Ухвала № 141386671 у справі № 287/1764/26 від 06.11.2026

Справа № 287/1764/26

провадження 2/287/2042/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі та ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом примусового виселення особи, яка проживає без правових підстав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Левчук Мирослав Іванович звернувся до Олевського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом примусового виселення особи, яка проживає без правових підстав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_3 .

Суддя дослідив матеріали позовної заяви та дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

З матеріалів позовної заяви вбачається, що згідно наявної копії доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 22 вересня 2026 року № 4-06-2026-010023, копії ордеру про надання правничої допомоги від 23.09.2026 адвокат Левчук М.М. уповноважений на представництво інтересів « ОСОБА_1 » у Олевському районному суді Житомирської області та Житомирському апеляційному суді.

Проте, у позовній заяві, яка надійшла на розгляд до Олевського районного суду Житомирської області зазначений у якості позивача « ОСОБА_1 », а не « ОСОБА_1 », що також підтверджується копіями доданих документів.

Враховуючи наведене, представнику позивача необхідно надати належно оформлений ордер або доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, що підтверджують представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в Олевському районному суді Житомирської області.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 60, 62, 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом примусового виселення особи, яка проживає без правових підстав - залишити без руху.

Надати позивачу (його представнику) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л. В. Винар