Рішення № 141386787 у справі № 357/14777/26 від 06.11.2026

Справа № 357/14777/26

Провадження № 2-о/357/334/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

присяжних - Хоменко В.В., Янишевської Г.М.,

за участю секретаря - Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про призначення опікуна недієздатній особі,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про призначення опікуна недієздатній особі, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним сином, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього. Його син є особою з інвалідністю першої групи, підгрупи А, інвалідність з дитинства, інвалідність встановлена довічно. У наслідок своєї хвороби він має проблеми зі спілкуванням, відсутні навички самообслуговування, потребує постійної допомоги та стороннього догляду. Рішенням суду від 17.03.2003, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний недієздатною особою. Рішенням виконавчого комітету БМР № 230 від 24.07.2003 щодо ОСОБА_2 , встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Він постійно з самого народження здійснював догляд за сином, спільно з ним проживав та забезпечував його догляд, підтримував належні умови для життя. За його зверненням, рішенням виконавчого комітету БМР Київської області № 582 від 11.08.2026 вирішено рекомендувати призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , його батька ОСОБА_1 . Згідно медичних виписок, він не має протипоказань бути опікуном. Просив суд призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 1-2 ).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 17-18 ) та матеріали передані останньому для розгляду.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Ухвалою судді від 28.08.2026 заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про призначення опікуна недієздатній особі, залишена без руху ( а. с. 22-24 ).

14.09.2026 судом отримано клопотання та квитанцію про сплату судового збору ( а. с. 27, 28 ).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом ( ч. 3 ст. 294 ЦПК України ).

Вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміну опікуна або співопікуна, звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних, оскільки є продовженням процедури визнання особи недієздатною та потребують такого самого рівня процесуальних гарантій (див. постанова ОП КЦС ВС від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213св24).

Ухвалою судді від 16 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про призначення опікуна недієздатній особі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження судом у складі судді та двох присяжних. Постановлено призначити справу до розгляду в судове засідання на 06 листопада 2026 року. Вказаною ухвалою доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 29-30 ).

Протоколом попереднього відбору присяжних від 17.09.2026, попередньо відібрані присяжні Хомченко Владислав Валерійович та Янишевська Галина Миколаївна ( а. с. 34 ).

27.10.2026 судом отримано пояснення від представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету БМР Івашевої Т.В. ( а. с. 43-44 ).

В судове засідання 06.11.2026 учасники справи не з`явились.

Так, заявником ОСОБА_1 та адвокатом Яремчук Т.Л., яка діє за дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 , надано суду заява та клопотання, про розгляд справи у їх відсутність.

Окрім того, заявник в клопотанні підтримує заяву в повному обсязі, а адвокат Яремчук Т.Л. в заяві не заперечує проти її задоволення.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету БМР Івашева Т.В., надала заяву, в якій просила врахувати рішення виконавчого комітету БМР від 11.08.2026 за № 582.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом було вирішено проводити судове засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Так, з урахуванням досліджених матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином заявника ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього серії НОМЕР_1 від 14.03.2007, яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 3151 ( а. с. 10 ).

Встановлено, що син заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю першої групи, підгрупи А, з 10 грудня 2012 року, інвалідність з дитинства, інвалідність встановлена довічно та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК ( а. с. 11 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2003, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний недієздатною особою ( а. с. 13 ).

Рішенням виконавчого комітету БМР № 230 від 24.07.2003 щодо ОСОБА_2 , встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_3 ( а. с. 14 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 02.07.2026, актовий запис № 1618, видане Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( а. с. 15 ).

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області № 582 від 11.08.2026 вирішено рекомендувати призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , його батька ОСОБА_1 ( а. с. 16 ).

Згідно доданих з боку заявника медичних виписок, останній не має протипоказань бути опікуном ( а. с. 5, 6 ).

Оскільки він постійно з самого народження здійснював догляд за сином, спільно з ним проживав та забезпечував його догляд, підтримував належні умови для життя, заявник звернувся до суду з даною заявою.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Основними принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, які стосуються як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У справі, що є предметом розгляду, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив суд призначити його опікуном над недієздатним сином, посилаючись на те, що він потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює заявник, у зв`язку зі смертю попереднього опікуна, а також посилаючись на рішення Органу опіки та піклування виконавчого комітету БМР щодо доцільності його призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Недієздатна особа - це особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ч.1 ст. 55 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ч.1 ст. 59 Цивільного кодексу України). Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ч.1 ст. 62 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Статтею 67 ЦК України визначені права та обов`язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно з ч. 3 ст. 72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Відповідно до ст. 76 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року в справі № 344/4557/23 (провадження № 61-2548св24) зазначено, що «відповідно до статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатній особі є обов`язком суду, що переслідує перш за все найважливішу ціль - не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Верховний Суд неодноразово виснував, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна, та згідно з п.п. 3.3 п.3 Правила опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/88 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за № 387/3680.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) сформульований висновок про те, що законодавство не передбачає обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

Крім того, судом враховано і правову позицію Верховного Суду у справі № 545/1691/16-ц.

В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про встановлення право на звернення до суду із заявою не лише органу опіки та піклування. Таким чином, у випадку смерті попереднього опікуна особи, яка за рішенням суду вже визнана недієздатною, особа, яка має намір стати опікуном, може звернутися до суду з заявою про призначення її опікуном за наявності висновку опікунської ради, а у випадку необхідності подання від органів опіки та піклування суд повинен витребувати цей доказ самостійно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 (провадження № 61-15326св23) зазначив, що системне тлумачення норм права, зокрема статті 300 ЦПК України, статті 60 ЦК України, свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном, із заявою про встановлення опіки над недієздатним, а отже, і підстав для повернення такої заяви без розгляду. Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про те, що заявниця не може звертатися до суду із заявою про призначення опікуна з посиланням на частину другу статті 300 ЦПК України, є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення і застосування судами норми права, оскільки указаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна, а не призначення недієздатній особі опікуна у разі припинення опіки у зв`язку зі смертю попереднього опікуна.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулює, беручи до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний судом недієздатною особою, а призначений йому опікун ОСОБА_3 померла, заявник ОСОБА_1 , який є батьком недієздатного, на даний час здійснює догляд за своїм сином, суд приходить до висновку про доцільність призначення опікуном заявника ОСОБА_1 , можливість здійснювати повноваження опікуна були перевірені органом опіки та піклування, висловивши пропозицію про доцільність призначення його опікуном.

Тому, заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про призначення опікуна недієздатній особі, підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Водночас, заявник звертаючись з даною заявою просив призначити його опікуном недієздатного, тому не підпадав під вимоги ч. 2 ст. 299 ЦПК України.

Так, за подачу вказаної заяви, заявником було сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн, про що свідчить відповідна квитанція ( а. с. 27 ).

Водночас, понесені заявником судові витрати, пов`язані з даним розглядом справи, необхідно віднести за рахунок заявника, оскільки покладення їх на державу або ж на інших осіб при ухваленні рішення у справі у порядку окремого провадження чинним ЦПК України не передбачено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 39, 41, 55, 58, 60, 62, 63, 67, 72, 76 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 78, 80, 89, 128, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 293, 296, 299, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про призначення опікуна недієздатній особі, - задовольнити.

Призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 15.09.1998, РНОКПП: НОМЕР_4 );

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 17 грудня 2002 року, РНОКПП: НОМЕР_6 );

Заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 04055009 ).

Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов

Присяжні В.В. Хоменко Г.М. Янишевська