Постанова № 141384928 у справі № 520/12010/18 від 01.10.2026

Номер провадження: 22-ц/813/320/26

Справа № 520/12010/18

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій»,

відповідач - Одеська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій»,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до Одеської міської ради, треті особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міськради, Відділ Держгеокадастру у м. Одесі, Постійна комісія Одеської міськради з питань землеустрою та земельних правовідносин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та недійсним, визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ТОВ «Водолій» звернулося до суду з позовом, який в подальшому уточнило, до Одеської міської ради про визнання рішення незаконним та недійсним, визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міськради, Відділ Держгеокадастру у м. Одесі, Постійна комісія Одеської міськради з питань землеустрою та земельних правовідносин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в обґрунтування зазначивши, що Одеська міська рада, в порушення заборони постановленою ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року, якою заборонено Одеській міській раді вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою, яка розташована у АДРЕСА_1 , прийняла рішення від 10.09.2015 р № 7049-VI та № 7050-VI про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок, за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач зазначає, що 03 квітня 2001 року між ТОВ "Обрій" та ТОВ "Водолій", був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ТОВ "Обрій" продало, а ТОВ "Водолій" купило 26/100 частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що складається із зазначених в схематичному плані літерами Ф - кам?яний спальний корпус, площею 418,4 кв.м; Э - кам?яний склад, площею - 240,7 кв.м; Х,У - вбиральні; Ц - душова; Ч,Ш - сараї; Щ- ТП; Ю,Ь,Я - веранди; № 7-10 - огородження; IV - мостівна. Загальна площа відчужуваного об?єкту складає - 659,1 кв.м, розташованих на земельній ділянці, загальною площею 1,0434 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Водолій» вважає, що право постійного користування земельною ділянкою винило з моменту розроблення та затвердження технічної документації по складанню державного акту ТОВ «Водолій» експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та винесення в натурі межі земельної ділянки за вказаною адресою, про що складено відповідний акт від 17.05.2001 р., які були складені на виконання рішення Одеської міською ради від 17.04.2001 № 2405-XXIII «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння». Отримання ТОВ «Водолій» державного акта є лише завершальною стадією оформлення документів, але в будь-якому разі його відсутність не свідчить про відсутність права постійного користування земельною ділянкою у товариства, крім того державна реєстрація права постійного користування земельної ділянки не породжує виникнення у суб?єкта відповідного права, а лише фіксує факт його наявності.

Позивач стверджує, що на час прийняття відповідачем рішень Одеської міської ради про відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та передання останнім у власність земельні ділянки за адресою АДРЕСА_3 та 3/2 в Одеській міській раді був відсутній проект землеустрою щодо впорядкування територій м. Одеси, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України. Крім того, Одеська міська рада не приймала після 28 грудня 2001 року будь-яких додаткових рішень щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 на окремі її частини шляхом створення за її рахунок нових земельних ділянок з присвоєнням їх нових адрес, а саме АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

За повідомленнями Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 01.02.2016 р. № 01-17/25 публ та № 01-17/26 публ відповідні договори на резервування (використання) місця розташування об?єкту між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не укладався, що є порушенням вимог діючого на той час Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі, Додаток до рішення Одеської міської ради від 19.10.2011 року.

Крім того, посилається, що Одеською міською радою не були попередньо оприлюднені проекти рішень № 7049-VI та № 7050-VI про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок, за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначає, що підставою звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради щодо надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою були прийняті Київським районним судом рішення у цивільних справах № 520/17517/14-ц та № 520/17520/14-ц, відповідно до яких, суд визнав за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.11.2016 року у справі № 520/17517/14-ц, яке було залишене без змін постановою Касаційного цивільного суду від 25.07.2018 року, а також рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19.01.2017 року у справі № 520/17520/14-ц, залишене без змін постановою Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 року, були скасовані заочні рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2015 року та ухвалено нові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Вказаними судовими рішеннями встановлено, що житлові будинки у АДРЕСА_2 та 1/1 фактично збудовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 яка перебуває у користуванні ТОВ «Водолій». Таким чином на теперішній час судовими рішеннями підтверджено незаконність набуття у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлових будинків у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Оскільки суд апеляційної інстанції виніс рішення про відмову у задоволенні вимог вказаних осіб до Одеської міської ради, відтак фактично є доведеною й та обставина, що житлових будинків за вказаними адресами не існувало, так само як і не існувало на час прийняття Одеською міською радою рішень про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ТОВ «Водолій» просило суд визнати незаконними та недійсними рішення Одеської міської ради № 7049-VI від 10.09.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та рішення Одеської міської ради № 7050-V1 від 10.09.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0639 га, за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнати недійсними свідоцтво про право власності земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0107 за адресою: АДРЕСА_2 , серія та номер 44444045, від 24.09.2015 року видане на ім?я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ). Видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, видане на виконання Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24715917 від 24.09.2015 року та свідоцтво про право власності земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0108 за адресою: АДРЕСА_3 , серія та номер 44309864, від 22.09.2015 року видане на ім?я ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ). Видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, видане на виконання Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24650877 від 22.09.2015 року. Зобов`язати Одеську міську раду відновити ТОВ «Водолій» право постійного користування на земельну ділянку площею 0,1447.47 га, яке виникло на підставі рішення Одеської міської ради № 2405-ХХIII «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» з урахуванням вилученої частини земельної ділянки площею 0,782 га на підставі рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2001 року № 3052-XXIII та відновити інформацію про це право постійного користування в земельно-кадастровій та містобудівній документації, яка існувала до дня прийняття Одеською міською радою рішення Одеської міської ради № 7049-VI від 10.09.2015 р. та рішення № 7050-V1 від 10.09.2015 р. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів існування у нього права постійного користування на земельну ділянку площею 0,1447га, і право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки у судовому порядку не скасовані, то і підстави для зобов`язання цієї вимоги суд не вбачав. Сторона позивача не довела суду, що її права якимось чином порушуються власником земельних ділянок за адресами АДРЕСА_3 та 3/2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Водолій» просило суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року по справі № 520/12010/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що позивач виконав усі залежні від нього дії пов?язані з реалізацією рішення Одеської міської ради № 2405-XХIII від 17.04.2001 року, саме бездіяльність органів місцевого самоврядування призвела до того, що ТОВ «Водолій» не отримав документ на посвідчення права користування земельною ділянкою, але це не є підставою стверджувати, що у позивача взагалі відсутнє право користування. Судом першої інстанції не надано правової оцінки бездіяльності Управління земельних ресурсів ОМР щодо невиконання п.4 Рішення ОМР № 2405 від 17.04.2001 року, а також бездіяльності постійної комісія ОМР з будівництва, архітектури та землекористування щодо не виконання п.6 Рішення ОМР № 2405 від 17.04.2001 року.

ТОВ «Водолій» вважає, що право постійного користування земельною ділянкою винило з моменту розроблення та затвердження технічної документації по складанню державного акту ТОВ «Водолій» для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та винесення в натурі межі земельної ділянки за вказаною адресою, про що складено відповідний акт від 17.05.2001 р., які були складені на виконання рішення Одеської міською ради від 17.04.2001 № 2405-ХХІIІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1.0434 га за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування домоволодіння». Отримання ТОВ «Водолій» державного акту на право користування земельною ділянкою є лише завершальною стадією оформлення документів, але в будь-якому разі його відсутність не свідчить про відсутність права постійного користування земельною ділянкою у товариства. ТОВ «Водолій» вважає себе особою якій належать права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 на підставі нині діючого рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 № 2405-XXIII «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 », а також в силу знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна ТОВ «Водолій». Суд не врахував положення ч.3 ст 30 3К України редакції від 18.12.1990, що при передачі підприємствам, установам і організаціям будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об?єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право користування земельною ділянкою ТОВ «Водолій» також зберігалося і в подальшому в силу положень ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, яка передбачала якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їx обслуговування.

Крім того, скаржник посилається, що представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів, в якому просив поновити ТОВ «Водолій» строк на подання доказів (висновку експерта) та получити до матеріалів справи № 520/12010/18 висновок експерта № 041/23 земельно-технічної експертизи, який складено 14.11.2023 експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.». Вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновків, щодо відсутні підстави для поновлення строку на подання доказу, у зв?язку з чим це вплинуло на прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

(2) Позиція інших учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 року цивільну справу розподілено колегії суддів: головуючий суддя - Громік Р.Д., судді: Сегеда С.М., Дришлюк А.І.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Копію ухвали про відкриття провадження ТОВ «Водолій» та його представник Фомічов І.О. отримали 10.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Одеська міська рада, Відділ Держгеокадастру у м. Одесі копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу отримали 10.04.2026 року та 15.03.2026 року відповідно в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Шандрик І.В. та Юріцин О.Ю. копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Постійна комісія Одеської міськради з питань землеустрою та земельних правовідносин копію ухвали про відкриття провадження отримала 10.04.2024 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що 28.12.2001 року Одеською міською радою прийнято рішення № 3052-XXIIII «Про зміну цільового призначення та надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель», яким вирішено вилучити з користування ТОВ «Водолій» (за його згодою) земельну ділянку, загальною площею 0,7820 га, за адресою: м. Одеса, Київський район, вулиця Бабушкіна, 1. Отже, право постійного користування у ТОВ «Водолій» відповідно до рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2405-ХХIІI залишилось тільки на 0,2614 га, проте ним не було виконано умови земельного законодавства. Як результат, вказане рішення Одеської міської ради не було належним чином реалізовано та у ТОВ «Водолій» відсутнє право постійного користування, тобто, відсутні будь-які порушені права, а відтак у позивача відсутнє право вимоги щодо знесення самочинних будівель, витребування земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні ними. Вважає, що неоприлюднення проекту оскаржуваного рішення міської ради за 20 робочих днів до дня проведення пленарного засідання сесії міської ради не є підставою для його скасування, що повністю узгоджується з правовим висновком суду касаційної інстанції викладеним у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 510/2198/16-а. Разом із тим зазначає, що навіть за умови допущення порушення порядку оприлюднення проектів актів органу місцевого самоврядування, лише сам факт такого порушення не може виступати підставою для скасування рішень цього органу, що не стосується прав та обов?язків позивача у справі. Одеська міська рада вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Водолій» у повному обсязі, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 року залишити без змін.

Головне управління держгеокадастру в Одеській області подав до суду відзив на апеляційну скаргу, просило врахувати при розгляді справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А., у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Громіка Р.Д.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ТОВ «Водолій», його представники Фомічов І.О. та Зверєв А.О., Одеська міська рада, Відділ Держгеокадастру у м. Одесі, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міськради, Юридичний департамент Одеської міської ради судові повістки-повідомлення отримали 26.06.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Постійна комісія Одеської міськради з питань землеустрою та земельних правовідносин про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ТОВ «Водолій» 29.09.2026 року подало до апеляційного суду письмові пояснення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, повернуто письмові пояснення у справі з огляду на наступне.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

На стадії перегляду судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту глави 1 розділу п`ятого «Перегляд судових рішень» учасники справи мають право подавати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу. Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими письмові пояснення не є.

В судовому засіданні представник ТОВ «Водолій» - адвокат Фомічов І.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник Одеської міської ради - Старостін О.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та недійсним з моменту прийняття Рішень відповідача від 10.09.2015 року, якими затверджено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проекти землеустрою та передачу їм у приватну власність земельних ділянок за адресами АДРЕСА_2 та 1/1 та про визнання недійсними вищевказаних свідоцтв про право власності земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пред`явлена тільки до Одеської міської ради, без осіб, на права яких вони безпосередньо впливають, і такі особи визначені позивачем як треті особи, то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач не надав суду доказів існування у нього права постійного користування на земельну ділянку площею 0,1447га, і право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки у судовому порядку не скасовані, то і підстави для зобов`язання цієї вимоги суд не вбачав. Сторона позивача не довела суду, що її права якимось чином порушуються власником земельних ділянок за адресами АДРЕСА_3 та 3/2.

Проаналізувавши обставини справи та надані на підтвердження докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб

оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим

підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і

дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних

осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно ст. 22 ЗК України, в редакції від 18.12.1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 30 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її

раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та

споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що 03.04.2001 року ТОВ «Обрій» та ТОВ «Водолій» уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О., відповідно до якого ТОВ «Обрій» продало, а ТОВ «Водолій» купило 26/100 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що складається із зазначених в схематичному плані літерами: Ф - кам`яний спальний корпус, площею 418,4 кв.м; Э - кам`яний склад, площею - 240,7 кв.м; Х, У - вбиральні; Ц - душова; Ч, Ш - сараї; Щ - ТП; Ю, Ъ, Я - веранди; №№ 7-10 - огородження; IV - мостіння. Загальна площа відчужуваного об`єкту складає - 659,1 кв.м; розташованих на території 10434 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Одеської міської ради «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» №2405-ХХІІІ від 17.04.2001 року затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки та вирішено оформити ТОВ «ВОДОЛІЙ» документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано ТОВ «ВОДОЛІЙ» замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право постійного користування ТОВ «ВОДОЛІЙ» земельною ділянкою відповідно до п. 2 цього рішення; виконувати вимоги та умови щодо землекористування, визначені службами і організаціями міста та області, викладені у технічній документації з інвентаризації земельної ділянки; дотримуватися положень ст. ст. 40, 115 Земельного кодексу України.

Пунктом 4 вказаного рішення управлінню земельних ресурсів, за встановленим законом порядком, видати ТОВ «Водолій» документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою відповідно до п. 2 цього рішення та внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

15.05.2001 року ТОВ «Водолій» звернулось із заявою про видачу доручення на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування та 15.05.2001 року Управління земельних ресурсів видало доручення №1261 УкрГеоінформ на виконання землевпорядних робіт.

17.05.2001 року складено Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої у постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ», для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який підписано начальником земельних ресурсів Одеської міської ради, Спеціалістом УкрГеоінформ та директором ТОВ «Водолей». В Акті зазначено, що на виконання рішення Одеської міської ради №2405-ХХІІІ від 17.04.2001 року проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, площею 1,0434 га наданої у постійне користування.

Рішенням Одеської міської ради «Про зміну цільового призначення та надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель» №3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року вилучено з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» (за його згодою) земельну ділянку, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та затвердити проекти відведення земельних ділянок.

Пунктом 3 вказаного рішення змінено цільове призначення та надано безкоштовно у приватну власність громадянам України земельні ділянки, за рахунок земель, вилучених згідно до п. 1 цього рішення, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель: 3.1. гр. ОСОБА_6 - земельну ділянку № НОМЕР_3 за проектом, площею 0,0820 га; 3.2. гр. ОСОБА_7 - земельну ділянку №2 за проектом, площею 0,0820 га; 3.3. гр. ОСОБА_8 - земельну ділянку № НОМЕР_4 за проектом, площею 0,0820 га; 3.4. гр. ОСОБА_9 - земельну ділянку № НОМЕР_5 за проектом, площею 0,0820 га; 3.5. гр. ОСОБА_10 - земельну ділянку № НОМЕР_6 за проектом, площею 0,0820 га; 3.6. гр. ОСОБА_11 - земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 0,0820 га; 3.7. гр. ОСОБА_12 - земельну ділянку № НОМЕР_8 , площею 0,0720 га; 3.8. гр. ОСОБА_13 - земельну ділянку № НОМЕР_9 за проектом, площею 0,0720 га; 3.9. гр. ОСОБА_1 - земельну ділянку № НОМЕР_10 за проектом, площею 0,0730 га; 3.10. гр. ОСОБА_14 - земельну ділянку № НОМЕР_11 за проектом, площею 0,0730 га.

Рішенням Одеської міської ради від 29.10.2014 року №5647-VI скасовані рішення Одеської міської ради без відшкодування замовнику витрат, пов`язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, згідно з переліком, в якому, зокрема зазначено рішення від 17.04.2001 року «Про затвердження технічної документації земельної ділянки та надання оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння». Підстава для скасування: у зв`язку з неможливістю його виконання.

Одеська міська рада рішенням №7049-VI від 10.09.2015 року затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 51101369:38:002:0107) площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_2 , та передала гр. ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житловою та громадської забудови міста), вказану у пункті 1 цього рішення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Одеська міська рада рішенням №7050-VI від 10.09.2015 року, затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 51101369:38:002:0108) площею 0,0639 га, за адресою: АДРЕСА_3 , та передала гр. ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житловою та громадської забудови міста), вказану у пункті 1 цього рішення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно свідоцтва про право власності від 24.09.2015 року, серія та номер НОМЕР_12 , земельна ділянка, кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0107 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,091 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Згідно свідоцтва про право власності від 22.09.2015 року, серія та номер НОМЕР_13 , земельна ділянка, кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0108 за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0639 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Фактично по справі спір стосується права користування ТОВ «Водолій» земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: м. Одеса, вул. Бабушкіна, 1.

Позивач, звертаючись до суду в даній справі з урахуванням уточнення позовних вимог, відповідачем зазначив лише Одеську міську раду.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто на належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади (органу місцевого самоврядування), які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Належними відповідачами у справах щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування є: особа (особи), якої (яких) стосується рішення, та орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржується (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 лютого 2019 року у справі № 749/376/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц та ін.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 зазначено, що «суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові».

Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справах № 362/884/16 та № 758/3921/15 дійшов висновку, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

У цій справі позивач заявив вимоги, зокрема визнання незаконними та недійсними рішення Одеської міської ради № 7049-VI від 10.09.2015 року та рішення Одеської міської ради № 7050-V1 від 10.09.2015 року, якими затверджено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проекти землеустрою та передану їм у приватну власність земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2 та 1/1 та про визнання недійсними свідоцтв про право власності земельної ділянки які видані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пред`явлена тільки до Одеської міської ради.

Однак, особами, яких безпосередньо стосуються оспорювані рішення ради, є Одеська міська рада та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , яким земельні ділянки передано у власність. Проте, позивачем позов заявлено тільки до Одеської міської ради, клопотань про залучення зазначених вище осіб до участі у справі як співвідповідачів не заявляв.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як зазначає позивач є правонаступником ОСОБА_3 , залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

На відміну від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 757/31237/18-ц.

Оскільки рішеннями Одеської міської ради від 10.09.2015 року, якими затверджено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проекти землеустрою та передані їм у приватну власність земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які позивач просить визнати незаконними і недійсними та недійсними свідоцтва про право власності на вказані земельні ділянки, то вказані особи є суб`єктами спірних правовідносин та повинні мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та недійсним з моменту прийняття рішень Одеською міською радою від 10.09.2015 року, якими затверджено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проекти землеустрою та передані їм у приватну власність земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пред`явлені тільки до Одеської міської ради, без осіб, на права яких вони безпосередньо впливають, тому позов пред`явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за позовом, і такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Одеську міську раду відновити ТОВ «Водолій» право постійного користування на земельну ділянку площею 0,1447га, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «Водолій» не виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалося вище, рішенням Одеської міської ради «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» №2405-ХХІІІ від 17.04.2001 року затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки та вирішено оформити ТОВ «ВОДОЛІЙ» документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано ТОВ «ВОДОЛІЙ» замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право постійного користування ТОВ «ВОДОЛІЙ» земельною ділянкою відповідно до п. 2 цього рішення; виконувати вимоги та умови щодо землекористування, визначені службами і організаціями міста та області, викладені у технічній документації з інвентаризації земельної ділянки; дотримуватися положень ст. ст. 40, 115 Земельного кодексу України.

15.05.2001 року ТОВ «Водолій» звернулось із заявою про видачу доручення на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування та 15.05.2001 року Управління земельних ресурсів видало доручення №1261 Укргеоінформ на виконання землевпорядних робіт.

17.05.2001 року складено Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої у постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ», для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який підписано начальником земельних ресурсів Одеської міської ради, Спеціалістом Укргеоінформ та директором ТОВ «Водолій». В Акті зазначено, що на виконання рішення Одеської міської ради №2405-ХХІІІ від 17.04.2001 року проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, площею 1,0434 га наданої у постійне користування.

Рішенням Одеської міської ради «Про зміну цільового призначення та надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель» №3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року вилучено з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» (за його згодою) земельну ділянку, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та затвердити проекти відведення земельних ділянок.

Отже, земельна ділянка загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , вилучена із користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» на підставі рішення Одеської міської ради № 3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року зі згоди товариства.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача не заперечувались обставини вилучення земельної ділянки площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій».

Рішення Одеської міської ради «Про зміну цільового призначення та надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель» №3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій» не оскаржувалося.

Малиновський районний суд м. Одеси постановою від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у справі № 521/17710/15 визнав протиправним та скасував рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 № 5647-VI «Про скасування рішень Одеської міської ради» в частині скасування рішення Одеської міської ради № 2405-ХХІІІ від 17.04.2001 «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» (пункт 1 додатку 1 до рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 № 5647-VI «Про скасування рішень Одеської міської ради»).

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 листопада 2016 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 вересня 2018 року скасувала постанову Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишено в силі.

У постанові від 20 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи, що рішення № 2405-ХХІІІ є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме було розроблено технічну документацію щодо складення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та встановлено межі земельної ділянки в натурі (позивач розпочав реалізовувати своє право), а також те, що на реалізацію вказаного рішення в подальшому на підставі рішення № 3052-ХХІІІ з користування ТОВ «Водолій» було вилучено частину земельної ділянки загальною площею 0,7820 га, яку передано у власність громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , і ці громадяни отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, це рішення не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування. Вважала правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на підставі рішення № 2405-ХХІІІ виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права ТОВ «Водолій» на отримання в постійне користування земельної ділянки площею 1,0434 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також із реалізацією суб`єктивних прав вказаних вище громадян на отримання у приватну власність частини цієї земельної ділянки, а тому оскаржуване рішення № 5647-VI в частині пункту 1 додатку до цього рішення прийнято Одеською міською радою не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В матеріалах справи відсутня технічна документація щодо складення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та встановлення в натурі межі земельної ділянки, яка залишилась у ТОВ "Водолій" після зміни площі та конфігурації земельної ділянки, в результаті прийняття Одеською міською радою рішення № 3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником скаржника зазначалося, що за рішенням Одеської міської ради № 7049-VI від 10.09.2015 року та рішенням Одеської міської ради № 7050-V1 від 10.09.2015 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передані у приватну власність земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2 та 1/1 за рахунок земельної ділянки, яка залишилась у користуванні ТОВ «Водолій» після вилучення у позивача земельної ділянки, загальною площею 0,7820 га.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_15 купила та прийняла у власність у межах згідно плану земельну ділянку, площею 0,0639 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:38:002:0108, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка відчужується одночасно з житловим будинком окремими договорами. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б., зареєстровано в реєстрі за № 2017.

07 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 (від його імені по довіреності діяла ОСОБА_1 ) та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_15 купила та прийняла у власність у межах згідно плану земельну ділянку, площею 0,091 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:38:002:0107, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка відчужується одночасно з житловим будинком окремими договорами. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А.Б., зареєстровано в реєстрі за № 2023.

Позивач просить зобов`язати Одеську міську раду відновити ТОВ «Водолій» право постійного користування на земельну ділянку площею 0,1447,47 га, яке виникло на підставі рішення Одеської міської ради № 2405-ХХIII «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» з урахуванням вилученої частини земельної ділянки площею 0,782 га на підставі рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2001 року № 3052-XXIII.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що ТОВ «Водолій» вважає себе особою якій належать права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 на підставі нині діючого рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 № 2405-XXIII «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 », а також в силу знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна ТОВ «Водолій» із посиланням на положення ч. 3 ст. 30 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року.

При цьому, посилається на технічну документацію щодо складення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та встановлення межі земельної ділянки в натурі, площею 1,0434 га, без урахування рішення Одеської міської ради № 3052-ХХІІІ від 28.12.2001 року.

Ураховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що рішення по справі стосується прав та обов`язків як зазначених вище осіб ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , так і особи, яка придбала земельні ділянки ОСОБА_15 та які не залучені до участі у справі в якості відповідачів.

За таких обставин, є передчасним висновок суду першої інстанції про, те що у ТОВ «Водолій» не виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки до участі у справи не залучені всі особи в якості співвідповідачів чиїх прав та обов`язків стосується рішення суду, а висновки суду по суті спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені лише за належного суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у приєднанні до матеріалів справи висновку експерта № 041/2023 від 14.11.2023 року, виконаного ПП «Одеський НДЦЕД ім. ОСОБА_16 ».

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2021 року у справі призначена судово земельно-технічна експертиза.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.07.2023 року № 23-578, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановити чи перетинаються або накладаються на місцевості, на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка надавалась ТОВ «Водолій» у постійне користування рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2405-ХХIII, межі якої встановлені Технічною документацією по складанню державного акту ТОВ «Водолій» для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , розроблений Одеським відділенням інституту «Укргеоінформ» 17.05.2001 року (без урахуванням вилученої частини земельної ділянки на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № № 3052-XXIII), що встановлені у технічній документації по перенесенню проекту відведення земельних ділянок в натуру та складанню державних актів на право приватної власності на землю, надану гр.гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 для будівництва обслуговування власних будинків і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 від 12.06.2002 р.) інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0107, площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка надана у приватну власність Рішенням Одеської міської ради № 7049-V1 від 10.09.2015 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ОСОБА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:38:002:0108, площею 0,0639 га за адресою: АДРЕСА_3 , яка надана у приватну власність Рішенням Одеської міської ради № 7050-V1 від 10.09.2015 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0639 га, за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не надається можливим.

08.09.2023 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника ТОВ «Водолій» про виклик в судове засідання експерта, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.09.2023 року.

В судому засіданні 09.10.2023 року заслухано пояснення експерта ОСОБА_17 стосовно виновку судової земельно-технічної експертизи від 28.07.2023 року № 23-578.

Також в цьому судовому засіданні представником ТОВ «Водолій» заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи із наданням письмового клопотання. Розгляд справи відкладено.

Судом першої інстанції під час розгляду справи у визначеному ЦПК України порядку клопотання ТОВ «Водолій» про призначення судової земельно-технічної експертизи не розглядалося.

29.11.2023 року ТОВ «Водолій» звернулось до суду із клопотанням про поновлення строку на подання доказів (висновку експерта) та долучення до матеріалів справи висновку експерта № 041/23 земельно-технічної експертизи, який складено 14.11.2023 року ПП «Одеський НДЦЕД ім. ОСОБА_16 », зазначивши, що надати висновок експерта разом із позовною заявою та під час підготовчого судового засідання у позивача не було можливості, оскільки саме після надання Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновку судового експерта про неможливість проведення судової експертизи від 28.07.2023 року № 23-578, у позивача виникла необхідність у залученні іншого експерта та проведенні експертизи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті висновку експерта № 041/23 земельно-технічної експертизи, який складено 14.11.2023 року ПП «Одеський НДЦЕД ім. ОСОБА_16 », виходив з того, що цей доказ подано у порушення строків передбачених ст.83 ч.2 ЦПК України, сторона позивача не зверталася до суду з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання доказів, суд не вбачає поважності причин такого пропуску.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував клопотання позивача про поновлення строку для надання висновку експерта та відмовив у його долученні.

За обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне долучити до матеріалів справи висновок висновку експерта № 041/2023 від 14.11.2023 року, складений ПП «Одеський НДЦЕД ім. Скибинського С.С.».

Проте, вказане порушення норм процесуального права не вплинуло на висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки суду по суті спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. Апеляційний суд вважає недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до належних відповідачів.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної заяви, проте помилися в частині мотивів щодо необґрунтованості позовних вимог, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 січня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Т.Д. Шевиріна

О.Ю. Карташов