Рішення № 141385447 у справі № 610/4274/26 від 10.11.2026

Справа № 610/4274/26

провадження № 2/610/2660/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Черепахи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/4274/26 (провадження № 2/610/2660/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 88819 від 03.08.2023 в сумі 10 950,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що 03.08.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 88819, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 грн. 23.12.2024 між ТОВ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір відступлення прав вимоги № 23122024. Відповідно до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Разом з тим, відповідач не виконала свої зобов`язання, передбачені вищевказаним кредитним договором. У зв`язку з чим ОСОБА_1 має непогашену заборгованості перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором в сумі 10950,00 грн., які ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідача , а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 22.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" відомості щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідачка подала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 03.08.2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 88819, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 3000 грн., з процентною ставкою у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, із терміном користування на 14 днів.

ОСОБА_1 також підписано графік платежів і розрахунок загальної вартості кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» на виконання умов Договору про надання фінансового кредиту № 88819 від 03.08.2023 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД».

Крім того, факт перерахування коштів відповідачці підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК від 01.10.2026, наданого на виконання ухвали суду від 22.09.2026, з якого убачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 та 03.08.2023 на вказану карту було зараховано кошти у розмірі 3000,00 грн.

23.12.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 88819 від 03.08.2023.

Згідно Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 10950,00 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7950,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростувала, контррозрахунку боргу не надала.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді ( статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір ( оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти ( оферти) однією стороною та її прийняття ( акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою., яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір ( оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції ( оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України « Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України « Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію ( оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п.6 ч.1 ст. 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одинцю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Суд зауважує, що у вказаному договорі сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, нарахування штрафу, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів тощо.

Також встановлено, що договір № 88819 від 03.08.2023 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором AV5297 відповідно до вимог частини 6 та 8 статті11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, зобов`язання відповідача за кредитним договором № 88819 від 03.08.2023 на момент звернення до суду не виконані. Суми, які підлягають стягненню, повністю відповідають умовам вказаного договору та строку його дії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги ОСОБА_2 та ТОВ «Діджи Фінанс» № 42649746 від 01.01.2026, додаткова угода № 88819 від 29.06.2026, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості в сумі 6000 грн., Акт № 88819 від 29.06.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) в розмірі 6000 грн.

Відповідно Детального опису робіт заявлена до стягнення сума 6000 грн. включає: усна консультація клієнта щодо обставин справи - 250 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 750 грн; правовий аналіз обставин спірних відносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс»- 1500 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості- 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви- 500 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судових витрат в розмірі 1331,20 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи до уваги вищенаведене, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету 1331,20 гривні, що дорівнює 50-ти відсоткам судового збору (2662,40 х 0,5 = 1331,20).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 206, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 88819 від 03.08.2023 у розмірі 10 950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з Державного бюджету України 1331,20 грн судового збору, сплаченого ним за подання до суду позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № 88819 від 28.07.2026.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07406, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя В. М. Тімонова