Ухвала № 141387057 у справі № 369/19898/23 від 10.11.2026

Справа № 369/19898/23

Провадження №6/369/668/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Осіпової В.І.,

за участі

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

У червні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Свої вимоги мотивував тим, що 28.05.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення по справі №369/19898/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 7400 дол. США (сім тисяч чотириста доларів США), три відсотки річних в розмірі 1019,38 дол. США (одна тисяча дев`ятнадцять дол. США 38 центів). 03.07.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист на підставі рішення. 23.07.2024 року Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №75518292 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 7400 дол. США (сім тисяч чотириста доларів США), три відсотки річних в розмірі 1019,38 дол. США (одна тисяча дев`ятнадцять дол. США 38 центів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 12.08.2025 року Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т.О. була зареєстрована спадкова справа № 16/2025 ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 . 12.08.2025 року ОСОБА_1 пред`явив до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Т.О. вимогу №51 до спадкоємців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 08.04.2026 року було отримано відповідь, що претензія прийнята, на даний час свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Т.О. № 57/02-14 від 30.04.2026 року на запит Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, спадщину померлого ОСОБА_2 прийняв його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене просив суд замінити боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №369/19898/23 на правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 7400 дол. США (сім тисяч чотириста доларів США), три відсотки річних в розмірі 1019,38 дол. США (одна тисяча дев`ятнадцять дол. США 38 центів).

03 липня 2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення.

23.07.2024 року Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №75518292 на підставі виконавчого листа № 369/19898/23 від 03.07.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , який є боржником у виконавчому провадженні №75518292.

12 серпня 2025 року після смерті ОСОБА_2 була заведена Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т.О. була заведена спадкова справа № 16/2025 до майна померлого.

12 серпня 2025 року ОСОБА_1 пред`явив до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Т.О. вимогу №51 до спадкоємців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Деребери Т.О. № 37/02-14 від 08.04.2026 року вбачається, що вимога кредитора прийнята, вимога кредитора до спадкоємців померлого доведена до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, на даний час свідоцтва про права на спадщину не видавалися.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Т.О. № 57/02-14 від 30.04.2026 року на запит Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, спадщину померлого ОСОБА_2 прийняв його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом подачі відповідної заяви. А також наявна інформація про спадкове майно, а саме 1/2 частка житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно не видавалося.

Відповідно до інформації про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження №75518292 не завершено.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Частиною першою статті 608 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання по сплаті присуджених судовим рішенням грошових коштів входять до складу спадщини.

Положеннями ст. 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

При вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно вимог ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною третьою ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Як було вище встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви.

Статтею 1282 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, але в межах вартості майна, одержаного у ними спадщину.

Отже, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, а тому у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 22 січня 2020 року при розгляді справи № 306/2000/1 б-ц.

При вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно вимог ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням того, що отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину у відповідності із статтею 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, то відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18).

Отже, обов`язок спадкодавця ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості стягнутої рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2024 року (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців.

Встановивши, що ОСОБА_3 відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, прийняв спадщину, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження - боржника на його правонаступника.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 258, 259, 260, 261, 353, 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Замінити сторону (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 369/19898/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на його правонаступника ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) - в межах вартості майна прийнятого у спадщину.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі її подання ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 11 листопада 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ