Постанова № 141385031 у справі № 741/504/25 від 10.11.2026

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/504/25

Головуючий у першій інстанції - Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1973/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Супруна О.П.,

суддів: Мамонової О.Є., Стельмаха А.П.,

секретар: Герасименко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» на рішення Носівського районного суд Чернігівської області у складі судді Крупини А.О. від 09.07.2026 у справі за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєва Дениса Володимировича в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво»,

У С Т А Н О В И В :

17.03.2025 виконувач обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєв Д.В. в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідачів про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади, а також просив стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Носівської міської ради від 16.07.2021 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185, площею 2,0000 га, та передано її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. 25.06.2021 вказану земельну ділянку сформовано та внесено до Державного земельного кадастру із зазначенням цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, а 01.09.2021 право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_1 . У подальшому земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Носівка Агролідер» строком на 10 років.

Водночас, за доводами прокурора, спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду, які перебували в постійному користуванні Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво». Належність цих земель до земель лісового фонду та право постійного користування ними посвідчуються державним актом на право постійного користування землею серії І-ЧН №000291 від 06.06.2002.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 20.01.2025 № 40 спірна земельна ділянка повністю накладається на межі 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» згідно з матеріалами лісовпорядкування та координатами поворотних точок. При цьому Чернігівська обласна рада, як власник земель спільної власності територіальних громад, рішення про вилучення спірної земельної ділянки або зміну її цільового призначення не приймала.

Передача земельної ділянки лісового фонду у приватну власність для ведення особистого селянського господарства здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки відбулася без припинення права постійного користування відповідною земельною ділянкою та без належного рішення уповноваженого органу про зміну її цільового призначення. Унаслідок цього спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею.

Посилаючись на наведені обставини, прокурор уважав, що земельна ділянка підлягає витребуванню в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як така, що вибула з володіння власника поза його волею, у тому числі з урахуванням перебування її в оренді ТОВ «Носівка Агролідер».

Носівський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 09.07.2026 задовольнив позов, витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185, площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади, та стягнув із відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання позову та заяви про забезпечення позову, у розмірі 2 271,00 грн із кожного. Також, ухвалив, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2025 у цій справі у виді накладення арешту в частині заборони відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно належної на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185, площею 2,0000 га, продовжують діяти протягом дев`яноста днів із дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право постійного користування спірними землями за ДАСП «Носівкарайагролісництво» підтверджується державним актом 2002 року, матеріалами технічної документації та матеріалами лісовпорядкування, які в сукупності свідчать про належність спірної земельної ділянки до земель, наданих підприємству в постійне користування. При цьому відсутність у державному акті кадастрового номера та сучасного опису меж не свідчить про припинення чи відсутність відповідного права, оскільки на момент його видачі законодавство не передбачало обов`язкового присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів.

Застосовуючи пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК України), суд урахував, що права державних та комунальних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, надані їм до набрання чинності чинним Земельним кодексом України (далі - ЗК України), підтверджуються відповідними матеріалами лісовпорядкування. Суд також послався на висновки Верховного Суду щодо підтвердження права постійного користування такими землями.

Водночас суд установив, що вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДАСП «Носівкарайагролісництво» у встановленому законом порядку не здійснювалося, згода землекористувача на її вилучення не надавалася, а Чернігівська обласна рада відповідних рішень не приймала. За таких обставин, Носівська міська рада, передаючи спірну земельну ділянку в приватну власність ОСОБА_1 , діяла поза межами встановленого законом порядку розпорядження землею.

Суд, пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, зазначив, що для задоволення віндикаційного позову не вимагається попереднього визнання незаконними чи скасування рішень органів державної влади або місцевого самоврядування, на підставі яких майно вибуло з володіння власника, якщо під час розгляду справи суд установлює незаконність такого вибуття. Також визнав витребування спірної земельної ділянки ефективним способом захисту порушеного права власності.

Оцінивши докази в їхній сукупності, суд критично поставився до висновку експерта № 447/06-2025, оскільки він не має наперед установленої сили та сам по собі не спростовує наявності в ДАСП «Носівкарайагролісництво» права постійного користування спірною землею, підтвердженого державним актом і матеріалами лісовпорядкування.

При цьому, уважаючи належними доказами планово-картографічні матеріали, на підставі яких ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» надала інформацію про повне накладення земельної ділянки з кадастровими номером [номер приховано]:02:001:5185 на межі 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво», суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння належного землекористувача поза його волею та без дотримання передбаченої законом процедури, а тому наявні правові підстави для її витребування в ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради.

02.08.2026 від ТОВ «Носівка Агролідер» через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга, у якій апелянт просить скасувати рішення Носівського районного суд Чернігівської області від 09.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку про незаконність вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави.

Апелянт зазначає, що прокурором не доведено накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 на землі лісового фонду, що перебували в постійному користуванні ДП «Носівкарайагролісництво». Сам факт наявності державного акта серії І-ЧН №000291 від 06.06.2002 та матеріалів лісовпорядкування не підтверджує розташування саме цієї спірної ділянки в межах земель лісового фонду, оскільки не встановлено їхніх точних меж, координат та поворотних точок. Лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та графічні матеріали, на які послався суд, таких даних не містять. Разом із тим, матеріали справи містять висновок експерта №447/06-2025 від 05.08.2025, відповідно до якого матеріали лісовпорядкування не визначають меж земель, переданих ДП «Носівкарайагролісництво» за державним актом, а спірна земельна ділянка на відповідну дату належала до земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення та не накладалася на землі, охоплені державним актом. Суд першої інстанції, формально зазначивши про відсутність у висновку наперед установленої сили, не навів належних мотивів відхилення його технічних висновків.

Апелянт також указує, що суд не надав належної оцінки наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 28-ОТГ від 09.12.2020 та акту приймання-передачі, за якими до комунальної власності Носівської міської ради передано земельні ділянки державної сільськогосподарської власності, у тому числі ділянку площею 11,0874 га, з якої надалі сформовано спірну земельну ділянку. Не враховано також рішення Носівської міської ради від 19.02.2021 та 16.07.2021, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку у власність, а право власності зареєстровано в установленому порядку.

Суд фактично поставив під сумнів законність зазначених рішень та дій органів державної влади і місцевого самоврядування, однак не встановив, який саме акт чи дія були незаконними, та не залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру і Носівську міську раду, дії яких безпосередньо пов`язані з передачею та формуванням спірної земельної ділянки. Суд порушив принцип належного урядування, оскільки відносини Чернігівської обласної ради та Носівської міської ради, яка приймала рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, щодо різного бачення виділення земель сільськогосподарського/лісового призначення чи передачі земельної ділянки від Чернігівської обласної ради до Носівської районної громади є спірними відносинами державних органів між собою, а негативні наслідки таких суперечностей між публічними органами не можуть автоматично покладатися на добросовісну приватну особу.

Суд безпідставно визнав, що суспільний інтерес автоматично переважає приватний інтерес відповідачів, не дослідивши, чи існувала у справі реальна і нагальна суспільна потреба у витребуванні земельної ділянки та чи не покладається на добросовісних приватних осіб надмірний індивідуальний тягар за помилки або бездіяльність державних і комунальних органів.

Окрім того, апелянт наголошує на тривалій бездіяльності Чернігівської обласної ради та інших уповноважених органів, які протягом 2020-2021 років не оспорювали передачу землі, не встановлювали її меж та не заявляли вимог щодо спірної ділянки. Не надано належної оцінки й обставинам, зазначеним у листі третьої особи щодо зміни матеріалів лісовпорядкування в червні 2025 року, із огляду на те, що позов подано ще в березні 2025 року.

Окремо апелянт заперечує висновок про недобросовісність набувачів. Сам факт безоплатного набуття земельної ділянки в порядку приватизації, на його думку, не свідчить про недобросовісність ОСОБА_1 , оскільки прокурором не доведено, що останній знав або повинен був знати про відсутність в органу, який передавав земельну ділянку, відповідних повноважень. Земельна ділянка була сформована за затвердженою документацією із землеустрою, мала сільськогосподарське призначення, а відомості про обмеження чи обтяження, які б свідчили про її належність до земель лісового фонду, були відсутні. Аналогічно ТОВ «Носівка Агролідер» набуло право користування земельною ділянкою на підставі зареєстрованого договору оренди.

Апелянт також посилається на неврахування судом гарантій, передбачених частиною четвертою статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), щодо компенсації вартості майна у разі його витребування в добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади. Зазначає, що подане товариством клопотання про внесення відповідної суми на депозит суду було відхилено з мотивів безоплатного набуття земельної ділянки, хоча безоплатність її набуття сама по собі не виключає добросовісності. Питання вартості земельної ділянки та можливості компенсації судом не досліджувалося.

У зв`язку з цим, апелянт уважає, що суд першої інстанції не надав повної оцінки доводам ТОВ «Носівка Агролідер», доказам щодо меж земель, законності рішень органів влади, добросовісності набувачів, тривалій бездіяльності уповноважених органів та питанням пропорційності втручання в права відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу Ніжинська окружна прокуратура заперечує проти її задоволення, уважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 площею 2,0000 га повністю накладається на землі лісового фонду 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво», які перебували в його постійному користуванні на підставі державного акта. На підтвердження цього посилається на інформацію ВО «Укрдержліспроект» від 20.01.2025 № 40 та доданий до неї фрагмент ортофотоплану, уважаючи ці докази належними, допустимими та достовірними. При цьому зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України підтверджують право постійного користування землями лісогосподарського призначення, наданими до набрання чинності ЗК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконного надання судом переваги інформації ВО «Укрдержліспроект» над висновком земельно-технічної експертизи прокурор уважає необґрунтованими, оскільки у висновку експерта від 05.08.2025 № 447/06-2025 зазначено про відсутність у матеріалах лісовпорядкування координат та інших даних для визначення місця розташування земель лісогосподарського призначення, що, на його думку, унеможливлює достовірний висновок про відсутність накладення спірної ділянки на землі лісового фонду.

Також прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель лісового фонду та передана у власність ОСОБА_1 рішенням Носівської міської ради від 16.07.2021 без рішення Чернігівської обласної ради як власника земель спільної власності територіальних громад про її вилучення та зміну цільового призначення. Уважає, що саме обласна рада була уповноважена розпоряджатися такими землями, а відсутність її волевиявлення свідчить про незаконність вибуття земельної ділянки з комунальної власності.

Доводи про необхідність оскарження рішення Носівської міської ради прокурор відхиляє, посилаючись на те, що заявлений позов є віндикаційним та спрямований на повернення земельної ділянки власнику, а не на скасування рішення органу місцевого самоврядування. Зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду суд у межах розгляду віндикаційного позову має самостійно надати оцінку законності рішення органу влади, незалежно від того, чи оскаржувалося воно окремо.

Оскільки ОСОБА_1 набув земельну ділянку безоплатно, а її лісовий характер був очевидним, прокурор уважає необґрунтованими посилання відповідача на добросовісність набуття. Указує, що відповідач мав можливість перевірити характер та місцезнаходження земельної ділянки за даними Публічної кадастрової карти, а також шляхом її візуального огляду.

Щодо залучення ТОВ «Носівка Агролідер» прокурор зазначає, що право оренди є похідним від права власності, а тому витребування земельної ділянки від власника є підставою для її витребування і від орендаря, який фактично володіє та користується нею.

Витребування спірної земельної ділянки відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в цій справі наявний суспільний інтерес у відновленні законності щодо земель лісового фонду, які перебувають під особливою правовою охороною. Повернення такої земельної ділянки державі є пропорційним заходом захисту права власності та спрямоване на забезпечення публічного інтересу в збереженні земель лісового фонду.

Із огляду на викладене прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 09.07.2026 - без змін.

За правилами статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ТОВ «Носівка Агролідер» через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на своє незадовільне самопочуття.

Колегія суддів не має підстав для визнання повідомлених представником апелянта причин неявки поважними, оскільки жодних доказів на підтвердження свого хворобливого стану він не надав.

Отже, колегія суддів, із урахуванням необхідності дотримання установлених законом розумних строків судового розгляду, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника ТОВ «Носівка Агролідер».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що 30.12.2000 рішенням № 21 засновника - КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради створено Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» (далі - ДП «Носівкарайагролісництво»), яке зареєстровано 12.01.2021 розпорядженням Носівської районної державної адміністрації № 9 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області (комунальне майно) і входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (копія статуту на а.с. 37-50 т. 1).

10.06.2002 відповідно до розпорядження Носівської райдержадміністрації від 06.06.2002 № 146 агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівка-райагролісництво» надано в постійне користування для ведення лісового господарства 440,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується копією державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000291, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114. Зазначений Державний акт містить план зовнішніх меж землекористування (усього в межах плану 440,0 га) (а.с. 25-28 т. 1).

Носівським районним відділом земельних ресурсів - Земельно-кадастрове бюро на замовлення ДП «Носівкарайагролісництво» на підставі Договору № 9 від 20.12.2001 виготовлено Технічний звіт по виготовленню державного акта на право постійного користування землею агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» на території Козарської сільської ради, у якому зазначені межі землекористування (а.с. 31-32 т. 1).

У 2014 році ДАСП «Носівкарайагролісництво» виготовлено матеріали лісовпорядкування - План обходу № 11 загальною площею 440 га на території Козарської сільської ради (а.с. 33-36 т. 1), а в 2015 році Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України виготовлено Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» Комунального підприємства ««Чернігівоблагроліс», що містить таксаційний опис та відомості поквартальних підсумків (а.с. 29-30 т. 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 28-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Носівській міській раді Носівського району Чернігівської області в комунальну власність Носівської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 674,7996 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Носівської територіальної громади Носівського району Чернігівської області, згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок (а.с. 161, 161 зв. т. 1).

11.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Носівського міського голови із заявою про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність, загальним розміром 2,0000 га, у тому числі: для ведення особистого селянського господарства - 2,0000 га (а.с. 169 т. 1).

Рішенням шостої сесії восьмого скликання від 19.02.2021 № 80/6/VIII Носівська міська рада Носівського району Чернігівської області надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради за рахунок земель комунальної власності (а.с. 169 зв. т. 1).

14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 166 зв. т. 1).

25.06.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області було відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185, власник ОСОБА_1 , форма власності: приватна, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 01.09.2021, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав: 43809781, орган державної реєстрації прав: Носівська міська рада Чернігівської області (а.с. 55-76 т. 1).

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання № 152/12VIII від 16.07.2021 Носівська міська рада Чернігівської області затвердила ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:5185, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Носівської міської ради Чернігівської області та передала її у власність, відповідно до реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с. 80, 187 т. 1).

У матеріалах справи міститься копія Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2, 0000 га у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області (а.с. 165-196 т. 1).

01.09.2021 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 площею 2,0000 га зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 06.03.2025 (а.с. 77 т. 1).

04.10.2021 ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Носівка Агролідер» (орендар) уклали Договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає орендареві в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, у тому числі пасовища - 2,0000 га, за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 (а.с. 188-191 т. 1). Даний договір укладено строком на 10 років (пункт 3.1 Договору оренди).

Згідно Акта прийому-передачі земельної ділянки від 04.10.2021 до вказаного Договору оренди, ОСОБА_1 надав, а ТОВ «Носівка Агролідер» прийняло в строкове платне користування (оренду) для ведення особистого селянського господарства спірну земельну ділянку (а.с. 191 зв. т. 1).

Указаний Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації: 11.10.2021 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на а.с. 196 зв. т. 1).

Наказом в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 № 38 затверджено Статут Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво» (нова редакція) (а.с. 37-50 т. 1), згідно яким: засновником підприємства є КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункт 1.2); предметом діяльності підприємства є ведення лісового господарства (пункт 2.2.1); підприємство є комерційним дочірнім підприємством комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункт 3.2); майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває в підприємства в господарському віданні (пункт 4.2); підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, окрім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 4.8); до виключних повноважень Ради належить прийняття рішень про закріплення нерухомого майна за підприємством на праві господарського відання та вилучення такого майна в порядку, передбаченому законодавством (пункт 7.1.2); до повноважень засновника підприємства належить погодження вчинення підприємством правочинів та укладення договорів, що передбачають припинення прав на земельну ділянку, що перебуває в користуванні підприємства (підпункт «і» пункту 7.4.14).

14.01.2025 в.о. заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєв Д.В. звернувся до Українського державного проектного лісовпорядного об`єднання «Укрдержліспроект» із листом про надання інформації щодо накладання земельних ділянок із кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:5185, [номер приховано]:02:001:5182, [номер приховано]:02:001:5184 площею по 2 га кожна на землі лісогосподарського призначення відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування та землевпорядної документації, із проханням у разі підтвердження факту накладання надати кореляцію, додавши до листа відповідні поземельні книги на кожну з указаних земельних ділянок (копія листа № 52-77-280ВИХ-25 від 14.01.2025 на а.с. 51-52 т. 1).

На запит Ніжинської окружної прокуратури ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного об`єднання «Укрдержліспроект» листом від 20.01.2025 № 40 надало інформацію про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:5185, [номер приховано]:02:001:5182 та [номер приховано]:02:001:5184 розташовані в межах кварталу 53 ДАСГП «Носівкарайагролісництво», при цьому площа перетину меж кожної земельної ділянки з межами зазначеного кварталу становить 2,0000 га, тобто відповідає її загальній площі. До листа додано схему розташування земельних ділянок щодо земель лісогосподарського призначення кварталу 53 ДАСГП «Носівкарайагролісництво» (а.с. 53-54 т. 1).

28.01.2025 Ніжинська окружна прокуратура звернулась до голови Чернігівської обласної ради з листом № 52-77-526ВИХ-25 про надання такої інформації: чи відомо обласній раді про факти передачі земельних ділянок (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185) у приватну власність фізичних осіб, сформованих за рахунок земель лісогосподарського призначення ДАСП «Носівкарайагролісництво»; чи приймалось рішення про вилучення з постійного користування ДАСП «Носівкарайагролісництво» вказаних земельних ділянок; коли обласній раді стала відома інформація про передачу вказаних земельних ділянок лісового фонду земель спільної комунальної власності територіальних громад області в приватну власність (а.с. 88-90 т. 1).

У відповідь на вказаний запит Чернігівська обласна рада листом від 06.02.2025 № 02-03/117 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру про те, що:

- факти передачі Носівською міською радою Ніжинського району Чернігівської області земельних ділянок (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185), сформованих за рахунок земель лісогосподарського призначення ДАСП «Носівкарайагролісництво» у приватну власність фізичних осіб, Чернігівській обласні раді стали відомі із листа Ніжинської окружної прокуратури № 52-77-526ВИХ-25 від 28.01.2025;

- рішень про вилучення з постійного користування ДАСП «Носівкарайагролісництво» і про зміну цільового призначення вказаних у запиті земельних ділянок лісогосподарського призначення не приймала;

- заходи претензійно позовного характеру щодо витребування вказаних земельних ділянок у комунальну власність Чернігівської обласної ради не вживалися.

При цьому, у вказаному листі Чернігівська обласна рада зауважила, що не заперечує щодо представництва Ніжинською окружною прокуратурою інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області в Господарському суді Чернігівської області для витребування з приватної власності фізичних осіб незаконно відчужених земельних ділянок законному власнику - Чернігівській обласній раді (а.с. 91-92 т. 1).

11.03.2025 Ніжинська окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну раду про пред`явлення позову в її інтересах до ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки [номер приховано]:02:001:5185 (а.с. 93-94 т. 1).

Висновком судового експерта Коваленко Л.А. Українського незалежного інституту судових експертиз № 447/06-2025 від 05.08.2025 за результатами проведення земельно-технічної експертизи за замовленням ТОВ «Носівка Агролідер» установлено, що:

- земельна ділянка з кадастровими номером [номер приховано]:02:001:5185, площею 2 га, виділена Носівською міською радою на підставі рішення № 149/12/VIII на дату прийняття вказаного розпорядження, а саме 19.02.2021, відносилась до земель запасу, перебувала в комунальній власності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, яка була віднесена до земель сільськогосподарського призначення, визначена статтею 22 та Главою 5 ЗК України та іншими нормативно-правовими актами і не відносилась до земель лісогосподарського призначення;

- надані матеріали лісовпорядкування 2015 року містять інформацію про експлуатаційні ліси в кварталі 53 визначених Порядком № 749, при цьому не визначають межі земельних ділянок, переданих агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівка-райагролісництво», станом на час відведення земельних ділянок із кадастровими номерами: … [номер приховано]:02:001:5185;

- державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000294, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельними ділянками 10.06.2002 за № 114 (малюнки № 17, № 17/1), виданий на землі лісогосподарського призначення площею 440,00 га, які перебувають у постійному користуванні агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво», не містить інформацію, передбачену пунктами 2, 2.1-2.4 Інструкції № 28, що унеможливлює встановити місцеположення, місцерозташування земель лісового фонду відображених у даному акті;

- межі земель лісогосподарського призначення площею 440,00 га, які перебувають у постійному користуванні агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2015 року та Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000294, станом на час відведення земельних ділянок з кадастровими номерами … [номер приховано]:02:001:5185, були не визначені та не встановлені;

- узагальнюючи результати дослідження встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером … [номер приховано]:02:001:5185 площею 2 га …, не накладалися на землі лісогосподарського призначення, на які виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000294 від 2002 року, а станом на дату прийняття вказаного розпорядження, а саме 19.02.2021, відносилась до земель запасу, перебували в комунальній власності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, які були віднесені до земель сільськогосподарського призначення, визначені статтею 22 та Главою 5 Земельного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами і не відносилась до земель лісогосподарського призначення (а.с. 91-117 т. 2).

Установивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДАСП «Носівкарайагролісництво», а її передача в приватну власність здійснена Носівською міською радою без належних правових підстав та без припинення права постійного користування. Із огляду на це суд знайшов правові підстави для витребування земельної ділянки у відповідачів на користь держави в особі Чернігівської обласної ради.

Апеляційний суд не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України, та визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, під час здійснення правосуддя у сфері земельних правовідносин має забезпечувати ефективний захист прав і свобод громадян, прав та інтересів юридичних осіб, а також суспільних і державних інтересів, гарантованих Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)).

Отже, обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та суті спірних правовідносин.

Відповідно до частин перших статтей 8, 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Статтею 12 ЛК України передбачено, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення передбачена також статтями 56, 57 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності (пункт 53).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 148).

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просить витребувати спірну земельну ділянку, яка є ділянкою лісогосподарського призначення, із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 387 ЦК України, що відповідає критеріям віндикаційного позову.

Відповідно до частини першої статі 317, частини першої статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин його вибуття з володіння власника. При цьому закон установлює вичерпний перелік підстав для такого витребування, однією з яких є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їхньою волею іншим шляхом.

Таким чином, зважаючи на зміст статті 388 ЦК України, витребування майна від добросовісного набувача допускається лише в чітко визначених законом випадках, зокрема за умови, що таке майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їхньою волею. Відтак, якщо власник добровільно передав майно іншій особі, тобто виявив волю на його відчуження, це виключає можливість витребування такого майна від добросовісного набувача.

Беручи до уваги наведене, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, з`ясувати, чи відбулося його вибуття з володіння власників за обставин, визначених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи було таке вибуття наслідком їхнього добровільного волевиявлення.

Оскільки добросовісним у розумінні статті 388 ЦК України може бути визнаний набувач, який придбав майно не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, правовим наслідком такого набуття за наявності передбачених законом підстав є можливість витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 367/3254/15-ц.

У цій справі суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка є землею лісового фонду та накладається на земельну ділянку площею 440 га, постійним користувачем якої є ДАСП «Носівкарайагролісництво», яке, так само як і Чернігівська обласна рада, не надавало дозволу на вилучення земельної ділянки із земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Ураховуючи вказане, районний суд дійшов висновку про те, що витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право мирного володіння та задовольнив позовні вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ТОВ «Носівка Агролідер» прокурор зазначав, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Право оренди є похідним від права власності, витребування майна у спільну власність сіл, селищ, міст Чернігівської області від ОСОБА_1 припиняє правомочності відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ТОВ «Носівка Агролідер».

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржував.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За правилом частини першої статті 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 465/6549/16-ц, постанова Верховного Суду від 25.03.2024 в справі № 336/6023/20.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20 указано, що «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 в справі №761/18365/20 указано, що «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_2) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_2) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить залишити без змін».

Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 14.08.2024 в справі № 601/1396/21).

Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 372/2076/22.

У справі, що переглядається, прокуратура звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер». Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади.

За встановлених у справі обставин, право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення дванадцятої сесії восьмого скликання № 152/12VIII від 16.07.2021, а право оренди в ТОВ «Носівка Агролідер» - на підставі договору оренди, укладеного 04.10.2021 із ОСОБА_1 .

Отже, право оренди ТОВ «Носівка Агролідер» є похідним від права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, і задоволення вимоги про витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 без одночасного припинення права оренди ТОВ «Носівка Агролідер» не забезпечило б ефективного захисту порушеного права власності, оскільки не призвело б до фактичного повернення земельної ділянки у володіння власника вільною від прав третіх осіб.

Апеляційну скаргу подано ТОВ «Носівка Агролідер».

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до нього, не оскаржував, що свідчить про відсутність з його боку заперечень проти ухваленого судового рішення в цій частині.

Аналіз доводів апеляційної скарги свідчить, що ТОВ «Носівка Агролідер» фактично обґрунтовує правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Водночас товариство не навело переконливих аргументів на підтвердження того, яким чином рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про витребування земельної ділянки в ОСОБА_1 порушує його права чи законні інтереси як орендаря, зважаючи на те, що сам ОСОБА_1 цю частину судового рішення не оскаржував та, відповідно, не висловив заперечень проти її ухвалення.

Зважаючи на наведене, із урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд не аналізує оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:5185 площею 2,0000 га, розташованої на території Носівської міської територіальної громади, та залишає його в цій частині без змін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 зазначила, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Спосіб захисту реалізується через заявлену позовну вимогу, яка відображає безпосередню мету, якої прагне досягти позивач, уважаючи, що її задоволення дасть змогу припинити порушення або оспорювання його прав, компенсувати понесені у зв`язку з цим витрати чи іншим чином усунути негативні наслідки такого порушення.

У цій справі метою позову прокурора є повернення спірної земельної ділянки у власність держави вільною від будь-яких обтяжень правами третіх осіб, зокрема від права оренди.

Таким чином, позовні вимоги прокуратури до ТОВ «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки є похідними від основної вимоги - витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської обласної ради спірної земельної ділянки.

Із урахуванням наведеного, перевіривши доводи апеляційної скарги та оцінивши наявні у справі докази з погляду їхньої належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Носівка Агролідер» належить залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 09.07.2026 - без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер», а рішення Носівського районного суд Чернігівської області від 09.07.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.Є. Мамонова

О.А. Луговець