Рішення № 141387080 у справі № 381/6966/25 від 11.11.2026

Справа № 381/6966/25

Провадження № 2/369/9297/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 381/6966/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75328332, за умовами якого відповідач отримала позику у розмірі 2 988,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % за кожен день.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 7h33d5S510, надісланого 11.08.2021 о 15:29:00 на вказану позичальником електронну адресу, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу 2 988,00 грн. на банківську картку. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів не виконав.

21.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» то Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» уклали договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року.

31.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклади договір факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року.

Згідно з реєстром прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10 123,34 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 10 123,34 грн., з яких: 2 988,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 135,34 грн. - заборгованість за відсотками.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року в розмірі 10 123,34 грн., а також понесені судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75328332, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 2 988,00 грн. строком на 30 днів, з 11.08.2021 року по 10.09.2021 року..

Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом, що нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту. У разі порушення позичальником строку повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2,70 % від суми тіла кредиту за кожен день такого користування.

Договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 7h33d5S510, надісланого на електронну адресу, зазначену позичальником під час укладення договору.

На виконання умов договору кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 2 988,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Факт здійснення переказу позивач обґрунтовує електронною платіжною інструкцією № c69b51f2-700e-410e-8942-0fe7a18702еd від 11.08.2021 року, а також документами, наданими ТОВ «ФК Фінекспрес», яке здійснювало переказ коштів.

21.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» то Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» уклали договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року.

31.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклади договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року.

Згідно з реєстром прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10 123,34 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача становить 10 123,34 грн., з яких: 2 988,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 135,34 грн - заборгованість за відсотками.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором позики № 75328332 на підставі договору факторингу.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, визначено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем порушено умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Із змісту статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем у встановленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

У спростування зазначених представником позивача доводів позову відповідачем будь яких доказів не надано.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору позики. При цьому, відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, а також факту їх зарахування, судом досліджено відповідь Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 19 лютого 2026 року, надану на запит суду у справі № 381/6966/25.

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у АТ «Універсал Банк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , до якої приєднано рахунок № НОМЕР_4 . До відповіді банком долучено виписку за вказаним рахунком за період з 11.08.2025 року по 14.08.2025 року.

Відповідно до виписки, за карткою № НОМЕР_3 відображено операцію із зарахування коштів у розмірі 2 988,00 грн.

Таким чином, надана АТ «Універсал Банк» інформація підтверджує, що платіжна картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , на яку були зараховані кошти в розмірі 2 988,00 грн. на виконання договору позики № 75328332 від 11.08.2021 року.

Отже, відповідь АТ «Універсал Банк» та долучена до неї виписка містять відомості, які узгоджуються з наданими позивачем доказами щодо перерахування 11.08.2021 року кредитних коштів у розмірі 2 988,00 грн. на платіжну картку, що належить відповідачу.

На підставі наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за вказаним договором.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання належних йому грошових коштів порушене та підлягає судовому захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року у розмір 10 123,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат, понесених позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на професійну правову допомогу, суд дійшов наступного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн. до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладений між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», Актом прийому-передачі справ на надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, Витягом з Акту № 3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579939274.1 від 15.10.2025 року.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за договором позики № 75328332 від 11.08.2021 року в розмірі 10 123 (десять тисяч сто двадцять три) грн. 20 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст судового рішення складено 11.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко