Рішення № 141387228 у справі № 381/5676/26 від 11.11.2026

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/4164/26

381/5676/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Яковенко Д.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та колишньої дружини, яка проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею.,

установив:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026, вказану справу розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П.

У поданому до суду позові в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2015 року, який розірваний рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2026 року у справі №381/2407/26. Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що син проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо, не підтримує матеріально родину, не надає кошти на утримання сина в добровільному порядку, не бере участь у витратах на утримання дитини.

Позивач повідомляє, що син є дитиною з інвалідністю та має певний діагноз, який підтверджується медичною документацією.

Крім того, зазначає, що на теперішній час вона офіційно не працює, оскільки їй необхідно здійснювати догляд за дитиною. Єдиним джерелом доходу є державна соціальна допомога, якої категорично не вистачає на утримання дитини.

Позивач вважає, що відповідач має задовільний стан здоров`я, за наявною у неї інформацією отримує постійний дохід та не має інших непрацездатних осіб на своєму утриманні.

Тому просить стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на весь час її спільного проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Також просить стягнути аліменти на її утримання в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трирічного віку, та аліменти зазначає, що відповідач є особою, яка за віком та станом здоров`я може сплачувати аліменти у зазначеному нею розмірі.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 15 вересня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу за адресою його реєстрації.

Водночас, відповідач ухвалу судді від 15 вересня 2026 року про відкриття провадження не отримав, оскільки надіслана судом на його адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не подала заяву про відмову від позову.

Згідно з п. 2 ч. 7, п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд справи судом.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справи, суд установив таке.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області 05 червня 2015 року, актовий запис № 141. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про шлюб (а.с. 10).

Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20 травня 2026 року у справі №381/2407/26 розірвав шлюб між сторонами (а.с. 11-12).

Згідно з відомостями довідки КП «Фастівської житлово-експлуатаційної контори» № 05060 від 29.08.2026, ОСОБА_4 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 складається з трьох осіб: ОСОБА_5 - власник, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_4 - онук (а.с.9).

Згідно з довідкою про отримання (неотримання) допомоги від 31.08.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Київській області. Загальна сума доходу за період з 01.02.2026 по 31.07.2026 за винятком аліментів, становить 21435,00 грн (а.с. 13-14).

Відповідно до повідомлення про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» призначено допомогу з 01.06.2024 по 09.10.2033 (а.с. 16).

Згідно з відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 31.08.2026, ОСОБА_1 з 31.05.2024 звільнена з роботи (а.с. 20-21).

Відповідно до посвідчення, виданого УСЗН ВК Фастівської МР №067752, серії ДДА, ОСОБА_4 , 2015 року народження, є дитиною з інвалідністю. Законний представник (опікун) - ОСОБА_1 , 1989 року народження (а.с. 22).

Крім того, суд дослідив виписку із медичної картки хворого № 124 дитячого психіатра ЦРЛ, видану КНП КОР «КОПНЛ №2» та медичний висновок № 8 про дитину- інваліда віком до 18 років, виданий на ім`я ОСОБА_4 , які надані позивачем на підтвердження стану здоров`я дитини та наявного у нього діагнозу.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно від дня пред`явлення позову і до повноліття дітей. Також просить стягнути аліменти на її утримання як матері, яка проживає з дитиною з інвалідністю у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом; кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Крім цього, відповідно до приписів чинного законодавства, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови.

Право на таке утримання один з подружжя має незалежно від його матеріального становища, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці ) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення із рухом справи, забезпечивши дотримання принципів гласності та відкритості судового процесу, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.

Отже, відповідач мав процесуальну можливість, але не скориставсь своїм правом подання до суду відзиву на позов, не заперечив і не спростував вимоги та доводи позивача із наданням відповідних доказів.

Водночас позивач подала до суду належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 .

Також суд встановив, що дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Суд бере до уваги, що аліменти - це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.

При визначені розміру аліментів суд також враховує, що, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дітей, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, беручи до уваги передбачені ст. 182 СК України обставини, виходячи з принципу розумності та достатності забезпечення належного матеріального утримання дитини, враховуючи відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні дітей, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів є помірним для відповідача, забезпечить права дітей на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дітьми повноліття.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, яка проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач є матір`ю дитини та колишньою дружиною відповідача.

Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Крім того, суд встановив, що дитина має певний діагноз та потребує стороннього догляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», дитина з інвалідністю особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина з інвалідністю дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Сімейний Кодекс України визначає особливості надання утримання дружині, з якою проживає дитина з інвалідністю (ст. 88 СК України).

Отже, позивач як колишня дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від відповідача як батька дитини.

Таке право на утримання позивач має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що відповідач як батько дитини може надавати матеріальну допомогу.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання, позивач просить стягнути на її користь частину заробітку (доходу) відповідача.

Виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості надання відповідачем утримання позивачу в зазначеному у позові розмірі або того, що сплата утримання в такому розмірі поставить його в скрутне матеріальне становище, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача на час проживання позивача з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікування нею.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За звернення до суду з цим позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави у розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та колишньої дружини, яка проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04 вересня 2026 року і до повноліття дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 04 вересня 2026 року і на весь час проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у цій справі в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складене 11.11.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК