Справа № 367/6385/26
Провадження №2-о/367/301/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
09 листопада 2026 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Білогруд О.О.,
за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересованих особі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
установив:
представником заявника адвокатом Голоденко Л.О. через підсистему «Електронний суд» подано до Ірпінського міського суду Київської області у порядку окремого провадження заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 мала намір скористатись своїм правом розпорядження майном, а саме: відчужити належну їй частку права власності на квартиру. Однак під час звернення до нотаріуса установлено неможливість вчинення відповідної нотаріальної дії у зв`язку з наявністю розбіжностей у правовстановлюючому документі. Так, у свідоцтві про право власності на житло від 04.03.1993 ім`я заявниці помилково зазначено як « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_6 ». При цьому прізвище та по батькові заявника у правовстановлюючому документі зазначені правильно « ОСОБА_7 …. ОСОБА_8 ». Відтак, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме належності ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право власності на житло від 04.03.1993 виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану заяву передано судді Білогруд О.О. Ухвалою від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами окремого провадження, призначено до розгляду на 04.08.2026, надано заінтересованим особам строк на подання суду своєї позиції щодо указаної заяви.
Судове засідання 04.08.2026 знято з розгляду у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності головуючого судді. У судовому засіданні 29.10.2026 представник заявниці адвокат Голоденко Л.О. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зауважила, що її довірителька мала намір відчужити частку квартири, яка належить їй на праві приватної власності, однак у зв`язку з допущенням помилки під час перекладу прізвища у Свідоцтво внесено її ім`я не вірно, відтак єдиним шляхом вирішення цього питання є звернення до суду із заявою про встановлення належності правовстановлюючого документа.
Від заінтересованих осіб на адресу суду надійшли письмові заяви, у яких вони погоджуються з обставинами, викладеними заявницею. Підтверджують, що ОСОБА_1 у порядку приватизації набула право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 04.03.1993, виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації. Не заперечують проти задоволення заяви та просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.
У судовому засіданні 29.10.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, зазначено, що рішення буде проголошено 09.11.2026.
Фактичні обставини, установлені судом.
Згідно з копіє. паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.2015 Ірпінським МВ Управління ДМС України у Київській області, заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Тернополі, на сторінці 1 указаного паспорта зазначені відомості прізвище « ОСОБА_10 », ім`я « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_8 ».
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 12.09.2015 Відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Тернополі, Україна, зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_10 », ім`я - « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_8 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 09.01.1990, на ім`я ОСОБА_11 , зазначено прізвище « ОСОБА_7 », ім`я « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_8 », дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Тернопіль, батько - ОСОБА_3 , матір - ОСОБА_2 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 15.03.1988, убачається, що у місті Тернополі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_3 , матір - ОСОБА_2 . Відтак указане свідчить, що ОСОБА_4 є рідним братом заявниці.
З копії Свідоцтва про право власності на житло від 04.03.1993, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , убачається, що вона належить на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .
Згідно з копією будинкової книги прописки громадян, які проживали в будинку АДРЕСА_1 , у період із 07.05.1993 до 05.10.2006 за вказаною адресою була зареєстрована ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповіді ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що у внесенні відповідних виправлень відмовлено з огляду на те, що приватизація державного житлового фонду здійснювалася на підставі заяви наймача та довідки про склад сім`ї, засвідчених печаткою і підписом керівника ЖЕКу. На підставі довідки, у якій зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_13 », БТІ видало розпорядження про оформлення свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яке надалі було виготовлено та видано.
У поданих суду заявах заінтересовані особи зазначили, що погоджуються з обставинами, викладеними заявницею, та підтверджують, що ОСОБА_1 у порядку приватизації набула право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 04.03.1993, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.
У відповідності до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорт.
Також пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз`яснено в пункті 12 указаної Постанови при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), іншого документа про право власності на житло.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частиною третьою статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У частині сьомій статті 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19 зазначено, що "у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими та достатніми для підтвердження обставин, на які посилається заявниця.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Свідоцтво про право власності на житло, видане 04.03.1993 Міським бюро технічної інвентаризації у місті Тернополі на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчує право власності ОСОБА_1 на 1/4 указаної квартири. Розбіжність у написанні імені є помилкою та не викликає у суду сумнівів щодо належності Свідоцтва, зокрема ОСОБА_1 , оскільки надані суду документи містять відомості про її дату народження, місце народження та місце проживання у певний період часу.
Указане не заперечується заінтересованими особами.
Встановлення факту належності заявниці ОСОБА_1 правовстановлюючого документа має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її права власності, зокрема права розпорядження належною їй часткою квартири, а інший позасудовий спосіб таке питання вона вирішити не може, відтак її заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 76-81, 229, 263-265, 293-294, 315-316, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_14 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності на житло від 04.03.1993, виданого на підставі розпорядження Міського бюро технічної інвентаризації Міської адміністрації Тернопільської міської ради народних депутатів від 10.02.1993 №1218, у якому її ім`я помилково указано « ОСОБА_5 », замість вірного « ОСОБА_6 ».
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ірпінський міський суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.
Суддя О.О. Білогруд