Рішення № 141386281 у справі № 161/11561/26 від 11.11.2026

Справа № 161/11561/26

Провадження № 2/161/6037/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вказана вище позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Договір № 527289-КС-001 про надання кредиту в електронній формі.

Згідно з умовами вказаного договору сума кредиту становила 11 000,00 грн, строк кредитування - 16 тижнів (до 18 червня 2025 року); стандартна процентна ставка: 1% на день (фіксована); одноразова комісія за видачу кредиту: 2 200,00 грн.

Надалі, 25 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 527289-КС-001, відповідно до умов якої суму кредиту було збільшено на 7 000,00 грн (загальний розмір неповернутого кредиту склав 15 078,02 грн), комісія за надання додаткової суми кредиту становила 1 400,00 грн, а строк кредитування було продовжено до 10 жовтня 2025 року.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення коштів та сплати нарахованих процентів, у зв`язку з чим станом на 05 травня 2026 року заборгованість становить 24 360,27 грн, з них:

9 863,16 грн - сума заборгованості по тілу кредиту;

6 904,10 грн - сума заборгованості по відсотках за користування кредитом;

0,00 грн - сума заборгованості по комісії;

0,00 грн - сума заборгованості по штрафах;

7 593,01 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2026 провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не надано.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 527289-КС-001 про надання кредиту в електронній формі.

Згідно з умовами вказаного договору сума кредиту становила 11 000,00 грн, строк кредитування - 16 тижнів (до 18 червня 2025 року); стандартна процентна ставка: 1% на день (фіксована); одноразова комісія за видачу кредиту: 2 200,00 грн.

Надалі, 25 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 527289-КС-001, відповідно до умов якої суму кредиту було збільшено на 7 000,00 грн (загальний розмір неповернутого кредиту склав 15 078,02 грн), комісія за надання додаткової суми кредиту становила 1 400,00 грн, а строк кредитування було продовжено до 10 жовтня 2025 року.

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором UA-1719, Додаткову угоду № 1 до вказаного Договору - також (UA-8040).

На підтвердження укладення договору, додаткової угоди та видачі коштів позивачем надано оферти, паспорти споживчного кредиту, акцепти, візуальну послідовність дій та докази перерахування коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_1 (первинний кредит 11 000,00 грн та додаткові кошти 7 000,00 грн, а всього видано 18 000,00 грн).

Тобто позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення коштів та сплати нарахованих процентів, у зв`язку з чим станом на 05 травня 2026 року заборгованість становить 24 360,27 грн, з них:

9 863,16 грн - сума заборгованості по тілу кредиту;

6 904,10 грн - сума заборгованості по відсотках за користування кредитом;

0,00 грн - сума заборгованості по комісії;

0,00 грн - сума заборгованості по штрафах;

7 593,01 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Таким чином, факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

За умовами Договору від 26.02.2025 року та Додаткової угоди № 1 від 25.04.2025 року відповідачу було надано кредитні кошти в загальному розмірі 18 000,00 грн (11 000,00 грн + 7 000,00 грн). За період дії договору відповідачем здійснено часткове погашення тіла кредиту в сумі 8 136,84 грн. Таким чином, залишок непогашеної основної суми боргу (тіла кредиту) становить: 18 000,00 грн - 8 136,84 грн = 9 863,16 грн. Вимога в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 9 863,16 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2.4 Договору та умов Додаткової угоди № 1 процентна ставка за кредитом становить 1% на день. Вказаний розмір процентної ставки повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-IX від 09.12.2023), яким з 24.12.2023 року встановлено граничний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні не більше 1% на день. Нарахування процентів здійснювалося позивачем на фактичний залишок суми кредиту за період фактичного користування кредитом в межах визначеного договором строку (до 10.10.2025 року). Після закінчення строку дії договору (10.10.2025 року) нарахування звичайних процентів позивачем було припинено, що відповідає усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема у справі № 444/9519/12). Всього за період дії договору позивачем було нараховано процентів на загальну суму 26 523,65 грн. З урахуванням здійснених відповідачем сплачених платежів у рахунок процентів в сумі 19 619,55 грн, залишок непогашених процентів становить: 26 523,65 грн - 19 619,55 грн = 6 904,10 грн. Суд перевірив помісячний та щоденний розрахунок нарахованих процентів на фактичний залишок тіла кредиту за фіксованою ставкою 1% в день і встановив його арифметичну правильність. Відтак, вимоги про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 6 904,10 грн підлягають задоволенню.

Договором від 26.02.2025 року (п. 2.5) та Додатковою угодою № 1 від 25.04.2025 року (п. 5) було передбачено сплату одноразової комісії за видачу кредиту та видачу додаткової суми кредиту у розмірі 2 200,00 грн та 1 400,00 грн відповідно (всього 3 600,00 грн). Зазначені комісії є одноразовими, прямо визначені умовами укладеного між сторонами договору та включені до графіків платежів, що відповідає ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19. Як вбачається з розрахунку заборгованості та довідки позивача, нарахована одноразова комісія у розмірі 3 600,00 грн була повністю сплачена відповідачем під час внесення періодичних платежів (сплачено 3 600,00 грн), у зв`язку з чим заборгованість по комісії становить 0,00 грн та позивачем до стягнення не заявляється.

Позивачем заявлено до стягнення 7593,01 грн заборгованості за процентами/нарахуваннями відповідно до ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитора неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором за таке прострочення. Оскільки спірне прострочення відбулося у період дії воєнного стану, нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат чи інших процентів відповідальності за ст. 625 ЦК України у розмірі 7 593,01 грн є неправомірним та суперечить імперативним приписам закону. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову становила 24 360,27 грн. Судом задоволено вимоги на суму 16 767,26 грн, що становить 68,83% (16 767,26 / 24 360,27 * 100). При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З урахуванням пропорційного задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 832,53 грн (2 662,40 грн * 68,83%).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Із наданих суду доказів неможливо встановити які саме послуги були надані адвокатом, скільки часу було затрачено на їх виконання та яка їх вартість.

Відтак, враховуючи, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості є основною його господарською діяльністю, обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-268, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним Договором № 527289-КС-001 від 26 лютого 2025 року в розмірі 16 767 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 26 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1 832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) гривні 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», юридична адреса: бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 11.11.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК