справа № 166/1754/26
провадження № 2/166/1059/26
категорія: 38
РІШЕННЯ
іменем України
10 листопада 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., з участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - Банк) 24 вересня 2026 року звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг "Monobank" з відкриттям поточного рахунку з встановленим кредитним лімітом.
ОСОБА_1 , отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого заборгувала Банку 11116 грн 94 коп., з яких: 9670 грн 92 коп. - тіло кредиту, 1446 грн 02 коп. - пеня/штрафи.
Представник Банку просить стягнути з ОСОБА_1 11116 грн 94 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" та судові витрати.
Ухвалою суду від 12.10.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, надано відповідачці строк для подання відзиву, призначено судовий розгляд на 08 год 45 хв 10 листопада 2026 року.
Відповідачка, отримавши 24 жовтня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження від 12.10.2026 у встановлений судом строк відзив на позов не подала, в зв`язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд установив, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома.
Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, споживач ознайомлений з ними та погодився на їх застосування, особливо за умов, коли ці Умови та Тарифи постійно змінюються.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи установлено, що 26 жовтня 2023 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Відповідно до підписаної анкети-заяви, відповідачка просила Банк відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.
В анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням monobank/ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Також відповідачка погодилася, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Погодилася з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг "Monobank", з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність.
Згідно із запевненням клієнта до договору про надання банківських послуг monobank, ОСОБА_1 своїм власним підписом УЕП в мобільному додатку підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, а також своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування її рахунків, розміщення вкладів, отримання споживчого кредиту тощо, а також підтвердила укладання нею договору, зобов`язалася виконувати умови договору, підтвердила, що інформація, передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надана їй шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті.
Відповідно до руху коштів по картці ОСОБА_1 за період з 26.10.2023 до 19.08.2026 заборгованість відповідачки становить 11116 грн 94 коп., сума витрат за період - 32934 грн 12 коп., сума зарахувань за період - 31523 грн 72 коп.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 26.10.2023, наданого позивачем, станом на 19 серпня 2026 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 становить 11116 грн 94 коп., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9670 грн 92 коп., штрафи - 1446 грн 02 коп.
Також з руху коштів по карті та розрахунку заборгованості установлено, що позивачем нараховано відповідачці відсотків за користування кредитом у сумі 6486 грн 95 коп.
У силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення заборгованості, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, покликався також на Умови та правила, розміщені на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua.
Однак, вказані "Умови та правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" до матеріалів справи представником позивача не надано, в зв`язку з чим у суду відсутня можливість перевірити їх умови та докази ознймомлення відповідачки з ними.
У своїй постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.
Крім того, розміщення зазначених документів на сайті також не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що вказано і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), що підтверджено представником позивача при розгляді цієї справи.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов`язку самостійно з`ясовувати зміст кредитного договору.
Аналізуючи розрахунок заборгованості за кредитним договором, рух коштів по картці відповідачки та зміст заявлених вимог, суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за кредитним договором складається з повністю використаного ОСОБА_1 кредитного ліміту в розмірі 6800 грн та суми овердрафту - 2870 грн 92 коп., що разом складає 9670 грн 92 коп.
Суд зауважує, що заборгованість по тілу кредиту не може бути більшою за встановлений Банком кредитний ліміт, який згідно з рухом коштів по картці від 19.08.2026 при підписанні Анкети-заяви до Договору про надання банківських був встановлений у розмірі 7000 грн, який 06 липня 2024 року був зменшений до 6800 грн.
Так, до тіла кредиту відносяться кошти, які позичальник безпосередньо отримав в банку чи іншій фінансовій установі. До тіла кредиту не можуть включатися відсотки, чи інші платежі, визначені Законом України "Про споживче кредитування".
З аналізу розрахунку заборгованості за кредитним договором та руху коштів по картці установлено, що заборгованість по тілу кредиту збільшувалась, зокрема за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачці кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених відсотків. Таким чином, відсотки за користування кредитом нараховувались позивачем від суми тіла кредиту, з урахуванням прострочених відсотків.
За наведених обставин, заявлена до стягнення сума 6486 грн 95 коп. із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9670 грн 92 коп. не є заборгованістю за тілом кредиту, як вказує позивач, оскільки вона сформована за рахунок нарахованих та списаних в односторонньому порядку відсотків за користування кредитним лімітом.
Зважаючи на те, що до тіла кредиту позивачем безпідставно включено відсотки за користування кредитом у розмірі 6486 грн 95 коп., а також беручи до уваги, що позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, анкета-заява № б/н від 26.10.2023 не містить домовленості сторін про автоматичне списання в односторонньому порядку відсотків за користування кредитом поза межами кредитного ліміту, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненні з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 26.10.2023 в розмірі 3183 грн 97 коп. (9670,92-6486,95), яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею/штрафами суд зазначаєщо відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи наведене, боржник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Санкції за ст. 625 ЦК України, пеня, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Згідно з наведеним позивачем розрахунком останнім визначено штрафи за порушення відповідачкою грошового зобов`язання за Кредитним договором в розмірі 1446 грн 02 коп.
За наведених обставин, враховуючи, що дані штрафи позивачем нараховано після 24 лютого 2022 року, дія воєнного стану з моменту укладення договору до розгляду справи у суді не припинялася, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 762 грн 53 коп. (3183,97/11116,94*2662,4).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст.526, 549, 610, 611, 625, 629, 639, 1048-1050 ЦК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 97 (дев`яносто сім) копійок заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 26 жовтня 2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 762 (сімсот шістдесят дві) гривні 53 (п`ятдесят три) копійки судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство "Універсал Банк", код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул.Автозаводська, 54/19;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун