Рішення № 141386243 у справі № 161/19219/26 від 04.11.2026

Справа № 161/19219/26

Провадження № 2-а/161/245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Денис О.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Кононенка Юрія Володимировича про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив скасувати постанову винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Кононенком Ю.В. серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначає, що 01.08.2026 року він, керуючи ТЗ MERCEDES-BENZ GLE 250 НОМЕР_1 , їхав по місті Луцьку, по вулиці Шевченка. Біля будинку № 21 був розміщений незаконний блок - пост, та на вимогу працівника ТЦК він зупинився. Працівник ТЦК вимагав документи, ОСОБА_1 запитав, чи є у них наказ коменданта, працівник ТЦК пішов за наказом, коли прийшов, то сказав, якщо ОСОБА_1 не надасть документи то його витягнуть з машини. ОСОБА_1 , в свою чергу, сказав, якщо є така необхідність то вийде сам. В подальшому, він відстібнув пасок безпеки. Перед ОСОБА_1 дві машини поїхали, і інший працівник ТЦК вказав рукою, щоб ОСОБА_1 під`їхав та зупинився. Коли ОСОБА_1 під`їжджав 5-7м, його ще раз зупинив працівник ТЦК та поліції. ОСОБА_1 відповідно надав військовий квиток працівнику ТЦК, який зупиняв його першим.

Інспектор, перевіривши ОСОБА_1 по номерному знаку авто, підійшов до нього, та почав вимагати посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційний документ на ТЗ та поліс ОСЦВ.

На питання ОСОБА_1 про причину надання документів і чи є підозра його у вчиненні правопорушення, другий працівник ТЦК рвав ручку дверці автомобіля та обзивав ОСОБА_1 та його дітей, ображаючи честь і гідність, а поліцейський грубо відповів та сказав, що складе постанову про порушення.

Звертає увагу суду на ряд процесуальних порушень, які були допущені під час винесення оскаржуваної постанови, а саме відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, безпідставної відмови у відкладенні розгляду справи, не ознайомлення його з доказами та й взагалі - відсутність складу правопорушення

Вважає вищевказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. За наведених обставин, просить визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, провадження у даній справі закрити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.8).

21.09.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними в позовній заяві, та вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення (а.с. 13-16). Представник відповідача також вказує, що факт вчинення позивачем правопорушення зафіксований на відеозаписах з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського УПП у Волинській області, які долучені до матеріалів справи, та є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Під час розгляду справи, позивачу роз`яснено його права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відтворивши відео диск, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.09.2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Кононенко Ю.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень (а.с. 18).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 01.09.2026 року о 16:32 годин в місті Луцьк, вулиця Шевченка, будинок 21, ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки.

Своїми діями порушив вимоги 2.3 в ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

За змістом ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 в ПДР у передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом досліджено відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейських УПП у Волинській області ДПП, який було долучено до відзиву на позовну заяву (а.с. 20).

Так з переглянутого судом відеозапису події слідує, що позивач дійсно керуючи транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки, хоч транспортний засіб ТЗ MERCEDES-BENZ GLE 250 НK 3040 НК обладнаний такий засобом пасивної безпеки.

Факт того, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки, не оспорювався ним як під час спілкування з працівниками поліції, так і в позовній заяві. Позивачем оспорюється законність процедури оформлення матеріалів справи.

Судом не приймається до уваги посилання позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки наявний відеозапис з нагрудної камери поліцейського № 475670, на якому зафіксований факт порушення позивачем п. 2.3 «в» ПДР, а також на даному відеозаписі ОСОБА_1 неодноразово підтверджує власними поясненнями факт керування автомобілем, будучи не пристебнутим ременем безпеки, однак, просить постанову не виносити, а обмежитись усним зауваженням, оскільки керував не пристебнутим ременем на незначній відстані (5-10 м).

Крім того, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, позивачу поліцейським було надано роз`яснення про можливість звернення до відділу ІТ УПП у Волинській області ДПП для ознайомлення з відеозаписом.

Також, суд вертає увагу, що на відео зафіксовано повідомлення поліцейського по суті правопорушення; роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП, початок розгляду справи про а/п відносно позивача; розгляд справи на місці згідно зі ст. 279-283 КУпАП та винесення постанови у законний спосіб.

Крім того, факт неналежної поведінки працівника ТЦК, не свідчить про протиправність винесеної постанови та протиправні дії поліцейського.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки відповідач належними та допустимим доказами довів суду факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а перевіряючи доводи позову суд не знайшов суттєвих процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, є повністю обґрунтованим.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року, про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень, є законною та обґрунтованою, а тому, позовну заяву необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову, без змін.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Кононенко Юрія Володимировича про скасування постанови, - залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Кононенком Ю.В. серії ЕНА №7814721 від 01.09.2026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 09 листопада 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Т.А. Антіпова