Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4908/26
Провадження № 2/279/3125/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/4908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Коростенського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович про зняття арешту з майна,
ВСТАНОВИВ:
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Коростенського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік та батько її малолітнього сина - ОСОБА_2 . Після його смерті виникла необхідність в оформленні спадкових прав на належне спадкодавцю нерухоме майно в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є спадкоємцем першої черги після смерті батька.
Позивачу ще за життя спадкодавця було відомо про наявність арешту, накладеного державним виконавцем у межах виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Після смерті ОСОБА_2 позивач, діючи в інтересах свого малолітнього сина, звернулася до органу державної виконавчої служби з питання зняття арешту з належного спадкодавцю нерухомого майна, оскільки виконавчі провадження, у межах яких було накладено арешт, фактично не здійснюються.
У відповідь на звернення позивача за вх. № 2710 від 13 квітня 2026 року Коростенським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено, що статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено виключний перелік підстав для зняття арешту з майна, а в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Крім того, зазначено, що станом на 13 березня 2026 року у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_2 .
У подальшому, звернувшись до приватного нотаріуса Івчука Станіслава Станіславовича з метою оформлення спадкових прав та відкриття спадкової справи, позивач встановила, що на належне спадкодавцю нерухоме майно продовжує діяти обтяження у вигляді арешту, зареєстрованого за номерами 28230757 та 12740907, внесеного 16 липня 2012 року о 14:43:34.
Наявність зазначеного обтяження підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованою приватним нотаріусом Івчуком С.С. 15 липня 2026 року за № 485941204.
Позивач зазначає, що арешт, накладений у межах виконавчого провадження, продовжує обліковуватися щодо нерухомого майна, незважаючи на відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно спадкодавця. На її думку, подальше збереження такого обтяження не забезпечує виконання будь-яких чинних виконавчих документів, натомість створює перешкоди для оформлення спадкових прав та державної реєстрації права власності на нерухоме майно за малолітнім спадкоємцем - ОСОБА_3 .
У зв`язку з викладеним позивач просить суд зняти арешт та припинити обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений Коростенським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами обтяжень № 28230757 та № 12740907 від 16 липня 2012 року
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових та електронних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням юридичної особи.
Крім того, відповідач є користувачем підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".
Ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви отримав. У встановлений строк правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань, що стосуються розгляду справи, до суду не подав.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої Коростенським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь держави та інших стягувачів.
Зокрема, виконавче провадження № 65320498 було відкрито з примусового виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі № 756/708/21 про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 454 грн. 26 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про звернення стягнення на майно боржника в межах цього виконавчого провадження не виносилася.
Також на виконанні перебувало виконавче провадження № 65320678 з примусового виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі № 756/708/21 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 340 грн. 26 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення зазначеного виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про звернення стягнення на майно боржника не виносилася.
Крім того, у відділі перебувало виконавче провадження № 74108822 з примусового виконання постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі № 756/23806/23 про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 536,80 грн. 08 квітня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 зазначеного Закону. Постанова про звернення стягнення на майно боржника не виносилася.
Виконавче провадження № 74109216 було відкрито з примусового виконання постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі № 756/23806/23 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 850 грн. 09 квітня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про звернення стягнення на майно боржника також не виносилася.
Також на виконанні перебувало виконавче провадження № 75617646 з примусового виконання постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у справі № 369/8079/24 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 850 грн. 13 серпня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про звернення стягнення на майно боржника не виносилася.
Аналогічно, виконавче провадження № 75617809 було відкрито з примусового виконання постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у справі № 369/8079/24 про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 605,60 грн. 13 серпня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 зазначеного Закону. Постанова про звернення стягнення на майно боржника в межах цього виконавчого провадження не виносилася.
Крім того, у відділі перебувало виконавче провадження № 65186006 з примусового виконання постанови Галицької митниці Держмитслужби від 16 лютого 2021 року № 0006/20900/21 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 3400 грн. 26 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про звернення стягнення на майно боржника в межах цього виконавчого провадження не виносилася.
Щодо виконавчого провадження № 41993109, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 2-45/2012, виданого 02 липня 2012 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 27831,23 грн, державним виконавцем 29 вересня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів, арешт майна боржника, накладений у межах цього виконавчого провадження, на даний час відсутній. Повторно виконавчий документ до виконання не надходив.
Водночас, у межах виконавчого провадження № 33399773 з виконання виконавчого листа № 2-45/2012, виданого 02 липня 2012 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 27831,23 грн, 16 липня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне йому нерухоме майно. 26 грудня 2013 року зазначене виконавче провадження завершено на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент вчинення відповідної виконавчої дії, у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на їх проведення.
Органом державної виконавчої служби додатково повідомлено, що завершення виконавчого провадження № 33399773 на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" не мало наслідком зняття арешту з майна боржника. При цьому оригінал матеріалів зазначеного виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням установленого строку його зберігання.
Окрім того, зазначено, що виконавчі провадження № 54527306, № 54873507 та № 56952854 перебували на виконанні в Ірпінському міському відділі державної виконавчої служби, а також що згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження (спеціального розділу), щодо ОСОБА_2 обліковувалося загалом 43 виконавчі провадження, усі з яких завершені з підстав, які не передбачають зняття арешту з майна боржника.
Таким чином, із наданої органом державної виконавчої служби інформації вбачається, що виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 , які перебували на виконанні у відділі, завершені, а єдиним із зазначених у відповіді виконавчих проваджень, у межах якого було накладено арешт на майно боржника, є виконавче провадження № 33399773 від 16 липня 2012 року. Водночас із наданої відповідачем інформації вбачається, що в межах зазначеного виконавчого провадження постанова про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не виносилася.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчука С.С. від 15 липня 2026 року № 655/02-14, позивачу відмовлено у вчиненні реєстраційних дій щодо оформлення за малолітнім спадкоємцем ОСОБА_3 спадкових прав після смерті спадкодавця ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна (всього майна) у вигляді арешту за № 28230757 та № 12740907, зареєстрованих 16 липня 2021 року.
Суд звертає увагу, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що зумовлює необхідність застосування такого заходу виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення визначають непорушність права власності, зокрема права приватної власності, та встановлюють гарантії від протиправного позбавлення особи такого права або обмеження у його здійсненні.
Зазначені приписи покладають на державу позитивний обов`язок забезпечувати захист права приватної власності не лише шляхом належного законодавчого регулювання, а й шляхом контролю за дотриманням установлених законом гарантій під час здійснення правозастосовної діяльності. Відсутність належного контролю за дотриманням таких гарантій може призвести до необґрунтованого обмеження власника у здійсненні належних йому прав, що суперечитиме положенням Конституції України та Конвенції.
Разом із тим наведені гарантії права власності не звільняють суд від обов`язку вирішувати спір із дотриманням процесуальних норм, зокрема щодо визначення належного складу учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Належним відповідачем є особа, яка повинна відповідати за пред`явленим позовом, тобто особа, з якою позивач перебуває у спірних матеріальних правовідносинах або яка в силу закону повинна відповідати за порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача.
Оцінюючи встановлені обставини та вирішуючи питання щодо належності відповідача у справі, суд виходить із такого.
Суд звертає увагу, що відповідачами у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1294/23 та у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19).
Такий висновок обумовлений тим, що саме особи, в інтересах яких накладено арешт на майно, мають матеріально-правову заінтересованість у збереженні відповідного обтяження, а тому рішення суду про зняття арешту безпосередньо впливає на їхні права та законні інтереси.
Отже, у спорах про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження, належними відповідачами є особи, на користь яких здійснюється примусове виконання відповідних виконавчих документів, оскільки саме вони є стягувачами та особами, в інтересах яких накладено арешт.
З огляду на встановлені судом обставини, арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно накладено в межах виконавчого провадження № 33399773 за яким стягувачем є відповідно АТ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, саме АТ КБ "ПриватБанк" є особою, права та законні інтереси якої можуть бути безпосередньо зачеплені внаслідок задоволення позовних вимог про зняття арешту з майна боржника, а отже, належним відповідачем у цій справі.
Натомість Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, а здійснював передбачені законом повноваження щодо примусового виконання виконавчих документів.
Сам по собі факт винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на майно боржника не свідчить про те, що відповідний орган державної виконавчої служби є належним відповідачем у спорі про зняття такого арешту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучає до участі у справі співвідповідача. За клопотанням позивача суд також здійснює заміну первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Зазначені процесуальні дії здійснюються саме за клопотанням позивача, оскільки визначення відповідачів у справі належить до його процесуальних прав.
Разом із тим позивач пред`явила позов до Коростенського відділ ДВС у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не визначивши відповідачем стягувача за відповідним виконавчим провадженням - АТ КБ "ПриватБанк".
При цьому матеріали справи не містять клопотань позивача про заміну неналежного відповідача належним відповідачем або залученням такого до участі у справі як співвідповідача.
Суд, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений ст. 13 ЦПК України, не наділений повноваженнями самостійно, без відповідного клопотання позивача, замінити первісного відповідача належними відповідачами або залучити інших осіб до участі у справі як співвідповідачів.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд не може покладати обов`язок на особу, яка не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про зняття арешту та припинення обтяження у вигляді арешту з нерухомого майна пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.
При цьому суд не надає оцінки доводам позивача щодо відсутності правових підстав для подальшого збереження арешту, завершення виконавчих проваджень та наявності перешкод в оформленні спадкових прав, оскільки вирішення спору по суті за заявленими вимогами потребує участі належних відповідачів, права та законні інтереси яких можуть бути порушені внаслідок зняття арешту.
Отже, з огляду на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Коростенського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович про зняття арешту з майна відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, 13, код ЄДРПОУ: 34855429.
Третя особа: Приватний нотаріус Коростенського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович, місцезнаходження: АДРЕСА_2
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ