного розміру аліментів.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд також бере до уваги, що відповідач у відзиві не лише заперечував проти позову, а й заявив альтернативну позицію щодо визначення аліментів у розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу). Така позиція сама по собі не визначає розміру аліментів, який підлягає стягненню, однак свідчить про те, що відповідач не заперечує необхідності оцінки питання матеріального утримання повнолітнього сина, а просить визначити його з урахуванням власних матеріальних можливостей та інших обов`язків.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначення аліментів у заявленому позивачем розмірі 1/4 частини доходу відповідача не має достатнього доказового обґрунтування. Водночас повна відмова у стягненні аліментів не відповідала б установленим обставинам продовження сином навчання та необхідності вирішення питання про його матеріальне забезпечення.

Разом із тим суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про конкретний розмір грошового забезпечення відповідача, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Довідка про розмір його грошового забезпечення або інші документи, які б давали змогу встановити фактичний обсяг доходів відповідача, сторонами не надані.

За таких обставин суд не має підстав робити висновок ані про конкретний рівень доходів відповідача, ані про наявність у нього значних матеріальних можливостей. Водночас відсутність у матеріалах справи відомостей про розмір грошового забезпечення сама по собі не підтверджує відсутності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові.

З урахуванням доведених обставин, наявності у відповідача іншої дитини на утриманні, стану його здоров`я, проходження військової служби, а також недоведеності позивачем необхідності стягнення аліментів у більшому розмірі, суд вважає співмірним визначити аліменти у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Такий розмір, на переконання суду, забезпечує часткову участь відповідача у матеріальному утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, водночас дозволяє врахувати його обов`язок утримувати іншу малолітню дитину та підтверджені документально обставини стану здоров`я.

Відповідно до статті 201 СК України до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина застосовуються положення статей 187, 189-192 цього Кодексу.

З огляду на викладене аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позову - 29.09.2026 р.- до закінчення сином навчання, тобто до 30.06.2028 р., але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 917,60 грн: враховуючи клопотання відповідача про їх зменшення, незначну складність справи (типова справа), часткове задоволення позову та принципи співмірності (ч.4-6 ст.137 ЦПК України), суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача до 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.141,142,258,259,263-265,430 ЦПК України, ст.ст.141,180-182,191,199,200 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30.09.2026 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (двох тисяч) грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов