Рішення № 141386108 у справі № 161/13021/26 від 02.11.2026

Справа № 161/13021/26

Провадження № 2/161/6576/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.,

при секретарі - Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 189465. Відповідно до умов договору, відповідач отримав позику у розмірі 7500 грн., строк надання позики - 15 днів, процентна ставка - 0,01 % в день, комісія - 14,86 % від суми позики, що становить 1114,50 грн.

Всупереч умов договору № 189465 від 15.03.2025 року, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс», укладений Договір факторингу № 23072025, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за договором № № 189465 від 15.03.2025 року.

Таким чином, вказує, що сума боргу перед позивачем становить 23625 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7500 грн.; заборгованість за відсотками - 10,50 грн., заборгованість за комісією - 1114,50 грн. та заборгованість по штрафним санкціям - 15000 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 23625 грн., згідно договору позики № 189465 від 15.03.2025 року та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає частково, а саме не визначає в частині стягнення штрафних санкцій.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, 15.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 189465. Відповідно до умов договору, відповідач отримав позику у розмірі 7500 грн., строк надання позики - 15 днів, процентна ставка - 0,01 % в день, комісія - 14,86 % від суми позики, що становить 1114,50 грн. Даний договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.

Згідно платіжної інструкції від 15.03.2025 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» підтвердило, здійснення переказу коштів на номер платіжної картки відповідача у сумі 7500 грн.

Таким чином, ТОВ «Сіроко Фінанс» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за договором позики, надавши йому позику, шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв`язку із цим, у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ «Сіроко Фінанс» у розмірі 23625 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7500 грн.; заборгованість за відсотками - 10,50 грн., заборгованість за комісією - 1114,50 грн. та заборгованість по штрафним санкціям - 15000 грн.

Крім того, 23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс», укладений Договір факторингу № 23072025, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за договором № № 189465 від 15.03.2025 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7500 грн., по процентам в розмірі 10,50 грн. та комісії в розмірі 1114,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем штрафних санкцій в розмірі 15000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штрафні санкції за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором позики № 189465 від 15.03.2025 року в розмірі 15000 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 189465 від 15.03.2025 року, у розмірі 8625 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 7500 грн., заборгованості по процентах - 10,50 грн., комісії - 1114, 50 грн.

Отже, ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, не повернув суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 8625 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 6000 грн. підтверджується: договором про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026 року, копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, актом на підтвердження факту надання правової допомоги № 189465 від 31.03.2026 року, додатковою угодою №№ 189465 від 31.03.2026 року до договору про надання правової допомоги, детальним описом робіт.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 971 грн. 77 коп. пропорційно частині задоволених вимог (36,50 %).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 189465 від 15.03.2025 року в розмірі - у розмірі 8625 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 7500 грн., заборгованості по процентах - 10,50 грн., комісії - 1114, 50 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі - 971 (дев`ятсот сімдесят один) грн. 77 коп. та правничої допомоги в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.