Рішення № 141387422 у справі № 761/15159/26 від 04.11.2026

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 761/15159/26

Провадження № 2/528/919/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» Варшавський К.А. звернувсь до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаним позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 4395074, суму заборгованості за договором позики №74542883 в розмірі 39 626,32 грн. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.; понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обгрунтування позову вказує, 24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі - Первісний кредитор) та Відповідачем - ОСОБА_2 (надалі - Позичальник або Боржник) було укладено Договір позики № 74542883.

Укладення даного правочину відбулося не спонтанно, а стало наслідком цілеспрямованих, усвідомлених та послідовних дій Відповідача. Для отримання кредитних коштів Відповідач самостійно ініціювала реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Під час проходження процедури ідентифікації та верифікації Боржник власноруч заповнила електронну анкету, розкривши вичерпний масив конфіденційних персональних даних: ПІБ: ОСОБА_2 , паспортні реквізити: паспорт громадянина України ID № НОМЕР_2 , виданий 01.11.2021 року, РНОКПП: НОМЕР_1 , адресу реєстрації: АДРЕСА_1 та дані особистої банківської картки: НОМЕР_3 .

Ознайомившись із запропонованими істотними умовами (зокрема, Паспортом споживчого кредиту), Відповідач висловила своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення Договору на суму 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: 069wMrF80e та направлений виключно на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_4 . Первісний кредитор одразу після криптографічного підтвердження правочину грошові кошти в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. були перераховані на банківську картку Відповідача. Цей юридичний факт, який є тригером реальності договору позики, неспростовно підтверджується Довідкою фінансової компанії еквайєра та відповідною платіжною інструкцією.

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №029-021122.

Згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 року, право грошової вимоги щодо Відповідача перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

Згідно з умовами зазначеного Договору, перехід прав вимоги імперативно прив`язаний до дня підписання Сторонами відповідного Реєстру. Перехід права вимоги індивідуалізовано та підтверджує Витяг з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022, де під порядковим номером №2738 ідентифіковано Відповідача з усіма необхідними атрибутами ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , Сума яка видавалась: 18 000 грн). Оплатність відступлення - ключова ознака факторингу - підтверджується Платіжною інструкцією, згідно з якою ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» профінансувало Первісного кредитора.

27 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу. В подальшому, на підставі Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 р., Позивач став повноправним власником права вимоги. Перехід права зафіксовано в Реєстрі боржників (Додаток 1), де під порядковим номером №1754, фігурує Відповідач, та підтверджено Актом приймання-передачі від 17.12.2025 р. Реальність операції підтверджена Платіжною інструкцією № 14 від 17.12.2025 р. на суму 2 498 737,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Відсутність персонального письмового повідомлення не нівелює факту правонаступництва (постанова ВС від 28.02.2018 у справі № 461/8220/13-ц), а лише покладає на нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання на користь первісного кредитора. Проте, з метою прозорості, Відповідачу направлялись інформаційні SMS на номер НОМЕР_4 , із наступним змістом «Мисливець Аня Сергіївна, Ваш борг відступлено до компанії ТОВ ФК СІТІ КОЛЕКТ, Тел: [номер приховано]». Відповідач в свою чергу борг не погасив жодному з кредиторів.

Загальна сума заборгованості відповідача становить 39 626,32 (тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 32 копійки) грн, з яких: - Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн; - Проценти за користування кредитом - 10 522,12 (десять тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 12 копійок) грн; - Комісія - 11 104,20 (одинадцять тисяч сто чотири гривні 20 копійок) грн.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект».

16 липня 2026 року вказана цивільна справа надійшла до Гребінківського районного суду Полтавської області за підсудністю.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді №2642785 від 23.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.63).

Ухвалою судді від 21.07.2026 року у цивільній справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням і викликом сторін, призначено судове засідання на 14.08.2026 о 09-00 год. Копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів направлено відповідачу. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с.112,113).

04.11.2026 року в судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» не з`явився, він належним чином сповіщений про день і час розгляду справи; до матеріалів позову додав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача просив, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

У судові засідання, призначені на 14.08.2026, 18.09.2026, 14.10.2026, 04.11.2026 відповідач не з`явився, відзиву не подавав. За зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , судова кореспонденція відповідачем не отримана, конверт повернувсь до суду з відміткою «адресат відсутній». (а.с.121). Від нього не надходило заяв/клопотань про перенесення розгляду справи.

Крім того, відповідач викликався до суду шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області.

З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у його відсутність та повторну неявку відповідача в судове засідання, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ухвали суду від 04.11.2026 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74542883, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 069wMrF80e, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 18 000,00 грн (п.2.1.), строк позики 30 днів (п.2.2.), процентна ставка: 1,99% (фіксована) (п.2.3). Дата надання позики 24.12.2021, дата повернення позики 23.01.2022. Номер платіжного засобу: № НОМЕР_3 . (а.с.12-14).

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС», останнє повідомило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про завершення наступної платіжної операції: дата 24.12.2021; номер платежу 84dca53-fe07-4739-964f-855a963af4a6; Сума 18 000.00 грн; 4) Отримувач Мисливець Аня - ЕПЗ номер НОМЕР_3 , до матеріалів справи також долучено електронну платіжну інструкцію. (а.с.21,22).

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №029-021122. Згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 року, право грошової вимоги щодо Відповідача ОСОБА_1 за договором позики №74542883 від 24.12.2021, перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС». (а.с.32-52).

17 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу. В подальшому, на підставі Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року, Позивач став повноправним власником права вимоги. Перехід права зафіксовано в Реєстрі боржників (Додаток 1), де під порядковим номером №1754, фігурує Відповідач, та підтверджено Актом приймання-передачі від 17.12.2025 р. Реальність операції підтверджена Платіжною інструкцією № 14 від 17.12.2025 р. на суму 2 498 737,99 грн. (а.с.53-66).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2026, загальна сума заборгованості відповідача становить 39 626,32 (тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 32 копійки) грн, з яких: - Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн; - Проценти за користування кредитом - 10 522,12 (десять тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 12 копійок) грн; - Комісія - 11 104,20 (одинадцять тисяч сто чотири гривні 20 копійок) грн. (а.с.67).

Таким чином, право вимоги за Договором позики №74542883 від 24.12.2021 перейшло до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договорів факторингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за договором позики ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договорів факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.12.2022, становить 39 626,32 (тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 32 копійки) грн, з яких: - Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн; - Проценти за користування кредитом - 10 522,12 (десять тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 12 копійок) грн; - Комісія - 11 104,20 (одинадцять тисяч сто чотири гривні 20 копійок) грн.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 18 000,00 грн. зобов`язання з їх повернення не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 522,21 грн. суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з умовами договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.01.2022. Строк дії договору становить 30 днів (п. 2.2.), клієнт сплачує відсотки 1,99% в день, знижена процентна ставка 0,796 %.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений договором строк, а саме 30 днів з моменту укладення кредитного договору.

У кредитному договорі №74542883 від 24.12.2021 укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було визначено загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит та сторони погодили, що сума нарахованих процентів за користування кредитом протягом строку на який надано кредит становить 4 298,40 грн.

Отже, у кредитному договорі сторони визначили суму процентів, яка підлягає сплаті позичальником протягом строку дії кредитного договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у розмірі та за період встановлені кредитним договором в сумі 4 298,40 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Що стосується вимог стосовно стягнення суми комісії 11 104,20 грн, то суд зазначає наступне:

Спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, а тому регулюються Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, закон допускає встановлення комісії лише за надання конкретних додаткових чи супутніх послуг, а не за дії, які є обов`язком кредитодавця.

Дії з надання кредиту, його обліку, ведення рахунку та обслуговування заборгованості є прямим обов`язком кредитодавця, а не окремою послугою для споживача.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, надання грошових коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника; умова договору про споживчий кредит, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні закону, є нікчемною.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 першої ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

У кредитному договорі відсутні зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та які надаються відповідачу і за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору. Отже, в даній частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач до суду не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №74542883 від 24.12.2021 в розмірі 22 298,40 грн., яка складається з: основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) 18 000,00 грн; проценти за користування кредитом 4298,40 грн.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: 2 662,40 гривень судового збору та 15 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.1,).

Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 22 298,40 грн. заборгованості за кредитним договором, задовольнивши 56,24% позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 497,33 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень суд дійшов наступного.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 02.02.2026 між ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим В.В. укладено договір про надання правової допомоги №ДО-20260202/001; додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001256 від 27.07.2017 адвокат Богомолов В.В.

На підтвердження оплати витрат на професійну правову допомогу позивачем надано заявку про надання правової допомоги №71 від 01.04.2026; витяг акту №71 про надання юридичної допомоги адвокатом Богомоловим В.В. на суму 15 000,00 грн.; копію платіжної інструкції №432 від 30.03.2026 на суму 56 540,00 грн. (оплата правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026. (а.с.77-80).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці та поданні позовної заяви вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правову допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3 000,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

На підтвердження понесених витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, суду надано: копію договору №ДТ-СК-3002025 від 30.10.2025 про надання послуг виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції; копію додатку №3 до договору №ДТ-СК-3002025 від 30.10.2025 про надання послуг виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, в якому зазначено вартість послуг з пересилки документів на суму 381,74 грн.; акт наданих послуг №131 від 01.04.2026 року. Отже, витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику підлягають стягненню з відповідача у сумі 381,74 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 4395074, суму заборгованості за договором позики №74542883 в розмірі 22 298 (двадцять дві тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 4395074, судовий збір в сумі 1 497 (одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн. 33 коп., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику 381 (триста вісімдесят одна) грн 74 коп., а всього 4 879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 07 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 09.11.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 4395074, (юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 09.11.2026

СуддяМ. О. Вітківський