Рішення № 141386395 у справі № 168/845/26 від 11.11.2026

Справа № 168/845/26

Провадження № 2/168/576/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Малюти А.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Сулеви Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» - Пількевич Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не викликалися,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13660-03/2026 від 06 березня 2026 року в розмірі 24 653,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка отримала кредит у розмірі 14 000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо повернення коштів, станом на 08 жовтня 2026 року утворилась заборгованість, яка складається з: 13 900,00 грн - залишок за основним боргом (тілом кредиту); 3 753,00 грн - заборгованість за процентами; 7 000,00 грн - штрафні санкції. Також представник позивача просила стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідачка подала відзив на позов, у якому просила суд задовольнити позов лише частково. У своєму відзиві вона зазначила, що нарахування штрафу в розмірі 7 000,00 грн суперечить вимогам чинного законодавства щодо звільнення позичальників від відповідальності у період дії воєнного стану. Крім того, відповідач заперечувала проти нарахування процентів, посилаючись на відсутність деталізованого поденного розрахунку, та просила зарахувати раніше сплачену нею комісію в розмірі 1 244,46 грн на погашення тіла кредиту, вважаючи її стягнення неправомірним. Також відповідач вказала на завищений та неспівмірний розмір витрат на правничу допомогу.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій заперчила позицію відповідачки. Зазначила, що факт укладення договору та отримання коштів визнається самою відповідачкою та підтверджується здійсненими нею платежами. Щодо комісії позивач зазначив, що сума 1 244,46 грн була сплачена добровільно в межах погодженого сторонами графіка як акційний перший платіж і до поточних позовних вимог не включалася, а встановлення комісії відповідає статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Позивач підкреслив, що нарахування процентів є арифметично обумовленим та здійснювалося суворо в межах договірного строку на фактичний залишок боргу. Тому просила позов задовольнити в повному обсязі.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в позові просила розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без участі сторони позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідачка будь-яких заяв не подавала.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26 жовтня 2026 року суд відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачці запропонував надати протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву. А також встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та заперечень. Заперечень щодо розгляду справи без виклику сторін до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Фактичні обставини, встановлені Судом.

Судом встановлено, що 06 березня 2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі через особистий кабінет на вебсайті Товариства було укладено Договір про надання кредиту № 13660-03/2026. Договір з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y878.

Строк кредиту 120 днів. Кінцева дата повернення коштів - 03 липня 2026 року. За користування кредитними коштами договором встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,90% за кожен день користування (орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 572,74%). Одноразова комісія за надання кредиту - 1 400,00 грн, яку з урахуванням акційної знижки у розмірі 11,11% для першого платіжного періоду було зменшено до 1 244,46 грн та повністю сплачено відповідачкою 04 квітня 2026 року.

Зазначений договір підписаний сторонами добровільно, у повній відповідності з

Позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» про перерахування коштів 06 березня 2026 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

З 06 березня 2026 року по 04 травня 2026 року нарахування процентів здійснювалось у розмірі 112,00 грн на день, що становить 0,8% в день від початкового тіла кредиту (14 000,00 грн). 04 травня 2026 року відповідач здійснила часткове погашення тіла кредиту в розмірі 100,00 грн, внаслідок чого залишок заборгованості за основним боргом (тілом) зменшився до 13 900,00 грн. Починаючи з 05 травня 2026 року, позивач здійснював нарахування процентів на фактичний залишок тіла кредиту у розмірі 125,10 грн на день, що відповідає ставці 0,9% в день від суми 13 900,00 грн.

Станом на 08 жовтня 2026 року загальний розмір нарахованих та не сплачених відповідачем процентів за весь період фактичного користування грошовими коштами склав 3 753,00 грн.

Згідно з матеріалами справи, позичальник належним чином не виконала свої договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту та плати за його користування, у зв`язку з чим станом на 08 жовтня 2026 року утворилася заборгованість перед Кредитором в розмірі 24 653,00 грн. З яких 13 900,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 753,00 грн - заборгованість за процентами; 7 000,00 грн - штрафні санкції.

Досудова вимога про погашення боргу, направлена позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, була залишена останньою без реагування та виконання.

Оцінка Суду

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачкою, підписання договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредитів, які він не виконав в повному обсязі.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення вимог статей 526, 530, 1054 ЦК України та умов вказаного Договору відповідачка неналежно виконала договірні зобов`язання. Прострочила платежі, згідно з умовами договору та не повернула грошові кошти.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані ТОВ «Споживчий кредит» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення електронного кредитного договору з відповідачкою. Оскільки такий договір містить електронний підпис відповідачки з одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів та комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 3 753,00 грн, суд вважає її повністю законною та обґрунтованою. Позивачем до позовної заяви долучено Деталізований розрахунок заборгованості, який містить вичерпні відомості про календарні періоди, суму залишку основного боргу та застосовану ставку. Наданий розрахунок є чітким, послідовним та арифметично коректним.

Суд зазначає, що наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості є цілком достатньо для визнання нарахування процентів правильними та їх стягнення, оскільки з його змісту чітко вбачається, що нарахування здійснювалося виключно на фактичний залишок неповерненого тіла кредиту і виключно в межах визначеного договором строку - з 06 березня 2026 року по 03 липня 2026 року. Після настання кінцевої дати договору нарахування процентів позивачем було повністю припинено, що свідчить про відповідність дій кредитора правовим позиціям Верховного Суду щодо заборони стягнення договірних процентів поза межами строку кредитування. Відповідач, заперечуючи проти суми відсотків, не надала суду жодного альтернативного розрахунку, який би спростовував дані позивача, а тому її твердження в цій частині є безпідставними та не приймаються судом.

Стосовно клопотання відповідача про зарахування сплаченої комісії в розмірі 1 244,46 грн у рахунок погашення тіла кредиту, суд не знаходить підстав для його задоволення. Даний платіж був здійснений відповідачем добровільно 04 квітня 2026 року на виконання узгодженого сторонами Графіка платежів. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19, включення комісій до загальних витрат за споживчим кредитом є допустимим. Оскільки умови договору в цій частині не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а сума не заявляється позивачем до стягнення, у суду відсутні правові підстави для перерахунку закритих минулих платежів у межах цього провадження.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір укладений між сторонами 06 березня 2026 року. Тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафних санкцій.

Відтак, оскільки стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки цих коштів в розмірі 7 000,00 грн.

Суд вважає, що представник позивача надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачкою узятих на себе зобов`язань за Договором щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача в цій частині підлягає судовому захисту.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково на загальну суму 17 653,00 грн. Що становить 71,60 % від ціни позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., представник позивача надала: договір про надання правової допомоги від 21 вересня 2026 року № 44022416, додаткову угоду № 13660-02/2026 до Договору № 44022416 про надання правничої допомоги від 21 вересня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8100/10 від 20 грудня 2021 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 16 жовтня 2026 року, детальний опис робіт від 21 вересня 2026 року.

Враховуючи клопотання відповідачки та, що позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Що становить 4 296,00 грн. (6 000,00 грн * 71,60 / 100).

З цих підстав, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 906,28 грн. судового збору (2 662,40 грн * 71,60 / 100).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України,

статтями 526, 611, 1054 ЦК України,

суд

УХВАЛИВ:

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» - Пількевич Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (р/р НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ") заборгованість за Кредитним договором № 13660-03/2026 від 06 березня 2026 року у розмірі 17 653,00 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) гривні, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 900,00 (тринадцять тисяч дев`ятсот) гривень, заборгованість за нарахованими процентами 3 753,00 (три тисячі сімсот п`ятдесят три) гривні.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1906 (одна тисяча дев`ятсот шість гривень 28 копійок) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 296,00 (чотири тисячі двісті дев`яносто шість) гривень.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Повне рішення ухвалене і надруковане 11 листопада 2026 року, перебуваючи в нарадчій кімнаті, в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», 03150, м. Київ, вул. Фізкультури,30 В, Код ЄДРПОУ: 44022416

Представник позивача: Пількевич Тетяна Анатоліївна, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя А.В.Малюта