Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4661/26
Провадження № 2/279/3006/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/4661/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,
ВСТАНОВИВ:
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 червня 2026 року звернулася до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом від 05 червня 2026 року за вих. № 238/02-14/52/2026 їй було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (номер запису 3451664 від 12 липня 2006 року). Зазначене обтяження внесено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 908572 від 15 липня 2003 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Коростенського міського управління юстиції. Арешт накладено на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 .
На її запит, зареєстрований за вх. № 4056 від 19 травня 2026 року, Коростенським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебували:
- виконавче провадження № 33422976 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21, виданого 16 серпня 2000 року Житомирським обласним судом, про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 100 000 грн моральної шкоди;
- виконавче провадження № 3342337 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21, виданого 16 серпня 2000 року Житомирським обласним судом, про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 5 000 грн моральної шкоди.
22 березня 2019 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про завершення зазначених виконавчих проваджень. При цьому постанови про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не виносилися.
У знятті арешту з майна її сина - ОСОБА_2 - позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав, оскільки частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Водночас їй роз`яснено право звернутися до суду з позовом про зняття арешту.
Позивач вказує, що виконавчі провадження завершено ще 22 березня 2019 року, постанови про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не виносилися, однак арешт продовжує існувати понад двадцять років без належних правових підстав. На її думку, подальше збереження такого обтяження не забезпечує виконання судових рішень, натомість безпідставно перешкоджає реалізації її спадкових прав після смерті сина.
У зв`язку з викладеним просить суд зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 908572 від 15 липня 2003 року, винесеною відділом державної виконавчої служби Коростенського міського управління юстиції.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових та електронних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням юридичної особи.
Крім того, відповідач є користувачем підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".
Ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви отримав. У встановлений строк подав до суду відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що арешт на майно накладався в рамках вчинення виконавчих дій виконавчого провадження. Дії вчинені державними виконавцями під час проведення виконавчих дій на виконання судових рішень та рішень інших органів які не були оскаржені та скасовані відповідно до Законодавства України є чинними. Правові підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої Коростенським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 33422976 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21, виданого 16 серпня 2000 року Житомирським обласним судом, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 100000 грн моральної шкоди, та № 3342337 з примусового виконання виконавчого листа № 1-21, виданого 16 серпня 2000 року Житомирським обласним судом, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5000 грн моральної шкоди.
22 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про завершення зазначених виконавчих проваджень на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас із наданої відповідачем інформації вбачається, що постанови про звернення стягнення на нерухоме майно боржника у вказаних виконавчих провадженнях не виносилися.
Як убачається з матеріалів справи, арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 908572 від 15 липня 2003 року, винесеною відділом державної виконавчої служби Коростенського міського управління юстиції, архівний запис № 115 від 15.08.2003. Заявник: Коростенська міська державна нотаріальна контора.
Боржник за вказаними виконавчими провадженнями - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, наявним у матеріалах справи.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Кормінець М.М. від 05 червня 2026 року № 238/02-14/52/2026 позивачу відмовлено у здійсненні реєстраційних дій щодо оформлення спадкових прав після смерті її сина - боржника у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження зазначеного нерухомого майна у вигляді арешту.
Суд звертає увагу, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що зумовлює необхідність застосування такого заходу виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення визначають непорушність права власності, зокрема права приватної власності, та встановлюють гарантії від протиправного позбавлення особи такого права або обмеження у його здійсненні.
Зазначені приписи покладають на державу позитивний обов`язок забезпечувати захист права приватної власності не лише шляхом належного законодавчого регулювання, а й шляхом контролю за дотриманням установлених законом гарантій під час здійснення правозастосовної діяльності. Відсутність належного контролю за дотриманням таких гарантій може призвести до необґрунтованого обмеження власника у здійсненні належних йому прав, що суперечитиме положенням Конституції України та Конвенції.
Разом із тим наведені гарантії права власності не звільняють суд від обов`язку вирішувати спір із дотриманням процесуальних норм, зокрема щодо визначення належного складу учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Належним відповідачем є особа, яка повинна відповідати за пред`явленим позовом, тобто особа, з якою позивач перебуває у спірних матеріальних правовідносинах або яка в силу закону повинна відповідати за порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача.
Оцінюючи встановлені обставини та вирішуючи питання щодо належності відповідача у справі, суд виходить із такого.
Суд звертає увагу, що відповідачами у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1294/23 та у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).
Такий висновок обумовлений тим, що саме особи, в інтересах яких накладено арешт на майно, мають матеріально-правову заінтересованість у збереженні відповідного обтяження, а тому рішення суду про зняття арешту безпосередньо впливає на їхні права та законні інтереси.
Отже, у спорах про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження, належними відповідачами є особи, на користь яких здійснюється примусове виконання відповідних виконавчих документів, оскільки саме вони є стягувачами та особами, в інтересах яких накладено арешт.
З огляду на встановлені судом обставини, арешт на належну ОСОБА_2 1/3 частину квартири накладено в межах виконавчих проваджень № 33422976 та № 3342337, за якими стягувачами є відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Таким чином, саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами, права та законні інтереси яких можуть бути безпосередньо зачеплені внаслідок задоволення позовних вимог про зняття арешту з майна боржника, а отже, належними відповідачами у цій справі.
Натомість Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, а здійснював передбачені законом повноваження щодо примусового виконання виконавчих документів.
Сам по собі факт винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на майно боржника не свідчить про те, що відповідний орган державної виконавчої служби є належним відповідачем у спорі про зняття такого арешту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучає до участі у справі співвідповідача. За клопотанням позивача суд також здійснює заміну первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Зазначені процесуальні дії здійснюються саме за клопотанням позивача, оскільки визначення відповідачів у справі належить до його процесуальних прав.
Разом із тим позивач пред`явила позов до Коростенського відділ ДВС у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не визначивши відповідачами стягувачів за відповідними виконавчими провадженнями - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
При цьому матеріали справи не містять клопотань позивача про заміну неналежного відповідача належними відповідачами або залучення зазначених осіб до участі у справі як співвідповідачів.
Суд, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений ст. 13 ЦПК України, не наділений повноваженнями самостійно, без відповідного клопотання позивача, замінити первісного відповідача належними відповідачами або залучити інших осіб до участі у справі як співвідповідачів.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд не може покладати обов`язок на особу, яка не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.
При цьому суд не надає оцінки доводам позивача щодо відсутності правових підстав для подальшого збереження арешту, завершення виконавчих проваджень та наявності перешкод в оформленні спадкових прав, оскільки вирішення спору по суті за заявленими вимогами потребує участі належних відповідачів, права та законні інтереси яких можуть бути порушені внаслідок зняття арешту.
Отже, з огляду на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, 13, код ЄДРПОУ: 34855429.
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ