Постанова № 141385925 у справі № 338/1279/26 від 10.11.2026

Справа № 338/1279/26

Провадження № 22-ц/4808/2163/26

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» на заочне рішення Богородчанськогого районного суду в складі судді Шишка О.А., ухвалене 02 вересня 2026 року в с. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2026 представник ТОВ «Макс Кредит» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 12 січня 2026 року між сторонами укладено електронний договір кредитної лінії №00-10853153, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на строк 360 днів комісією за видачу кредиту 20% від суми кредиту, зі стандартною процентною ставкою 0,94% в день. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 8000,00 грн на платіжну картку позичальника. Позивачем 13.04.2026 на електронну адресу відповідача була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка була проігнорована відповідачем.

Натомість ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок цього утворилась заборгованість, яка становить 14 746,57 грн, з яких: 7564,50 грн - заборгованість за кредитом; 3342,17 грн - заборгованість за процентами, 3200,00 грн - заборгованість зі штрафів, 639,90 грн - заборгованість по комісії.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Макс Кредит» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду від 02 вересня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10853153 від 12 січня 2026 року в розмірі 9317 гривень 75 копійок, яка складається з: 6462 гривні 50 копійок заборгованості за тілом кредиту; 2855 гривень 25 копійок заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» 1682 гривні 26 копійок судового збору та 2527 гривень 44 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 5428,82 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, якм зазначені позовні вимоги задовольнити.

Вказує, що суд встановив, що пунктом 1.6 кредитного договору передбачена одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 20 % суми кредиту - 1600,00 грн, однак дійшов необгрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати цієї комісії. На думку скаржника, висновок суду, про те, що комісія не пов`язана з наданням окремої додаткової або супутньої послуги, а є платою за виконання основного обов`язку кредитодавця з видачі кредитних коштів, ґрунтується на неправильному тлумаченні умов договору та положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі сторони прямо та недвозначно визначили правову й економічну природу відповідного платежу, встановивши, що комісія за надання кредиту - одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. Базою її розрахунку є сума кредитного ліміту, а комісія визначається як фіксований відсоток від суми кредиту. Більше того, договір прямо передбачає, що у будь-якому разі комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця. При цьому скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23, відповідно до якого встановлення одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту саме по собі не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що неправильний висновок суду щодо комісії призвів до безпідставного самостійного перерозподілу судом фактично здійснених відповідачем платежів, зміни їх призначення та помилкового визначення залишку заборгованості за кредитом і процентами. При цьому звертає увагу, що відповідач взагалі не подав відзиву, контррозрахунку чи будь-яких доказів, які спростовували б розрахунок позивача.

Щодо нарахування штрафів зазначив, що Законом України №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, відповідно до якої законодавець прямо пов`язав звільнення споживача від відповідальності за прострочення, у тому числі від сплати штрафу та пені, з договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-IX. Спірний договір укладено 12.01.2026, тобто більш як через два роки після набрання чинності Законом №3498-IX та після завершення передбаченого ним тридцятиденного перехідного строку. Однак, суд обмежився застосуванням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не здійснив системного аналізу співвідношення зазначеної норми із пізнішим спеціальним законодавчим регулюванням споживчого кредитування та не надав відповіді на відповідні доводи позивача.

Крім того, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд з власної ініціативи зменшив їх розмір із 7000,00 грн до 4000,00 грн, після чого застосував пропорцію часткового задоволення позову та присудив 2527,44 грн. Водночас самим оскаржуваним рішенням встановлено, що відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розміру витрат не скористався. Матеріали справи не містять заявленого відповідачем клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу та доказів їх неспівмірності.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд врахував, що позивач зараховував частину внесених відповідачем коштів на погашення комісії, обов`язок зі сплати якої відсутній. Тому здійснені відповідачем платежі підлягають перерахунку та зарахуванню на погашення правомірно нарахованих процентів і тіла кредиту. Таким чином, після правильного зарахування здійснених відповідачем платежів заборгованість за договором становить: 6462,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2855,25 грн - заборгованість за процентами. Крім того, Спірний кредитний договір укладено 12 січня 2026 року, а штраф нараховано за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану. Тому нарахований позивачем штраф у розмірі 3200 грн підлягає списанню, а позовна вимога про його стягнення задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не повністю погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 12 січня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 00-10853153 за допомогою веб-сайту (https://treba.krеdit), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 8000.00 (вісім тисяч нуль копійок) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «07» січня 2027 р.

Пунктами 1.5.1 та 1.5.2 передбачено, що стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки). 1.5.2. Знижена процентна ставка становить 0,42% (нуль цілих 42 сотих) від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту).

Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1600.00 (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.10 Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: "12"січня 2026 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 8000.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 400,00 грн.; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 800,00 грн.; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1200,00 грн.; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 800,00 грн.; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 800,00 грн. У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього Договору не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін (п.6.4 договору).

Відповідно до листа ТОВ «Профітгід» в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 12.01.2026 було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувачана масковану платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 8000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача станом на 21 липня 2026 року становить 14746,57 грн, з яких: 7564,50 грн - заборгованість за кредитом, 3342,17 грн -заборгованість за процентами, 639,00 грн - заборгованість по комісії, 3200,00 грн - штрафні санкції.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що 12 січня 2026 року між сторонами було укладено та підписано в електронній формі договір про кредитну лінію №00-10853153, що узгоджується з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Макс Кредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вже було встановлено судом, договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з розрахунку заборгованості 27 січня 2026 року, відповідачем було внесено платіж в розмірі 985,00 грн, 10 лютого 2026 року - 1700,00 грн, 27 лютого 2026 року - 1386,60 грн, а всього 4071,60 грн за рахунок яких було погашено частину одноразової комісії за видачу кредитних коштів, проценти за користування кредитом, а також тіло кредиту.

У період з 28.02.2026 року по 13.04.2026 року (включно) відповідачем не вносились кошти на погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим, проценти за користування кредитним коштами нараховувались за стандартною процентною ставкою 0,94% за кожен день користування кредитом та становлять 3342,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

В пункті 1.6 кредитного договору від 12 січня 2026 року встановлено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1600.00.

Відтак, суд першої інстанції помилково зменшив нараховану позивачем суму процентів та тіла кредиту, не врахувавши, що зазначені платежі були враховані ТОВ «Макс Кредит» у розрахунку заборгованості та спрямовані на погашення нарахованих процентів за відповідні періоди, одноразової комісії передбаченої умовами договору, а також частково на погашення основної суми боргу, що відображено у розрахунку заборгованості за договором.

Щодо стягнення позивачем з відповідача штрафних санкцій в розмірі 3200,00 грн, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Договір про надання кредиту укладено 12 січня 2026 року під час дії воєнного стану, а тому на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, нарахування ТОВ «Макс Кредит»» штрафів є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають оскільки, суперечать вимогам закону.

З огляду на встановлені обставини, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № №00-10853153 від 12 січня 2026 року становить 11 546,57 грн: з яких: 7564,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3342,17 грн - заборгованість за відсотками, 639,90 грн - заборгованість по комісії.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Макс Кредит» слід задовольнити частково, рішення Богородчанського районного суду від 02 вересня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованості за кредитним договором, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10853153 від 12 січня 2026 року у розмірі 11 546,57 грн: з яких: 7564,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3342,17 грн - заборгованість за відсотками, 639,90 грн - заборгованість по комісії.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак, з ОСОБА_1 належить стягнути на користь ТОВ «Макс Кредит» 2084,66 грн судових витрат, понесених в суді першої інстанції, та 3126, 00 грн судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи.

Тому суд незалежно від наявності клопотання іншої сторони про зменшення судових витрат, які підлягають до розподілу, має право застосувати передбачені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії та оцінити обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, в питанні пропорційності їх розміру порівняно з предметом спору, значення справи для сторін та їх процесуальної поведінки.

Відтак, колегія суддів при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу враховує критерії пропорційності, співмірності та розумності таких витрат, складність справи, обсяг виконаної представником роботи та результат її розгляду. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» задовольнити частково.

Заочне рішення Богородчанського районного суду від 02 вересня 2026 року змінити, збільшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10853153 від 12 січня 2026 року з 9 317,75 грн до 11 546,57 грн: з яких: 7564,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3342,17 грн - заборгованість за відсотками, 639,90 грн - заборгованість по комісії.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» 2084,66 грн витрат по оплаті судового збору у суді першої інстанції та 3126,00 грн витрат по оплаті судового збору в апеляційному суді, а також 3000,00 грн витрат, понесених на правову допомогу в суді першої інстанції.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева