Рішення № 141385840 у справі № 727/13264/26 від 06.11.2026

Справа № 727/13264/26

Провадження № 2/727/4207/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Берник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 18.06.2026 між ТОВ «ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1616937732273 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі 4000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно цього договору, його додатків.

За умовами договору строк позики складає 360 днів, стандартна процентна ставка у межах строку кредиту 0,93% за день, комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого кредиту.

Відповідач, всупереч умовам договору позики свої зобов`язання належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання грошових коштів у кредит №1616937732273 від 18.06.2026 року станом на дату підготовки позовної заяви включно складає 16422 гривень, з яких: - 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; - 3422 гривень - заборгованість за процентами; - 8000 гривень - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/ або прострочення сплати процентів у строки та 1000 гривень - комісія за надання кредиту.

На підставі вказаного, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1616937732273 від 18.06.2026 року в розмірі 16422 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02.10.2026 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Також, ухвалою суду від 02.10.2026 року, за клопотанням представника позивача було витребувано докази.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Як було встановлено судом, 18.06.2026 року між ТОВ «ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит №1616937732273 (а.с.8-15).

У розділі 3 кредитного договору сторони погодили, що на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Загальний розмір кредиту, що надається, складає: 4000 грн. 00 коп. гривень. Тип кредиту - кредит. Тип процентної ставки - фіксована. Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки (електронного платіжного засобу): № НОМЕР_1 (п.4.1 кредитного договору).

Згідно п.4.3 кредитного договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.4.4 кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 25 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Строк, на який надається кредит, складає 360 днів. Дата надання кредиту: 18.06.2026 року. Дата повернення (виплати) кредиту: 13.06.2027 року (п.п.6.1, 6.2, 6.4 кредитного договору).

Згідно п.п.8.1.8 договору, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках , передбачених цим договором.

Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.п.8.4.1. кредитного договору).

Згідно п.п.10.2.1-10.2.3 кредитного договору, у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Сторони погодили, що належним способом направлення повідомлення про затримку виконання зобов`язань, що може призвести до вимоги про дострокове повернення кредиту, та самої вимоги є розміщення їх в особистому кабінеті позичальника та/або направлення на електронну адресу позичальника, зазначену в цьому договорі. Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення.

Згідно п.2.3 кредитного договору, цей договір укладається в електронній формі через ІКС товариства відповідно до Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні довірчі послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про споживче кредитування», а також з дотриманням вимог Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107 та Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 №113.

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором D8268.

Згідно квитанції про виплату №48177-92726-41913 від 18.06.2026 року ТОВ ФК «Український платіжний центр» через Систему Platon на картковий рахунок № НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4000 гривень, згідно договору №1616937732273 від 18.06.2026 року.

З наданої АТ «Сенс Банк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформації вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом банку та на його ім`я в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 18.06.2026 року було здійснено переказ коштів на суму 4000 гривень (а.с.64-65).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1616937732273 від 18.06.2026 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 18.06.2026 року по 17.09.2026 року становить16422 грн. 40 коп., з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; - 3422 гривень - заборгованість за процентами; - 8000 гривень - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/ або прострочення сплати процентів у строки та 1000 гривень - комісія за надання кредиту (а.с.41).

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із дослідженого судом кредитного договору №1616937732273 від 18.06.2026 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, кредитний договір №1616937732273 від 18.06.2026 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованим електронним підписом із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою електронного підпису (D8268), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані ([номер приховано], паспорт № НОМЕР_3 , відомості про електронну пошту та номер картки НОМЕР_1 ).

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 611 ЦК України що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

01.09.2026 року за вих.№701817 позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано лист-вимогу. Листом ТОВ «ФК» Український платіжний центр» повідомило, що станом на 01.09.2026 року у зв`язку з порушенням умов договору надання грошових коштів у кредит №1616937732273 від 18.06.2026 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість в розмірі 15827 грн. 20 коп., яка складається з заборгованості: 4000 гривень - заборгованість по кредиту; 1000 гривень - заборгованість по сплаті комісії; 2827 грн. 20 коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 8000 гривень - заборгованість по сплаті пені (а.с.20).

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 всупереч умовам договору не виконано кредитних зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та нарахованих відсотків.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК «Український платіжний центр» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №1616937732273 від 01.09.2026 року у розмірі 16422 грн. 40 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 3422 грн. 40 коп. заборгованість за процентами; 1000 грн. 00 коп. заборгованість по комісії за надання кредиту; 8000 гривень заборгованість за неустойкою за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строк.

Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне:

Судом установлено, що у розділі 14 кредитного договору від 18.06.2026 року сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чиним законодавством України. Нарахування неустойки (штрафів, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього Договору здійснюються Кредитодавцем з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування», який має статус спеціального закону для регулювання відносин між кредитодавцем та позичальником.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за кредитним договором №1616937732273 від 01.09.2026 року розмір заборгованості за неустойкою складає 8000 грн. 00 коп. (а.с.41).

Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, тощо;

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач просив стягнути з позичальника неустойку за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати неустойки: 8000 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задовленні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1616937732273 від 01.09.2026 року складає 8422 грн. 40 коп., з яких: 4000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 3422 грн. 40 коп. заборгованість за процентами; 1000 гривень - заборгованість по комісії за надання кредиту.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Український платіжний центр» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1357 грн. 82 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525,526,530,549,610,611,1049,1050 ЦК України, ст. ст. 4,12,13,76-83,130,131, 141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українмький платіжний центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755), яке розташоване в м.Київ, вул.Верхній Вал, 4В, під`їзд 1, поверх 2, заборгованість за кредитним договором 1616937732273 від 18.06.2026 року у розмірі 8422 грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755) понесені судові витрати у розмірі 1357 грн. 85 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.