Рішення № 141387640 у справі № 948/964/26 від 11.11.2026

Справа № 948/964/26

Номер провадження 2/948/836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Смарт пей» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1001084743601 від 22.07.2018 року в розмірі 41995,59 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.07.2018 між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір №1001084743601 шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якого відповідачу надано грошові кошти в якості кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26.06.2026 складала 41995,59 грн.

В подальшому, 26.06.2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» було укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу склала 41995,59 грн, вказана сума була нарахована банком та не змінювалась з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026 року.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 02.10.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с.50).

Представник позивача, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету та його представника в судове засідання не з`явився (а.с.55-58). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.5, 15).

Відповідач у судове засідання 11.11.2026 не з`явилась, про день, час та місце судового розгляду була повідомлена шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, повістка не вручена, повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.59-60).

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідачки до суду не надійшло, відзив на позовну заяву не подала.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За правилами ч.1 ст. 128 ЦК України, відповідач вважається повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд установив таке.

22.07.2018 ОСОБА_1 підписала Заяву № 1001084743601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов наданих всіх послуг, так і послуг що можуть бути надані йому в процесі обслуговування, отримала споживчий кредит в розмірі 49239,32 грн на кредитну картку, строк дії кредиту 24 місяці, розмір річної процентної ставки 12% (а.с.6). Корпія договору досліджена в «Електронному суді».

Платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» від 22.07.2018 № TR.29846452.48714.8810 підтверджується перерахування банком відповідачці ОСОБА_1 49239,32 грн (а.с.8).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №1001084743601 від 22.07.2018 її заборгованість станом на 25.06.2026 року складає 41995,59 грн, з яких: 15537,58 грн заборгованість по сумі кредиту, 9322,81 грн заборгованість по процентам, 17135,20 грн - заборгованість по комісії (а.с. 9-10).

З наданих АТ «ПУМБ» виписок з особових рахунків ОСОБА_1 видно деталі операції, дати та залишок після операцій за період з 23.07.2018 по 26.06.2020 (а.с.11-12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до вимог Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України», затвердженого Постановою НБУ від 13.12.2019 № 151, цифровий власноручний підпис це власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом; цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.

Таким чином, судом установлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі цифрового власноручного підпису відповідачкою не надано.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» було укладено договір факторингу №1, за умовами якого клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги, за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с.17-19).

Цього ж числа ТОВ «ФК «Смарт Пей» перерахувало грошові кошти АТ «ПУМБ» згідно договору факторингу №1 від 26.06.2026 (а.с.21).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №1 від 26.06.2026, до позивача перейшли права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001084743601 від 22.07.2018 на загальну суму 41995,59 грн (а.с.7).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом установлено, що за договором від 22.07.2018 відповідачка користувалася кредитом, що був перерахований на кредитний рахунок НОМЕР_1 23.07.2018, внаслідок чого станом на 25.06.2026 утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15537,58 грн та 9322,81 грн заборгованість по процентам,

Суд зазначає, що приймаючи пропозицію про укладення кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язаний неухильно дотримуватись умов Кредитного договору.

Відповідач не спростувала наведений розрахунок заборгованості, не підтвердила належне виконання кредитного договору та сплати кредиту.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі за тілом кредиту в розмірі 15537,58 грн та 9322,81 грн заборгованість по процентам, законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення комісії в розмірі 17135,20 грн, суд зазначає таке.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 4 Кредитного договору за кредитної заборгованості, розмір комісії складає 2,9% (а.с.5).

Частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» закріплено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

У кредитному договорі від 22.07.2018 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії за надання та обслуговування кредиту, не зазначивши, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Приймаючи до уваги те, що у Договорі № 1001084743601 від 22.07.2018 про надання споживчого кредиту не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язаних з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 4 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17135,20 грн комісії задоволенню не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано до суду через систему «Електронний суд» 21.09.2026 та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с.30).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 41995,59 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 24860,39 грн, що складає 59,20% від задоволеної суми вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1576,14 грн, що складає 59,20% від 2662,40 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 26.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей»» та адвокат Рудзей Ю.В. уклали договір, за умовами якого останній зобов`язався надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи (а.с.22).

Згідно з витягу з акту наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 адвокат Рудзей Ю.В. надав ТОВ «Фнансова компанія «Смарт пей» правову допомогу, а саме: правовий аналіз та консультацію витрачено 1 год, вартістю 2000,00 грн; підготовка позовної заяви, вартість 6000,00 грн; супровід цивільної справи під час судового розгляду, вартість 2000,00 грн. Разом: 10 000,00 грн (а.с.24).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав. Крім того, представником позивача не доведено реальність понесених витрат на правовий аналіз та консультацію, супровід справи під час судового розгляду.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, частково не підтверджений, тому виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей», заборгованість за кредитним договором №1001084743601 від 22.07.2018 у сумі 24860,39 грн, яка складається з 15537,58 грн заборгованості за тілом кредиту та 9322,81 грн заборгованості по процентам.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей», в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви в розмірі 1576,14 грн та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей», ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, 01042.

Представник позивача: адвокат Рудзей Юрій Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 001139 від 25.11.2019, адреса: 10030, м.Житомир -30, а/с 25.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва