Рішення № 141386724 у справі № 291/1028/26 від 11.11.2026

Справа № 291/1028/26

Провадження №2/291/882/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

11 листопада 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в залі суду в селищі Ружин цивільну справу №291/1028/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

15 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через представника Романенка Михайла Едуардовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (код ЄДРПОУ 43174156) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №112311.

Позивач зазначає, що договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону. За умовами договору кредитодавець надав відповідачці кредит у розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку і строки, визначені договором.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, однак відповідачка належним чином кредитних зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого, як зазначено у позові, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №112311 від 02 червня 2024 року.

Заявлена до стягнення заборгованість становить 34 344,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 344,00 грн - заборгованість за процентами, 2 000,00 грн - заборгованість за комісією та 16 000,00 грн - пеня.

Позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також просить розглянути справу без участі його представника та не заперечує проти ухвалення заочного рішення за наявності передбачених законом умов.

Позиція відповідача

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, обставин, на які посилається позивач, не спростувала, доказів повного або часткового погашення заборгованості та власного розрахунку боргу суду не надала.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

15.09.2026 через «Електронний суд» на адресу суду надійшов вказаний позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

28.09.2026 судом отримано відповідь №02-28/5396 від 25.09.2026 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки.

29.09.2026 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

04.11.2026 представником АТ КБ «ПриватБанк» направлено витребувану інформацію.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, за погодженням представника позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Позовна заява з доданими матеріалами надсилалася на зареєстровану адресу місця проживання відповідача.

Обставини справи, встановлені судом

02 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №112311.

Договір підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором KL2187. Під час ідентифікації відповідачка вказала платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 договору кредитодавець надав відповідачці 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Строк кредитування становив 90 днів, тобто до 30 серпня 2024 року. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку 1,22 % на день, що відповідає 445,3 % річних.

Надання кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 02.06.2024 о 11:58 суми 8 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк». Номер транзакції 41731-86848-77354, код авторизації 660176, RRN 415411820750, призначення переказу - видача кредиту № 112311.

Згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" 04.11.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Відповідно до банківської виписки 02.06.2024 на цю картку зараховано 8 000,00 грн кредитних коштів.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024. За його умовами клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити суму фінансування. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимоги та витягом з реєстру боржників ТОВ «Клай Інвест» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №112311 від 02 червня 2024 року в загальному розмірі 34 344,00 грн, з яких 8 000,00 грн - тіло кредиту, 8 344,00 грн - проценти, 2 000,00 грн - комісія та 16 000,00 грн - пеня.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів або пені відповідачка суду не надала.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором підтверджує укладення електронного правочину.

Договір, довідка про ідентифікацію відповідачки та підтвердження переказу коштів у сукупності доводять укладення кредитного договору в електронній формі й одержання відповідачкою 8 000,00 грн кредитних коштів.

За змістом статей 509, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином, у встановлений строк і відповідно до умов договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для сторін.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 та 1056-1 ЦК України кредитодавець надає позичальникові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Щодо переходу права вимоги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. Відповідно до статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу, а заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Договір факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року, акт приймання-передачі та витяг з реєстру боржників підтверджують набуття ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідачки за кредитним договором №112311.

Мотивована оцінка аргументів сторін

Суд установив, що кредитний договір №112311 від 02.06.2024 укладено сторонами в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Сторони погодили суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку і порядок повернення коштів. Первісний кредитор надав відповідачці 8 000,00 грн, однак вона свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Тому вимоги про стягнення 8 000,00 грн тіла кредиту та 8 344,00 грн процентів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Позивач просить стягнути 2 000,00 грн комісії.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Сплата позичальником комісії за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Окрім того, текст кредитного договору не містить у собі будь-яких пояснень стосовно економічної сутності комісії за видачу кредиту, а саме за які послуги, що надаються позивачем, вона встановлена.

А тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 2 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення пені

Позивач заявив до стягнення 16 000,00 грн пені, нарахованої у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за кредитним договором від 02.06.2024.

За статтями 549, 551 ЦК України пеня є видом неустойки. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, та від сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання у період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування. Нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення, охоплені цією нормою, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний договір укладено 02 червня 2024 року. Оскільки відповідне прострочення та нарахування пені припадають на період дії зазначеного законодавчого звільнення, правових підстав для стягнення 16 000,00 грн пені немає.

Відступлення права вимоги не усуває встановлених законом обмежень відповідальності позичальника та не надає новому кредитору більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 16 344,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 344,00 грн - заборгованість за процентами. У стягненні 2 000,00 грн комісії та 16 000,00 грн пені слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив про сплату за подання позову 2 662,40 грн судового збору.

Оскільки позов задоволено на 16 344,00 грн із заявлених 34 344,00 грн частка задоволених вимог становить приблизно 47,59 %. Розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню відповідачкою, становить 1 267,04 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідачки 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл витрат суд виходить із критеріїв їх дійсності, необхідності, обґрунтованості та розумності.

Верховний Суд у постанові від 1 вересня 2020 року у справі №640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування витрат має бути співмірним із ціною позову та не повинен бути явно завищеним порівняно з нею. Суд з урахуванням обставин конкретної справи може обмежити розмір відшкодування, виходячи з розумної необхідності відповідних витрат.

Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» вказав, що компенсації підлягають лише фактичні й неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд ураховує, що ця справа не належить до складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Підготовлені процесуальні документи та надані послуги є типовими для спорів про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги задоволено частково - на 47,59 %.

З огляду на характер спору, ціну позову, обсяг наданих послуг, часткове задоволення вимог та засади розумності і справедливості заявлений розмір витрат 6 000,00 грн є непропорційним предмету спору. Суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідачки 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти таких витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №112311 від 02 червня 2024 року в розмірі 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн 00 коп., з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 344,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн 04 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду

складено 11.11.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук