Рішення № 141386714 у справі № 289/1812/26 від 10.11.2026

Справа № 289/1812/26

Номер провадження 2/289/1636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві позивач посилається на те, що 05.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір №5363285 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого : сума кредиту складає 10000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, з 05.03.2025 по 28.05.2026.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом їх зарахування на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 , однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих за строк користування кредитом, в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості на суму 33425,44 грн., з якої : 9199,64 грн. - заборгованість з тіла кредиту, 19225,80 грн. заборгованість за процентами, 5000,00 грн. - штрафні санкції.

31.03.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №02/31/03/2026, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача за договором №5363285 від 05.03.2025, тому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 33425,44 грн. та судові витрати : 2662,40 грн. суму сплаченого судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 08.09.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін 13.10.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, копію ухвали направлено сторонам (а.с.113-114), витребувані судом докази надійшли до суду 30.09.2026 (а.с.121-123).

12.10.2026 відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Не погоджується із заявленим розміром заборгованості, а саме просить суд перевірити правову підставу та розмір нарахованих відсотків, а також заперечує проти заявленої суми на відшкодування правової допомоги в розмірі 10000,00 грн., яка не є обґрунтованою та спів розмірною, просить її зменшити до 3000,00 грн. (а.с.128-131).

16.10.2026 позивачем направлено до суду відповідь на відзив, в якій наведені аргументи, аналогічні мотивам позову, акцентував увагу на те, що розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, розмір кредитної заборгованості доведено належними та достовірними доказами. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проводити розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.132-139).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.120,143).

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2025 ОСОБА_1 ознайомився з Паспортом споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.15-16), підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47140 05.03.2025 19:22:15.

В цей же день 05.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5363285 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.17-29), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81841 о 19:47:45, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (а.с.30).

Відповідно до умов Договору № 5363285 сума кредиту становить 10000,00 грн. (п.1.2.), строк кредитування - 360 днів (п.1.3.), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн. (п.1.4.); стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту (п.1.4.1.).

Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02.04.2026, між останнім та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір про надання платіжних послуг без відкриття рахунку (32-38). Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 05.03.2025 о 19:48:11 на суму 10000,00 грн., номер картки - НОМЕР_2 , призначення платежу - виконання фінансових зобов`язань за договором №5363285 від 05.03.2025 (а.с.59).

Згідно наданої АТ «ТАСКОМБАНК» нформації від 23.09.2026 на ім`я ОСОБА_1 в АТ «ТАСКОМБАНК» оформлено віртуальну банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , на яку 05.03.2025 о 19:48:13 зараховано кошти в сумі 10000,00 грн. (а.с.121), що підтверджується випискою по рахунку за номером вказаної картки (а.с.122).

За розрахунком ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість позичальника ОСОБА_1 за Договором №5363285 від 05.03.2025 станом на 31.03.2026 становить 33425,44 грн., до якої входить: 9199,64 грн. - тіло кредиту, 19225,80 грн. - проценти за користування кредитом, 5000,00 грн. - штрафні санкції (а.с.60-65).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів.

31.03.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №02-31/03/2026 (а.с.40-55), за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №5363285 на суму 33425,44 грн. (а.с.51 на звороті), про що на електронну пошту відповідача було направлено повідомлення (а.с.57-58).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У порушення умов кредитного договору свої зобов`язання відповідач ОСОБА_1 за Договором №5363285 від 05.03.2025 не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком та не спростована відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої ним не спростовано, контррозрахунок суду не надано, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та підлягає стягненню заявлена позивачем сума заборгованості 28425,44 грн., до якої входить: 9199,64 грн. - тіло кредиту, 19225,80 грн. - проценти за користування кредитом.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до таких витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9476 від 25.08.2026 (а.с.106).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 757/16448/17-ц.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії : договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 (а.с.96-97), заявку №23175 від 18.07.2026 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 із зазначенням виду робіт та їх вартості, всього на суму 10000,00 грн. (а.с.99-100), рахунок на оплату із зазначеним видом робіт на суму 10000 грн. (а.с.101), Акт №23175 прийому-передачі виконаних робіт від 26.08.2026 на суму 10000 грн. (а.с.98) Ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.102,103).

На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими, отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

У відзиві відповідач висловив свої заперечення щодо заявленої позивачем суми 10000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, беручи до уваги складність справи, яка є малозначною в силу вимог закону та не є складною, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд погоджується із доводами відповідача, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн. є завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні зі складністю справи, заявленою до стягнення сумою боргу, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, відтак підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

Відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді в сумі 2662,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 28425,44 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять п'ять грн. 44 коп.), судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.), та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.), а всього 34087,84 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят сім грн. 84 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО