Рішення № 141385325 у справі № 521/10624/26 від 11.11.2026

Справа № 521/10624/26

Номер провадження № 2-а/521/206/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А,

за участю секретаря судового засідання - Наконечна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

24.06.2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник позивача з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову № 303 від 30.01.2026 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні ОСОБА_1 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду від 26.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

30.06.2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, проте вимоги ухвали суду від 26.06.2026 року щодо усунення недоліків виконано не в повному обсязі.

Ухвалою Хаджибейського районного суду від 08.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

27.10.2026 року П`ятим апеляційним адміністративним судом м. Одеси винесено постанову, відповідно до якої ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.07.2026 року скасовано, а матеріали справи направлено до Хаджибейського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

05.11.2026 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Бобуйку І.А

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Учасники в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату та час належним чином та своєчасно. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його особистої участі, позовну заяву просив задовольнити.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влад та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише н підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина 3 ст. 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Суд зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають повноваження здійснювати адміністративне провадження у разі порушення правил військового обліку відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, стаття 210 та стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2026 у дворі житлового будинку за місцем його проживання невстановлені особи без розпізнавальних знаків, обличчя яких були приховані, із застосуванням фізичної сили помістили ОСОБА_1 до цивільного автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , та доставили на територію ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . За твердженням позивача, після доставлення посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 перешкоджали йому самостійно залишити територію центру.

Позивач також вказує, що зазначені дії, які він розцінює як протиправне позбавлення волі, оскаржувалися ним у межах справи № 947/4229/26, однак, на його думку, належного судового реагування на звернення не відбулося.

Як зазначає ОСОБА_1 , він звернувся до канцелярії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про оформлення відстрочки від мобілізації у зв`язку з тим, що він є опікуном недієздатної особи - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда дитинства 2 групи.

Однак, представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення №303 від 30.01.2026 р. У протоколі було зазначено про те, що справа буде розглянута у каб.301 за адресою АДРЕСА_3 , де в цей час позивач не міг знаходитись через перебування під конвоєм ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_2 . У ІНФОРМАЦІЯ_5 розгляд справи не відбувся, жодних постанов позивачу не вручалось.

З викладених в постанові відомостей вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, чим порушив Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з цим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Згідно матеріалів справи, позивач не отримував жодних повісток, не був поінформований про їх надсилання та не був належним чином повідомлений про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Йому не надходило жодного офіційного повідомлення ані в письмовій формі, ані засобами поштового зв`язку, ані в електронній формі, зокрема через електронний кабінет або інші передбачені законом канали комунікації.

Також у ІНФОРМАЦІЯ_5 було оформлені документи про проходження ВЛК, що відобразилось у Резерв +, при тому, що ОСОБА_1 жодного лікаря не бачив, аналізів не здавав.

05.02.2026 р. службові та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із цивільними особами проти волі ОСОБА_1 повезли останнього на полігон « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де його не прийняли після ознайомлення із документами про опіку над недієздатною особою та рекомендували відпустити ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_1 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 де продовжують протиправно утримувати без складання будь-яких документів.

ОСОБА_1 військовослужбовці, службові та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_7 утримували на території ІНФОРМАЦІЯ_7 впродовж двох тижнів, після чого, через перевірки пов`язані, що були викликані суспільним резонансом, 13.02.2026 року ОСОБА_1 випустили з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст.279 КпАП України, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскаржувана постанова була винесена таємно, без передбаченого законом розгляду справи та дотримання таких формальностей як право на захист та ін.

Про її існування позивач дізнався від банку, оскільки останній обґрунтував нею арешт на рахунок для виплати заробітної плати, що є окремим порушенням закону.

Так із автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) позивач дізнався про наявність у відношення нього виконавчого провадження на користь відповідача.

У зв`язку з цим, позивач був змушений звертатись до державного виконавця та отримувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки останній в супереч вимог ч.5 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» не направила її позивачу.

Із постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що відповідач протиправно виніс постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч.3 ст.210, КпАП України.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що дії позивача жодним чином не свідчать про намір ухилитися від виконання обов?язків, пов?язаних із військовим обліком.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України); а по ст.210, 210? КпАП України додатково Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженою Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.012024 р. (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 11 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 28 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Суд встановив, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону. Згідно з ч.3, 4, ст.60 КпАП України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Постанова не містить жодних посилань на докази порушень позивача та не містить вказівки за які саме дії чи бездіяльність накладено стягнення (місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення).

А даному випадку важливе значення має час вчинення, оскільки кваліфікуючою ознакою правопорушення відповідачем визначено «вчинення в особливий період».

Також велике значення має вказівка на нормативний акт та його редакцію, що встановлює порядок військового обліку, оскільки правове регулювання останнього останнім часом значно змінений.

Так у протоколі від 30.01.2026 р. було зазначено начебто не прибуття в семиденний строк, з моменту прибуття до нового місця проживання, до ІНФОРМАЦІЯ_7 , який організовує та веде військовий облік на адміністративно-територіальній одиниці.

Але станом на 30.01.2026 р. позивач проживав та був зареєстрований саме на території ІНФОРМАЦІЯ_7 , де його затримали та позбавили волі. І лише після цього інциденту змінив місце проживання, зареєструвався у Хаджибейському РТЦК та оформив там гарантовану законом відстрочку.

Згідно ч.4 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.05 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - роз`яснено, що «зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів».

Всупереч зазначеним роз`ясненням в постанові не наведено за які дії/бездіяльність накладено стягнення, а також не наведено жодного доказу на підставі якого зроблено висновок про вчинення адміністративного проступку. Крім того, виклад обставин зазначений у протоколі підтверджує відсутність події та складу правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб?єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов?язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб?єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб?єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб?єкта владних повноважень.

У контексті наведеного суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об?єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб?єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення по адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення об?єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Відповідно до ч.1 ст.267 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Позивач знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ), а також фізично утримувався на його території.

Однак у протоколі зазначено інше місце розгляду, де позивач не мав можливість знаходитись через позбавлення його свободи саме ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно до ст.278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Тобто відповідач мав перевірити протокол, встановити порушення у його складанні та відсутність події та складу правопорушення що у ньому зазначено.

У даному ж випадку судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 грубо порушено зазначені вимоги: позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не був присутній при її розгляді та не подавав жодних заяв про визнання вини чи згоду на розгляд справи за його відсутності. Більше того, у час, визначений для розгляду справи, позивач фізично утримувався на території самого відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , а отже об`єктивно не міг прибути до місця розгляду справи, зазначеного у протоколі, що було достеменно відомо відповідачу.

Суд вважає, що за таких обставин позивач був фактично позбавлений процесуальних прав, гарантованих статтею 268 КУпАП, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування та усунення всіх правових наслідків її прийняття.

З описової частини оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу ставиться у провину неприбуття протягом семи днів з дня прибуття до нового місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

При цьому позивач знаходився на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується листом №943/10020 від 16.04.2026 р.

У постанові не зазначено коли саме позивач мав вчинити певні дії, чим встановлено такий обов`язок, а отже коли сплив такий термін.

Згідно ч.3 ст.210 КпАП України передбачена відповідальність за «порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період».

Відповідно до Примітки до ст.210 КпАП України, положення статей 210, 210? цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

ІНФОРМАЦІЯ_9 має доступ до демографічного реєстру, тому позивач не мав обов`язку додатково підтверджувати своє зареєстроване місце проживання.

Отже, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки станом на дату складання протоколу позивач перебував на військовому обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в тому самому територіальному центрі, неприбуття до якого для взяття на військовий облік йому поставлено у провину, а отже обов`язку повторно ставати на військовий облік у позивача не виникло.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд роз`яснює, що обов?язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності без доказів та без з?ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях відповідача.

Підсумовуючи, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КпАП України: зазначено дату розгляду справи, яка розглянута за відсутності позивача, який не був присутній з об`єктивних причин, що були відомі відповідачу; не викладено обставин, установлених під час розгляду справи, які мають значення для справи. В порушення вимог ст.285 КпАП України постанова не була оголошена та вручена позивачу не лише негайно після закінчення розгляду справи, а взагалі не вручена.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Статтею 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 665,60 гривень.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 61, 62 Конституції України, статтями 7, 210, 245, 247, 251, 268, 278, 279, 280, 283, 285 КУпАП, статтями 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову № 303 від 30.01.2026, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) закрити - на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса розташування: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: І.А.Бобуйок