Справа № 524/5532/26
Провадження № 2/524/5012/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчук у складі: головуючого судді - Рибалки Ю.В., за участі - секретаря судового засідання Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 94 194 грн. 36 коп. та судових витрат.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 12.07.2021 року між АТ КБ «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СІК-120721/160-53.
В подальшому 27.11.2025 між АТ КБ «АКОРДБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» укладений договір факторингу №27112025/01. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором становить 94 194 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 41 753 грн. 03 коп.; заборгованість за відсотками становить 15 961 грн. 12 коп., заборгованість по комісії становить 36 480 грн. 21 коп.
На підставі наведеного позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 94 194 грн. 36 коп., судовий збір розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено учасників справи та призначено розгляд справи з викликом сторін.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за відсутності представника, щодо заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_1 не прибула у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, засобами рекомендованого поштового зв`язку, про причини неявки суд не повідомила та не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
12.07.2021 року між АТ КБ «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СІК-120721/160-53.
В подальшому 27.11.2025 між АТ КБ «АКОРДБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» укладений договір факторингу №27112025/01. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором становить 94 194 грн. 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 41 753 грн. 03 коп.; заборгованість за відсотками становить становить 15 961 грн. 12 коп., заборгованість по комісії становить 36 480 грн. 21 коп.
Разом з тим, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2.5 заяви-пропозиції № СІК-120721/160-53 від 12.07.2021 року, розмір щомісячної комісії становить 1,99 %. Графіком платежів (Додаток №1 до Заяви-Пропозиції) щомісячна комісія сплачується за розрахунково-касове обслуговування.
10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час укладення кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Втім, в умовах кредитного договору не наведено послуг щодо обслуговування кредитної заборгованості, за які передбачено плату у вигляді нарахування комісії.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому розмір нарахованої комісії (36 480,21 грн.) перевищує заборгованість за процентами (15 961,12 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним. Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові КЦС ВС від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Крім того, наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг з обслуговування заборгованості, за які банком встановлена комісія.
Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії за користування кредитом.
Вказаний розрахунок у визначеному ЦПК України порядку не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Крім того, відповідачем не надано заперечень щодо вимог позивача або даних, які спростовували викладені у позові обставини, та не надано доказів повернення кредитних коштів.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення зазначеної заборгованості.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості загальним розміром 57 714,15 грн. (тіло кредита та проценти).
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
У позовній заяві позивач ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджуються договором про надання правничної (правової) допомоги №01-01-26/ПД від 01.01.2026 р. за адвокатські послуги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що згідно з укладеною угодою адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно зазначених позивачем у позовній заяві судових витрат, витрати на професійну правничу (правову) допомогу складають 20 000 грн. 00 коп.
Клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не надходило.
Ураховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 12 254 грн. 00 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 1 631 грн. 25 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 141, 76-82, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитним договором №СІК-120721/160-53 від 12.07.2021 року в розмірі 57 714 грн. 15 коп., судовий збір в сумі 1 631 грн. 25 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 254 грн. 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС», ЄДРПОУ 43884125, місце знаходження: м. Київ, вул.Сверстюка Євгена, буд.13, офіс 409/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.В. Рибалка