Постанова № 141385883 у справі № 175/4210/17 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10758/26 Справа № 175/4210/17 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»,

заінтересовані особи ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Бойко О.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2026року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (далі - ТОВ «Капіталресурс», Товариство) звернулось в суд із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі № 2-175/4210/17 від 31 травня 2018року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) та видачу дубліката зазначеного виконавчого листа.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що на виконання рішення суду в справі № 2-175/4210/17 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором. В подальшому, на підставі договору факторингу від 22 серпня 2025року ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги Банку за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, який був укладений з ОСОБА_1 та заборгованість за яким було стягнуто рішенням суду в справі № 2-175/4210/17. Тож, до заявника перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Крім того вказував, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби, 25 червня 2020року виконавче провадження №56967731 було завершено, оригінал виконавчого документу повернуто стягувачу. Проте, новому кредитору виконавчий лист не передавався, за змістом відповіді АТ КБ «Приватбанк» виконавчий лист втрачено, що перешкоджає новому кредитору реалізувати свої права як стягувача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2026року заяву ТОВ «Капіталресурс» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі № 2-175/4210/17 від 31 травня 2018року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс». Видано ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 2-175/4210/17 від 31 травня 2018року про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, замінюючи стягувача у виконавчому листі, виходив з того, що до ТОВ «Капіталресурс» на підставі укладеного з Банком договору факторингу перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» у виконавчому листі №2-175/4210/17 слід замінити на його правонаступника.

Щодо видачі дублікату виконавчого листа суд врахував, що оригінал виконавчого листа після його повернення державним виконавцем на адресу стягувача не надходив та вважається втраченим, що перешкоджає реалізації ТОВ «Капіталресурс» його прав як стягувача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

22 серпня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування ухвали суду.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував, що після 25 червня 2020року виконавчий лист повторно до виконання не пред`являвся, що свідчить про сплив трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання 25 червня 2023року, проте з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа заявник звернувся лише у 2026році, клопотань про поновлення цього строку не заявляв та судом таке клопотання не вирішувалось.

Крім того, звертав увагу, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Капіталресурс» заперечило проти апеляційної скарги, заявляло що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

27 серпня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу №175/4210/17; 17 вересня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

21 вересня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

15 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду призначено справу до апеляційного розгляду на 1650год 10 листопада 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

14 серпня 2006року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №б/н, згідно з яким останній отримав кредит, проте взятих на себе зобов`язань не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2018року по справі №175/4210/17 позов Банку було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 серпня 2006року у розмірі 35455,76грн, яка складається з: 15393,98грн заборгованість за кредитом, 8042,99грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 9854,23грн заборгованість за пенею, 500,00грн штраф (фіксована частина), 1664,56грн штраф (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00грн.

31 травня 2018року на виконання вищевказаного рішення суду Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видно виконавчий лист №2-175/4210/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 35455,76грн.

Виконавчий лист було пред`явлено Банком для примусового виконання та відкрито виконавче провадження № 56967731. Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 червня 2020року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження після 25 червня 2020року виконавчий лист №2-175/4210/17 на примусовому виконанні не перебував.

22 серпня 2025року між АТ КБ «Приватбанк» як клієнтом та ТОВ «Капіталресурс» як фактором укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким клієнт відступив належні йому права вимоги, а саме права вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань.

За змістом витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 9 від 18 вересня 2025року, відповідно до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025року АТ КБ «Приватбанк» відступило ТОВ «Капіталресурс», зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

На запит ТОВ «Капіталресурс» щодо наявності у АТ КБ «Приватбанк» оригіналів виконавчих листів та постанов про завершення виконавчого провадження відповідно до реєстру за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025року Банк 18 березня 2026року надав відповідь, в якій повідомив, що оригінали документів (які надійшли до Банку в період до 05 жовтня 2025року включно) знаходились на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05 жовтня 2025року під час ракетного обстрілу з боку рф.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Замінюючи стягувача у виконавчому листі та видаючи дублікат виконавчого листа, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги АТ КБ «Приватбанк» до боржника ОСОБА_1 щодо виконання виконавчого листа №2-175/4210/17 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та оригінал виконавчого листа вважається втраченим, що перешкоджає реалізації ТОВ «Капіталресурс» його прав як стягувача.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зі змісту статті 55 ЦПК України вбачається, що заміна особи на правонаступника можлива у таких випадках: у разі смерті фізичної особи; у разі припинення юридичної особи; у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні; в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні норми містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України від 02 червня 2016року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

До відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.

Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З огляду на зазначені норми матеріального права заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону № 1404-VIII, з урахуванням статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання.

Поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Як встановлено судом, відбулася заміна сторони (стягувача) у виконавчому листі з ПАТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «Капіталресурс», шляхом укладення договору факторингу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому листі № 2-175/4210/17 від 31 травня 2018року з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс».

Щодо видачі дубліката виконавчого листа, то як вірно зазначив місцевий суд, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання /підпункт 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України/.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців /частина перша статті 12 Закону № 1404-VIII/.

Заразом, згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Встановлено, що постановою державного виконавця від 25 червня 2020року у виконавчому провадженні № 56967731 виконавчий документ (виконавчий лист №2-175/4210/17 від 31 травня 2018року) було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Тож, трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був перерваний та після його переривання встановлений з дня його повернення - з 25 червня 2020року.

Водночас, в період дії строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після його переривання, а саме 24 лютого 2022 року, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Та, Законом України № 2129-IX від 15 березня 2022року розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2 , за змістом якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Тобто, оскільки з 24 лютого 2022 року В Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу, та враховуючи, що на період до припинення або скасування воєнного стану тимчасово перериваються визначені Законом № 1404-VIII строки, в тому числі і строки, передбачені частиною першою статті 11 цього Закону, то станом на дату звернення ТОВ «Капіталресурс» до суду з заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа (26 червня 2026року) строк пред`явлення виконавчого листа №2-175/4210/17 від 31 травня 2018року до виконання не сплив.

З огляду викладене колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про звернення Товариства з заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа поза межами строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання заявником достатніх доказів втрати виконавчого документа слід зазначити, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата; та сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021року у справі №2-1316/285/11, від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц). Заявник на підтвердження втрати виконавчого документа надав суду відповідь АТ КБ «Приватбанк» від 18 березня 2026року, яка була надана на запит Товариства щодо наявності у Банку оригіналів виконавчих листів відповідно до реєстру за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025року, та в якій Банк повідомив, що оригінали документів (які надійшли до Банку в період до 05 жовтня 2025року включно) знаходились на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05 жовтня 2025року під час ракетного обстрілу з боку рф. Тож, заявник надав суду докази на підтвердження втрати виконавчого листа.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про видачу дубліката виконавчого листа № 2-175/4210/17 від 31 травня 2018року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026року.

Судді: