Справа № 527/1846/26
провадження 2/527/1430/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Бойко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу 527/1846/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», яка подана представником Котляр Сергія Сергійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
02 липня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77937646, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 7100,00 грн, строком на 30 днів, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування ними.
04.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженої відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі ТОВ «Сіроко Фінанс») було укладено Договір факторингу № 025-040122, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі за договором позики № 77937646 від 25.11.2021 року.
17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» було укладено Договір факторингу № 17/12/25-01, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в тому числі за договором позики № 77937646 від 25.11.2021 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19727,79,00 грн, з яких: 7100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12627,79 грн - сума заборгованості за процентами.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 19727,79 грн заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн, 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу та судові витрати, пов`язанні з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381,74 грн.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі.
14 серпня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Вказував, що не погоджується із заявленим розміром заборгованості та заперечую проти задоволення позову в заявленому розмірі. Факт отримання грошових коштів за договором позики № 77937646 від 25.11.2021 року у розмірі 7 100 грн не заперечує. Водночас жодного платежу на погашення зазначеної заборгованості він не здійснював. Вказував, що проценти нараховані поза межами строку дії кредитного договору, а позивачем пропущено строк позовної давності. Також відповідач вказує на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги, укладення кредитного договору саме ним та отримання ним кредитних коштів. Крім того, відповідач заперечує проти заявлених витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 18 серпня 2026 року суд з власної ініціативи витребував у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» інформацію щодо відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 ; щодо зарахування банком грошових коштів в розмірі 7100,00 грн. на номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 згідно Договору позики № 77937646 від 25.11.2021. Суд встановив строк для надання доказів до 24 вересня 2026 року та роз`яснив наслідки їх неподання.
15 вересня 2026 року від представника позивача, через підсистему "Електронний суд"15.09.2026 на виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» надійшла відповідь, також клопотання про витребування доказів.
Суд своєю ухвалою від 24 вересня 2026 року задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.
20 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду від 24 вересня 2026 року на електронну адресу суду від АТ КБ "Приват Банк" надійшла відповідь.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить розгляд справи провести у його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, прохав частково задовольнити позовні вимоги зменшити витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, зокрема в електронному вигляді, давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 77937646 на умовах повернення позики в кінці строку позики.
Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Для отримання коштів Відповідач пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 77937646 на суму 7100,00 грн, а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: DKf1MxmoME, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_3 .
Відповідно до умов договору позики №77937646 від 25.11.2021 року:
п. 2.1. Сума Позики: 7100,00 грн.
п. 2.2. Строк Позики: 30 днів.
п. 2.3. Процентна ставка (базова): 1.99% (фіксована).
Дата надання позики: 25.11.2021.
Дата повернення позики (останній день): 25.12.2021.
Знижена процентна ставка, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності): 0,597%.
Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день % (не застосовується в період каратину): 2,70%.
Пеня % день (не застосовується в період карантину): 2,70%.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка %: 642,22%.
Орієнтовна загальна вартість позики, у грн.: 8371,61.
Відповідно до договору позики № 77937646 від 25.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 у сумі 7100,00 грн.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту:
Тип кредиту - Позичка на умовах повернення позики в кінці строку позики;
Сума/ліміт кредиту - 7100,00 грн.;
Строк кредитування - 30;
Мета отримання кредиту - Придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника;
Спосіб та строк надання кредиту - Безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача) на строк, визначений договором;
Процентна ставка, відсотків річних: Знижена процентна ставка - 0,597% в день; Базова процентна ставка - 1,99% в день; Річна відсоткова ставка - 642,22%.
Тип процентної ставки - фіксована;
Загальні витрати за кредитом - 1271,61;
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі), грн. - 8371,61;
Реальна річна процента ставка, відсотків річних - 642,22%.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 10/06/22 до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 р. | м. Київ, 10 червня 2022 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №20488.
ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №1183. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 77937646, що був укладений 25.11.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
Позивач надав до суду розрахунок заборгованості, відповідно якого загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором позики, становить - 19727,79,00 грн, яка складається з: 7100,00 грн. - основна сума боргу; 12627,79 грн. - проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору, які Позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку із ухиленням від виконання зобов`язань щодо повернення коштів за договором позики. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 229,6 грн. від 26.12.2021 року.
20 жовтня 2026 року до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_4 за період з 25-11-2021 - 25-11-2021, 25.11.2021 відображене зарахування коштів у сумі 7100 UAN.
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної заборгованості.
Норми права, застосовані судом, та висновки суду
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до положень ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Процесуальний обов`язок, передбачений ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.
Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Матеріалами справи підтверджено укладення між позивачем та відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Договору позики № 77937646 від 25.11.2021 року в електронній формі.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання кредиту від позивача.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Водночас відповідач факт отримання грошових коштів за договором позики № 77937646 від 25.11.2021 року у розмірі 7 100 грн не заперечує.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу отриманої суми за вказаним договором позики, відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості 7100,00 гривень підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12627,79 грн., суд зазначає наступне:
Суд частково не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.
Умовами кредитного договору визначено строк позики та строк дії договору тривалістю 30 днів. Позивачем не надано доказів на підтвердження продовження строку дії кредитного договору після 25.12.2021.
Відтак нарахування первісним кредитором відсотків за відсотковою ставкою, що передбачена умовами кредитного договору, після закінчення строку дії договору є неправомірним.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7100,00 грн та заборгованості за відсотками нарахованими за період 25.11.2021 по 25.12.2021 у розмірі 1271,61 грн ( 30 днів х 42,39 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Суд бере до уваги, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по даний час перебіг позовної давності зупинено.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
04 вересня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-ІХ, відповідно до статті 1 якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, тобто перебіг позовної давності відновлено 04 вересня 2025.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 по справі №903/602/24, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, суд вважає, що позивачем на момент звернення до суду з даним позовом, 02.07.2026, не пропущено строк позовної давності.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропущення позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7100,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 1271,610 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 8).
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 42,43%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1129,65 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026; прайс-лист вартості послуг адвоката Богомолова В.В.; заявку про надання правової допомоги № 648 від 01.04.2026; витяг з акту №648 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026; платіжну інструкцію № 432 від 30.03.2026 про сплату адвокату Богомолову В.В. коштів у розмірі 56540,00 грн за надані послуги правничої допомоги.
Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 9000,00 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно витягу з акту № 648 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026 адвокатом Богомоловим В.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 було надано: усну консультацію на що витрачено 2 години та вартість цієї послуги становить 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу на що витрачено 1 години та вартість цієї послуги становить - 5000 грн.
Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.
Текст позовної заяви є незначним за обсягом тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності та не може становити стільки тривалий час.
До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд погоджується із позицією відповідача та вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 4000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (42,43%), що становить 1697,2 грн.
В частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат за відправку документів відповідачу в розмірі 381,74 грн, суд зазначає, що вказані витрати відповідно ч.3 ст.133 ЦПК України не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 42,43%, отже витрати позивача пов`язані з підготовкою та направленням документів мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 161,97 грн.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фнансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», яка подана представником Котляр Сергія Сергійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 77937646 від 25.11.2021 у розмірі 8371,61 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1129,65 грн., на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 1697,2 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321, код ЄДРПОУ: 43950742).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пироги, рнокпп: НОМЕР_1 ).
Суддя Ю. М. Свістєльнік