Рішення № 141387027 у справі № 365/474/26 від 10.11.2026

Справа № 365/474/26

Номер провадження: 2/365/561/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 листопада 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Хижного Р.В.

за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2025 року укладеного з АТ КБ «ПриватБанк». Право власності позивача зареєстровано, реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна - 1072788832219. 06.02.2026 року позивач звернувся до Відділу земельних відносин з екологічних питань Згурівської селищної ради Броварського району Київської області щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1273 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідь на звернення, позивачу було повідомлення що земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0078 та вона перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Позивач не має можливості вільно розпорядитися належним йому житловим будинком, оскільки земельна ділянка, на якій будинок розташований, зареєстрована за відповідачем. Позивач вважає, що при набутті права власності на житловий будинок, ним на підставі ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України набуте право власності і на земельну ділянку, на якій він розташований. Позивач просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 01.06.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву про проведення судового розгляду у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву про проведення судового розгляду у його відсутність, позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа АТ КБ «ПриватБанк» свого представника у судове засідання не направив, заяв про розгляд справи без участі представника чи інших заяв, а також пояснень до суду не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи,оскільки їхня неявка не перешкоджає цьому, а позиції сторін у справі щодо позову були викладені у їхніх заявах.

Провівши розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2025 року укладеного з АТ КБ «ПриватБанк».

АТ КБ «ПриватБанк» право власності на житловий будинок було набуто за договором іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 05.07.2007 року, посвідчено приватним нотаріусом Ківало І.В., іпотекодавцем за цим договором був ОСОБА_2 .

Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 20.11.2025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1072788832219 (а.с. 48-52 - інформація з Державного реєстру, а.с. 53-56 - копія договору).

Земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок позивача, перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_2 . Право власності відповідача посвідчується державним актом серії ЯК № 045764. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0078. Інформація про право власності чи інші речові права щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0078 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутня (а.с. 5-6 - відповідь ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, а.с. 7-9 - інформація Згурівської селищної ради, а.с. 16 - інформація з Державного реєстру, а.с. 35 - копія державного акту).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч. 1 статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до правової позиції, сформульованої ВП ВС в постанові від 16.06.2020 в справі №689/26/17, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи вказане, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Отже, у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Як слідує із положень ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, що діяла станом на час набуття позивачем права власності на житловий будинок) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Викладені обставини в сукупності дозволяють зробити висновок, що позивач ОСОБА_1 при набутті права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, одночасно набув право власності і на земельну ділянку, на якій він розташований, відтак, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

При поданні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн. У позовній заяві міститься клопотання про стягнення судових витрат з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті.

На підставі ст. 141, ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачка 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 532,48 грн, решту судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0078, площею 0,1273 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджнту судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп., що складає 50 відсотків сдового збору, що був сплачений ним 19.05.2026 згідно квитанції ID: 0474-7247-5174-3905.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570.

Головуючий суддя Р.В. Хижний